Два роки тому Павло Кокошко отримав поранення на Донбасі – підірвався на розтяжці. З тих пір він намагається врятувати ноги від ампутації. Наразі є надія і лікар, який готовий взятися за це, але для проведення такої операції у Павла немає коштів.
Павло Кокошко із Вінниці. На фронт пішов по мобілізації. Поранення отримав у Волноваському районі Донеччини. Йому тоді залишалося 10 днів до повернення додому, але в останній вихід на завдання для ремонту зв’язку сталося лихо. У госпіталях Волновахи та Дніпра лікарі йому радили ампутацію, а в Одесі сказали: «Будемо рятувати».
У госпіталі «що змогли – склепали», розповідає Павло. А от далі розпочався важкий процес боротьби не лише за збереження ніг, а й з байдужістю системи.
Наразі Кокошко пересувається на візочку, має запальні процеси у місцях травм та обмежену рухливість кінцівок.
Мобілізували
Коли ти вже не потрібен, то всі відштовхують, один на одного спихують, ніхто нічого не знає…Павло Кокошко
До 2015 року Павло був укладчиком паркету та будівельником, а під час п’ятої хвилі мобілізації потрапив у зону бойових дій.
«Можна сказати взагалі не питали. Треба і все. Та й таких не було, щоб відмовлялися. Всі розуміли, що треба робити», – розповідає він Радіо Свобода.
Кокошко прослужив рік і два місяці у 30-ій окремій механізованій бригаді й дотепер підтримує дружні стосунки із бойовими товаришами, більшість з яких залишися служити за контрактом.
Досі боєць перебув на лікарняному, але тепер збирається звільнятися із лав ЗСУ. Про те, щоб продовжувати службу в армії на якійсь іншій, придатній для нього посаді, не замислювався.
«Я людина активна, а працювати сидячи – це не моє. Щось будемо думати далі, життя не стоїть на місці», – каже він.
На запитання: «Чи є розчарування?», Павло Кокошко зізнається, що є, але зовсім не в армії, чи службі, а у взаємодії із державними структурами.
«Розчарувався цими законами та бюрократами. Коли ти вже не потрібен, то всі відштовхують, один на одного спихують, ніхто нічого не знає… Купу паперів треба, стільки їх треба…що це жах. Ти потрібен поки ти в строю, а тільки ти занепав – все», – наголошує небагатослівний боєць.
Потрібна операція
Зараз в бійця є надія на операцію на одній нозі, яку необхідно робити якомога скоріше. Допомогають Павлу знайти можливості зробити операцію мама, сестра, племінниця і волонтери.
Станіслав Кушнаров раніше допомагав рятувати кінцівки пораненим бійцям у проекті «Біотехреабілітація», який нещодавно призупинили. Тож Станіслав створив громадську організацію, щоб далі допомогати тим, кого не встигли врятувати в рамках проекту.
«Перспектив без нашої з вами допомоги - немає! Надії бійця на одужання згасають. У місцях травм тривають запальні процеси та остеомієліт, є відкриті рани, руховий апарат лівої стопи сильно пошкоджений», – пояснює Кушнаров.
«Вартість лікування лівої ноги становить 256 652 грн – це витрати на три етапи, під час яких буде виконано складну пластику м’яких тканин гомілки, а також операції з відновлення сухожиль із застосуванням аутопластики та репозиційного апарату», – розповідає волонтер.
Поки збір коштів тільки розпочався і наразі невідомо коли можна буде провести операцію.
Павло ж сповнений оптимізму. Він каже, що довіряє Станіславу, бо бачив як «хлопців там не раз ремонтували і вони потім ходять».
