Ознаки боротьби із усім німецьким у російському Калінінграді спостерігалися протягом останніх кількох років. Та останнім часом вони стали набувати особливо химерних форм. Місцева влада вбачає загрозу появи місцевого сепаратизму в усьому: від Канта і музею – аж до пива.
Совєтськ – місто в Калінінградській області Росії. Цього року у грудні тут відмінили святкування річниці з дня народження міжнародно визнаного актора Арміна Міллера-Шталя, який колись народився у цьому місті. Тихо пройшло й 235-річчя з дня народження німецького поета Макса фон Шенкендорфа.
Здається, такі кроки є частиною плану змінити сприйняття минулого цього колишнього східного прусського міста, відомого раніше під назвою Тільзит. Він знаходиться на східному кордоні Калінінградської області, у злиття річок Тильжа та Німан біля Литви, і зараз є другим за величиною містом у західному російському ексклаві, відірванним від решти Росії.
Весь регіон, здається, протягом багатьох років «закриває двері» своєму німецькому минулому, але ці зусилля особливо стали помітними останніми місяцями.
СРСР анексували Калінінградську область у Німеччини після закінчення Другої світової війни як ексклав Російської Радянської республіки. Після розпаду СРСР країни Балтії та Польща вступили до Європейського Союзу та НАТО, а цей регіон разом із близько півмільйоном російських громадян став геополітично ізольованим.
«В наші дні чомусь деякі люди думають, що знання довоєнної історії нашого регіону призведе до трансформації громадської думки та зародження сепаратистських настроїв», – каже Анжеліка Шпільова, колишня директорка місцевого історичного музею в Совєтську.
У листопаді Шпільову відсторонили від посади після «втрати довіри» з боку місцевих чиновників. Вона пропрацювала в музеї 36 років, 18 з яких була його директором. Разом зі своїми прихильниками вона вважає, що її відсторонення – це відплата за її відмову «послабити» багатовікове німецьке минуле міста та скоротити зв’язки з культурними організаціями Німеччини .
«Музей підтримує контакти з тільзитською діаспорою», – сказала Шпільова в коментарі Радіо Свобода. «Ми обмінюємось інформацією та підтримуємо зв’язки з музеями Литви. Наше місто розташоване на кордоні. Наше географічне положення зобов’язує також знати історію наших сусідів. Історія нашого міста переплітається з нею».
Проблема з Кантом
Очевидна антинімецька кампанія в Калінінградській області потрапила на шпальти світових ЗМІ, коли російський уряд організував онлайн опитування, щоб перейменувати регіональні аеропорти іменами історичних діячів.
У Калінінграді, який раніше був прусським містом Кенігсберг, лідером опитувань став німецький філософ 18-го століття Іммануїл Кант, який там народився. Це призвело до появи цілої кампанії проти нього. З’явилося відео, де командир Балтійського флоту зневажливо називає мислителя «зрадником» та автором «книг, яких ніхто з нас не читав».
Депутат Держдуми Андрій Колесник також виступив проти Канта, а невідомі вандали облили рожевою фарбою його могилу та меморіальну пам’ятку в місті. Зрештою в опитуваннях перемогла «імператриця Єлизавета Петрівна», дочка Петра Великого.
Але ситуація, яка склалася навколо Канта, стала особливо помітним аспектом у конфлікті, який вже існував протягом щонайменше двох років. Ще в 2010 році губернатор Калінінградської області та член «Єдиної Росії» Георгій Боос публічно запропонував відновити назву Тільзит.
«Пронизлива германізація»
Проте, як мінімум з 2016 року, місцеве державне телебачення та кілька невеликих місцевих ЗМІ регулярно надавали історії про так звану «пронизливу германізацію» регіону.
Ці сюжети часто показували історика Володимира Шульгіна, який викладав, що досить іронічно, в Калінінградському балтійському федеральному університеті імені Іммануїла Канта.
«Ці зусилля мають всеосяжну мету, на мій погляд», – заявив Шульгін в ефірі в листопаді 2016 року. «Послабити Росію на її крайньому західному кордоні, зробити це таким чином, щоб цей форпост втратив характер форпосту, і замість цього став прохідним двором, щоб Захід міг формулювати тут громадську думку. А в чому його інтерес тут? В тому, щоб відняти Калінінград у Росії. Інших інтересів Захід тут не має».
У 2017 році державні ЗМІ показали Олександра Оршулевича та інших членів Балтійського авангарду російського супротиву (БАРС) –прикордонна організація, яка називає себе «націоналістами», але захищає при цьому приєднання Калінінграда до Європейського Союзу та повернення історичного імені Кенігсберг. Група майже не мала публічного профілю чи загальної підтримки, а чотири її учасника були арештовані влітку 2017 року після появи на телебаченні. Вони все ще очікують розгляду справи.
Інші активісти в Калінінграді заявили, що вони не погоджуються з позиціями БАРС, але наполягли на тому, що група була ненасильницькою, і виступає за агресивну декоммунізацію та викриття злочинів диктатора Йосипа Сталіна та інших радянських лідерів.
«Безсумнівно, вони не винні», – заявляв активіст Яков Григор’єв у листопаді в коментарі Радіо Свобода. «Я думаю, що їхня справа є частиною тиску на інакомислення. Оскільки їхні націоналістичні ідеї могли б стати популярними серед молоді, влада боїться їх та намагається викорінити будь-яку спробу їх організації».
Пиво
Інший приклад такої нібито навмисної «германізації» регіону, який привернув увагу, – це місцеве пиво. На початку 2016 року голандський власник пивзаводу «Хайнекен» перезапустив пиво як Кенігсбергське, використовуючи німецьку орфографію Koenigsberg назви замість колишньої русифікованої версії, Kyonigsberg.
«На передній панелі пляшки ви не знайдете жодного слова російською мовою», – йшлося на сайті націоналістичного веб-сайту «Русский мир». «Натомість ви знайдете у двох окремих місцях слоган «Mit respekt zu den Deutschen brautraditionen». (З повагою до традицій німецького пивоваріння)
Директор музею історії Шпільова опинилася під натиском в 2017 році на виставці, присвяченій 100-річчю вітчизняного тільзицького поета Йоганнеса Бобровського. Бобровський, який служив у німецькій армії на Східному фронті під час Другої світової війни і провів чотири роки в якості військовополоненого в Радянському Союзі, і якого вихваляли в Радянському Союзі, а його поезію піддавати цензурі.
«Там була міська влада, дипломати»,– згадує Шпільова. «Деякі депутати з [німецького] Бундестагу приїхали, були також викладачі університету, все було чудово та на найвищому рівні, але раптом думки змінилися».
Їй сказали закрити виставку та попросити піти у відставку, оскільки на одній з фотографій Бобровський був в формі німецької армії. Вона відмовилася піти.
«Тож вони намагалися мене шантажувати», – повідомила вона. «Вони сказали, що засудять мене за сприяння екстремізму, це було порушення всіх трудових і адміністративних норм. Я все ж відмовлявся подати у відставку, але вони дали мені офіційний догану за те що вони назвали «спотворенням історії».
У червні високопосадовці Совєтська оголосили, що закриють місцевий музей історії, що нібито скоротить бюджет. Шпільова сприяла громадському обуренню та розпочала кампанію в місцевих ЗМІ, через що чиновники вимушені були зробити крок назад.
У листопаді в її офісі з’явилася делегація з чотирьох чиновників і звільнила її.
«Звичайно, я цього очікувала», – повідомила вона журналістам. «Я знав, що вони не залишать мене в спокої».
Шпільова сказала, що переконана, що музей буде радикально трансформований.
«Цікаво, що музей став загрозою раптово… Важко сказати, що станеться далі», – сказала вона.
Її історія нагадує досвід калінінградського професора соціології, Анни Алімової, відомого місцевого екологічного активіста. Її звільнили у вересні після 20 років викладання. Її звільнення було спричинено анонімною скаргою, поданою студентом, про що повідомляв місцевий веб-сайт Regnum. Студент нібито стверджував, що Алімова сприяє «калінінградському сепаратизму» серед студентів.
«Такого учня не було», – сказала Алімова в коментарі Радіо Свобода. «Я хотіла б побачити цього студента, який чомусь знав невідомого журналіста [Андрія] Виползова та веб-сайт Regnum, у них навіть немає адреси на веб-сайті».
Минулого року була кампанія проти давнього режисера Німецько-Російського будинку у Калінінграді Віктора Гофмана, якого звинуватили у, нібито, популяризації нацизму та екстремізму. Приводом стало те, що він нібито «популяризував» німецьку поетесу Агнес Мігель, яка народилася у Кенігсбергу, і була членом нацистської партії.
Гофмана виправдали у суді, проте він зазнав сердцевого нападу та пішов у відставку. Цю посаду зрештою очолив місцевий союзник російського президента Володимира Путіна Генріх Мартенс.
В інтерв’ю Радіо Свобода Гофман заявив, що кампанія проти нього була спрямована на захоплення незалежного Німецько-Російського Будинку.
«Ми були незалежними та проводили культурні заходи, які об’єднували разом всі національності», – сказав Гофман. «І це заважало багатьом людям. Як в Калінінграді може бути щось незалежним?».
Над матеріалом працювали: Юлія Парамонова та Роберт Коалсон
