Доступність посилання

ТОП новини

Ексклюзив: «українська сенсація» в стрибках у воду Олексій Середа про спосіб тренування, титулованих спортсменів і суші


Олексій Середа. Йому прогнозують велике спортивне майбутнє, називають «вундер-кіндером» та «олімпійською надією».

Він вже увійшов в історію, як наймолодший чемпіон Європи зі стрибків у воду. Йому вже прогнозують велике спортивне майбутнє, називають «вундер-кіндером» та «олімпійською надією». Проте 13-річний Олексій Середа на це реагує самокритично, каже, попереду багато роботи, а головне – треба нормально «пережити» пубертатний період. Серйозний, цілеспрямований та відповідальний у спорті, «хлопець, який нічого не боїться та не посміхається», і зовсім інший у звичайному житті. Про перші стрибки, конкуренцію з досвідченими та легендарними спортсменами, путівку до Токіо-2020 і любов до суші Олексій Середа розповів в ексклюзивному інтерв'ю Радіо Свобода.

– Як потрапив у стрибки у воду?

– Мама привела до секції плавання. Коли навчився плавати, то мій тренер Оксана Валеріївна сказала, що з мене навряд чи вийде плавець і запропонувала спробувати свої сили у стрибках у воду. І ми пішли до секції Тетяни В’ячеславівни Погребної. Тоді у неї вже була заповнена група, і вона зізналася, що їй треба буде лише одного мене вчити плавати, а це не є зручно. Але ми пояснили, що я вже все вмію. Вона запропонувала зробити найпростіший стрибок «спадік» і я його дуже добре виконав. Так і залишився вчитися у Тетяни В'ячеславівни.

Олексій Середа став наймолодшим чемпіоном Європи зі стрибків у воду в історії
Олексій Середа став наймолодшим чемпіоном Європи зі стрибків у воду в історії

– Чи одразу все вдавалося?

– Ні! У мене дуже багато чого не виходило з першої спроби. Але ніколи не було бажання все кинути. Мені дуже сподобалися стрибки. І я просто хотів вчитися, вдосконалюватися і виступати. Тому після тренувань ще залишався додатково і під керівництвом Тетяни В’ячеславівни відпрацьовував стрибки знову і знову.

– А сам хотів залишатися чи тренер казав: «Потрібно»?

Тренер казав, але я був тільки «за». Мене не треба було змушувати тренуватися

– Тренер казав, але я був тільки «за». Мене не треба було змушувати тренуватися. Я все ж таки був дуже маленький. Не розумів, скільки треба часу, щоб стрибок вийшов. Тренер бачила, на якому я наразі рівні і тому підказувала: «Сьогодні залишимося, ось тут допрацюємо і все буде добре». А я радів, що у мене є ще додаткова година, щоб стрибати.

– Пам'ятаєш свій перший складний стрибок? Які тоді були емоції?

– 3,5 оберти назад. Я довго його тренував у залі, і боявся виходити з ним на воду, а потім в якийсь день Тетяна В'ячеславівна каже – вже добре, йдемо на «десятку». Можемо або сьогодні, або вже завтра. Як я відчуваю? І ось я вирішив, що треба саме сьогодні. Тому що на той момент був у цьому стрибку вже впевнений. Зробив все правильно.

– Що відчув, коли вперше піднявся на вишку та звідти подивився у воду?

– Було страшно. Але я так хотів скоріше вже стрибнути у воду, що зібрався з силами та забув про страх.

– Напередодні чемпіонатів світу та Європи ти вже тренувався разом із збірною України зі стрибків у воду, з дорослими. Чи змінилися твої тренування?

– Насправді, ні. Так само у понеділок, вівторок, четвер та п'ятницю – два тренування, у середу та суботу – одне, а у неділю вихідний. Спочатку розминаємося та працюємо в залі – виконуємо стрибки на батутах, сальто в яму – потім вже йдемо на воду, де знову ж таки вдосконалюємо свою програму, а іноді ще ходимо до тренувальної зали, де качаємося.

– Ти змагаєшся із старшими за тебе і досвідченішими спортсменами, які готові до чемпіонатів і психологічно, і фізично. У тебе такий юний вік – це додаткове психологічне навантаження?

Скоріше для них додаткове психологічне навантаження (сміється)

– Мені навпаки легше. Ось дивіться, якщо я не стану чемпіоном, то подумаю: «Нічого страшного. Мені лише 13. Все попереду. Ти ж бачив, які тут титуловані спортсмени». А ось якщо вони програють 13-річному хлопцю…Я б на їх місці дуже розлютився та засмутився: «Як це так? Я такий досвідчений, титулований, та за моїми плечима стільки змагань і програв цьому 13-річному…». Тому це скоріше для них додаткове психологічне навантаження (сміється).

Олексій Середа на чемпіонаті світу став четвертим
Олексій Середа на чемпіонаті світу став четвертим

– У тебе чисте технічне виконання, але за коефіцієнтом складності твої стрибки мають трохи нижчий рівень, аніж у досвідчених спортсменів.

– Так! Це правда. І оцінюються мої стрибки значно нижче, ніж виступ з вищою складністю.

– Чекаєш на змаганнях, щоб помилився суперник?

– За логікою, щоб виграти, мені потрібно ідеально виконати свої стрибки, а всі суперники мають помилятися. Але я на це не звертаю увагу. Моя мета – технічне виконання моїх виступів. На кваліфікаціях чемпіонату Європи я просто думав: «Має бути чисто».

Там навіть, якщо не потраплю до фіналу, то переживу, але я мав стрибнути без помилки. І такі ж думки були під час фіналу. Для мене головне – відмінно виконати свою роботу.

Моя мета – технічне виконання моїх виступів. На кваліфікаціях чемпіонату Європи я просто думав: «Має бути чисто».

Бо мені лише 13-ть, я сподіваюся, що ще матиму час завоювати велику кількість титулів, а для цього зараз треба стрибати технічно. І як показав чемпіонат Європи, моя чиста програма, яка не дуже складна, може оцінюватися вище за складні стрибки з помилками.

– Збираєшся ускладнювати програму напередодні Олімпійських ігор у Токіо?

– Будемо додавати 4,5 вперед та 3,5 авербах. Треба щонайменше ці два стрибки зробити. У мене зараз такий вік, що я росту. І важкувато стрибати. Але я намагатимуся до Токіо додати складні стрибки.

Олексій Середа вже виборов ліцензію на Олімпійські ігри в Токіо-2020
Олексій Середа вже виборов ліцензію на Олімпійські ігри в Токіо-2020

– Чи вистачить часу? Менше ніж рік залишилося.

стрибки відпрацьовуються до ідеалу кілька років. За 11 місяців зробити щось нове на 100% неможливо. Зроблю все можливе, щоб ці стрибки зміг виконати в Токіо впевнено.

– Взагалі стрибки відпрацьовуються до ідеалу кілька років. Зрозуміло, що за 11 місяців зробити щось нове на 100% неможливо. Але починати колись треба. Зроблю все можливе, щоб ці стрибки зміг виконати в Токіо впевнено.

– У синхроні ти виступаєш з Олегом Сербіним. Як швидко знайшли спільну мову?

– Здається, одразу. Ми спілкувалися довго, а потім нас поставили разом стрибати, і нам комфортно виступати. А це дуже важливо.

– Завжди було цікаво, а як ви взаємодієте під час синхронних стрибків?

– Я рахую – 3, 4, «і»…І це сигнал, що стартуємо. А потім боковим зором ще слідкуємо один за одним, щоб коли хтось почав швидше виконувати елемент, чи навпаки гальмував, можна було б вирівняти синхрон.

– Якщо хтось з вас помиляється, сваритеся?

– Ні. Ми добре спілкуємося, підтримуємо один одного. Я ж розумію, що помилитися можу і я, і він. Навіщо сваритися? У стрибках у воду ще важливу роль грає фортуна. Наприклад, у «3,5 назад» – сліпий вихід. І його треба дуже довго відпрацьовувати, щоб він вийшов ідеальним. Тому, якщо у нас була помилка, то без всіляких образ та емоцій…працюємо далі. І насправді приємно, що і я, і Олег хочемо досконалу програму, тому ніхто нікого не змушує тренуватися. Ми зацікавлені у постійній праці.

– Срібні призери ІІ Європейських ігор зі стрибків на батуті тренуються окремо в рідних містах, а вже за тиждень до змагань відпрацьовують синхрон на зборах.

– Нам легше, бо ми тренуємося постійно разом. Вирішуємо, хто до кого приходить на тренування: Олег до мене на 9-ту чи я до нього на 10-ту. У нас є можливість тренуватися разом, є бажання працювати і достатньо часу.

– Постійно чую «Середа росте, змінюється, а що ж буде далі». Ти сам боїшся наслідків пубертатного періоду?

– Не те, щоб боюся. Я розумію, що росту, тому змінюється моє тіло, мої навички, і може далі бути інше виконання стрибків. Але, щоб не було серйозних змін, то зараз працюю над собою. Мені здається, зараз найважчий процес у житті кожного стрибуна у воду, бо під час росту дуже болять кістки, і стрибати неприємно.

– Тобто ти відчуваєш ці зміни, навіть, під час стрибків?

– Так! Бо болить тіло, це важко не відчути. А ще саме виконання стрибків вже інакше. Раніше я ставав на вишку і просто стрибав – автоматично виконуючи кожен елемент. Бо це було 100 разів відпрацьовано. А тепер я думаю, як відштовхнутися, як викрутитися, як що доробити, щоб стрибок вийшов. Відчутна різниця.

– Досвідчені спортсмени кажуть, що ти зарано почав стрибати з вишки. Можуть бути проблеми зі спиною.

– Вона звичайно болить. Але мені допомагають спеціалісти відновлюватися – масажі робимо, банки ставимо, інші процедури. Тобто всі реабілітації під контролем фізіотерапевтів.

Олексій Середа
Олексій Середа

– Після чемпіонату світу ти став популярним. Як ставишся до такого зацікавлення до тебе: напружує чи подобається?

– Напружує, коли після тренування ти мрієш про відпочинок, а замість цього маєш давати інтерв'ю. Багато уваги від журналістів, і це важко для мене. З іншого боку – приємно, що про твої досягнення розповідають, коли впізнають на вулиці та просять сфотографуватися, кажуть, що ти – молодець. Є свої плюси та мінуси.

– Чи можеш собі дозволити з'їсти, щось з фаст-фудів чи заборонене для спортсменів?

– У мене немає дієти. Я можу їсти все, що завгодно.

– І суші…До речі, про це постійно жартують у команді. Чому?

– Ну я просто дуже люблю суші. Можу з’їсти 1-2 кг. Раніше, коли ще жив у Миколаєві, то дуже мало їх їв. І ми не купували суші, а мама готувала. А зараз біля нашої київської тренувальної бази є суші-ресторан, і я там майже постійно їм.

– З твоїм графіком тренувань та змагань, встигаєш навчатися?

– Не дуже. Я навчаюся у звичайній школі, не спортивній, а тому деякі вчителі не розуміють, як це я після змагань не встиг вивчити все. Але я намагаюся, ходжу до школи, коли є можливість, здаю якісь завдання, проте все одно змушують писати контрольні.

– Коли ми з тобою спілкувалися після змагань, то ти був дуже серйозним. І взагалі кажуть, що від тебе важко дочекатися посмішки. А зараз ти зовсім інший…Комунікабельний та веселий хлопець.

– На вишці я завжди зосереджений. Тому такий серйозний і до, і після змагань. А так – звичайний хлопець. Спілкуюся, жартую.

– А які б свої риси характеру ти б відзначив?

– Веселий, напевно. Добрий.

– Я так бачу, що скромний.

– Може. Але мені здається, про мене краще скажуть інші. Я сподіваюся, що я просто хороша людина.

Читайте ще:

7 нагород, наймолодший чемпіон та олімпійська ліцензія: чим запам'ятався київський ЧЄ зі стрибків у воду?

«Летіти над водою»: Україна вдруге провела чемпіонат Європи з вейкбордингу​

Непереможні дівчата, стрибки через людей та пес-вболівальник: новий олімпійський вид спорту підкорив Україну​

  • Зображення 16x9

    Ольга Модіна

    У 2012 році закінчила Львівський національний університет імені Івана Франка за спеціальністю «журналістика». На Радіо Свобода із 2018 року. Пишу про спорт та медицину

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

Залиште свій коментар (він буде опублікований після модерації):

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG