Берлін – Благодійна організація «Допомога для України», що у містечку Лобеталь, добре знана і у ФРН, і в Україні. Адже впродовж останніх 25 років вона, разом з Євангельською церквою, збирає пожертви від німецьких громадян – не лише гроші, а й одяг, шкільні меблі, різноманітну техніку, медичне устаткування, котре передає українським церковним громадам, лікарням, дитячим будинкам Львова, Вінниці, Полтави, Харкова та інших міст. Також проводить для цього щорічні акції на підтримку України. А з часу військового конфлікту на Донбасі вантажівки з гуманітарним вантажем прямують і на схід України.
Скромна пенсіонерка з Лобеталя Елізабет Кунце бідкається Радіо Свобода, що вона разом зі своєю організацією зібрала товарів уже на три автомобілі для тих, хто в Україні має у них гостру потребу: три ліжка і 24 шафи «в дуже хорошому стані», які подарував один із будинків для людей похилого віку, товари повсякденного попиту. Але усе це наразі залишається у Німеччині. Як і ортопедичні допоміжні засоби та шкільні меблі.
«Ще 10 днів тому ми замовили українську вантажівку, але через відсутність дозволу для перетину кордону досі ніхто не може приїхати», – каже Радіо Свобода Елізабет Кунце. А вона має стати вже 30-ю цього року, котра доправить гуманітарний вантаж в Україну, додала жінка. І зазначила, що гуманітарні вантажі через кордон завжди проходили швидше, ніж комерційні, але зараз вони простоюють по кілька діб, очікуючи на дозвіл для перетину кордону.
Благодійна організація «Допомога для України» неприбуткова, вантажі вона збирає на пожертви німецьких громадян, котрі найчастіше є пенсіонерами. До того ж, складських приміщень для тривалого зберігання громіздкого обладнання для лікарень, сиротинців, шкіл у неї замало. Тому й чекає воно своєї черги в інших містах Німеччини, щоб за «сигналом» пані Кунце його могли доправити до Лобеталя безпосередньо під завантаження у фуру. Якщо раніше у благодійництві брали участь лише жителі Лобеталя і приміських районів, то нині сюди привозять пожертви з усієї Німеччини.
Фури з гуманітарним вантажем простоюють на польському кордоні – Кунце
Механізм доставки гуманітарної допомоги в Україну за майже три десятиліття дуже добре налагодили, розповідає Елізабет Кунце. Члени благодійної організації через уже власні відпрацьовані канали шукають транспорт, який віз, приміром, комерційний вантаж з України до Німеччини, а назад мав повертатися порожнім. Або навпаки – порожні фури, що їхали в Україну за товаром. За доступну плату вони забирали гуманітарний вантаж і доставляли його за потрібною адресою. Завантаження-розвантаження є справою волонтерів-добровольців.
«Водії – що німецькі, що українські – охоче з нами співпрацювали. Цей механізм безперебійно функціонував упродовж тривалого часу. Але цього року щось пішло не так, бо фури з нашим вантажем простоюють на... польському кордоні і по кілька годин, і по кілька діб!» – говорить Елізабет Кунце.
Йдеться про те, що для міжнародних перевізників існують квоти дозволів, які видають на певний час. Зазвичай вони вичерпувалися під кінець року, розповідає жінка, а нині це сталося уже у червні, тож відтепер водії мають обмежену кількість дозволів на перетин кордону, та й одержати їх нині – проблема. Пані Кунце намагалася знайти інші варіанти доставки вантажів в Україну, але її пошуки зазнали невдачі. Міжнародні перевізники їй, каже, відмовили, оскільки не мають налагоджених зв’язків з Україною. Крім того, для благодійної організації інші шляхи – це ще й великі фінансові затрати, котрі вона не може собі дозволити.
Ми готові й надалі збирати пожертви, але не готові платити за доставку за корупційними цінамиЕлізабет Кунце
«Приміром, – говорить вона, – у ці дні маємо завантажити машину, яка рушить до Жмеринки Вінницької області. Вона повезе допомогу для дуже бідних людей – одяг, взуття, чотири спеціальні лікарняні ліжка, шкільні меблі. За це маємо заплатити набагато більше, ніж досі: 1780 євро, хоч за таку відстань зазвичай платили 1200 євро. Утім, ще один водій просив за неї 2200 євро! Так, ми готові й надалі збирати пожертви, але не готові платити за доставку за корупційними цінами. Гірко: наші пенсіонери жертвують по 20–30 євро, щоб платити корупціонерам», – обурюється благодійниця.
«Спритники» перепродують квоти?
«За чинними міждержавними угодами, квота на здійснення міжнародних вантажних перевезень автомобільним транспортом не має бути меншою за 200 тисяч дозволів. Мінімальна квота для безпроблемного функціонування ринку – 230 тисяч дозволів», – пояснив Радіо Свобода операційний менеджер експедиторської фірми TRL Europa SRL зі Львова Андрій М. (не бажає оприлюднювати своє прізвище), який співпрацює з благодійною організацією «Допомога для України».
«Проблема виникла торік через позицію Польщі – встановити квоту у 2019 році на рівні 130 тисяч дозволів. Проте вдалося домовитися про 160 тисяч та можливість продовжити консультації щодо збільшення квоти. Але вже на початок серпня було оформлено 130,8 тисячі дозволів із дозволених 160 тисяч. Тож залишок квот до кінця року становив 29156, що є критичним для України», – розповів Андрій М.
Тим часом наприкінці вересня у Лобеталі під гаслом «Допомога Україні» відбувся благодійний ярмарок, виручка від якого спрямовується на відправлення різдвяних подарунків для українських дітей та на транспортування їх в Україну.
«Це має бути надзвичайний вантаж, святковий. Як і саме Різдво. Ми щоразу особливо ретельно його готуємо: складаємо до красивих пакувальних коробок не лише вбрання та взуття, а й іграшки, ласощі – приємна несподіванка», – запевняє Елізабет Кунце. Чи вдасться влаштувати таку радість для дітей із інтернатів та сиротинців і цього Різдва? Поки що під великим знаком питання…
