Доступність посилання

ТОП новини
17 січня 2020, Київ 15:32

Війна на Донбасі. Росія має не одну вразливу «ахіллесову п’яту»


Під час акції «Нічна варта на Банковій» біля Офісу президента з вимогою не поступатися національними інтересами України на «нормандській зустрічі» в Парижі. Київ, 8 грудня 2019 року

(Рубрика «Точка зору»)

Переговори в Мінську, на яких не було досягнуто домовленостей ні про обмін полоненими, ні про припинення вогню, можна визначити, як «мінські недомовленості».

Оскільки напередодні «нормандської зустрічі» команда президента Зеленського явно розраховувала на стратегічний прорив у стосунках з Москвою і повне порозуміння з Путіним.

Цього явно не відбулося, та й не могло відбутися. Росії потрібна вся територія України, і тому найбільші поступки, на які готовий піти Кремль в «українському питанні», це як, в якому порядку і коли українські землі будуть передаватися під контроль Москви.

І хоча за реакцією Зеленського, поки що, неможливо визначити, чи визрів він вже до того, аби позбутися наївних ілюзій, що поступки у всьому Путіну здатні привести до миру з Російською Федерацією.

Але без такого визрівання Україні буде дуже важко в 2020 році продовжувати відстоювати свою незалежність і протистояти Путіну.

В Кремлі не змінили, і не збираються змінювати свою позицію щодо федералізації України на путінських умовах, і тому було б необачно чекати від спілкування з лукавими «переговорниками» інших результатів.

Не дивлячись на досягнуті «результати», єдиним позитивом очікування Путіним капітуляції від Зеленського можна вважати певну передишку для українських військових на російсько-українському фронті, яку Москва надала Україні в ці місяці «політичного міжсезоння».

Але мінус для України у тому, що Росія за цей час встигла перегрупувати свої сили та підтягнути резерви, а нова українська влада спішно почала пересовувати лінію оборони, чим зменшила обороноздатність українських військових.

У Зеленського, на жаль, так повірили у договороспроможність Путіна, що фактично не готувалися до можливого негативного варіанту, а раптом з Путіним домовитися не вийде.

Тепер же Україні доведеться пожинати плоди цих нездійсненних мрій і політичного самообману.

Тому не можна виключати, що в новому 2020 році, замість довгоочікуваного врегулювання, гібридна війна Росії з Україною може вступити в нову фазу.

Чи наважиться Путін на збільшення ескалації насилля, залежатиме від різних факторів. Але, в першу чергу, від того, як західний демократичний світ реагуватиме на агресію Росії.

Під час акції «Нічна варта на Банковій» біля Офісу президента з вимогою не поступатися національними інтересами України на «нормандській зустрічі» в Парижі. Київ, 8 грудня 2019 року
Під час акції «Нічна варта на Банковій» біля Офісу президента з вимогою не поступатися національними інтересами України на «нормандській зустрічі» в Парижі. Київ, 8 грудня 2019 року

Українська дипломатія повинна зайняти більш бойову позицію

Крім того, українська дипломатія повинна зайняти більш бойову і рішучу позицію стосовно північного агресора.

Адже Москва допускає багато «пробоїв» на міжнародній арені, проте чомусь всі ці «больові точки» росіян мало відслідковуються, а потенційні можливості завдати Кремлю відчутних ударів, які б підривали і без того сумнівний його імідж у світі, не використовуються.

У цьому контексті можна багато говорити про втрачені можливості з боку Києва, але, наприклад, коли Російська Федерація збирається в квітні-травні продовжити далі будівництво «Північного потоку-2», то існує чимало додаткових можливостей, крім американських санкцій, як це можна зробити без особливих витрат і надзусиль.

Наприклад, якщо б в НАТО оголосили, що в серпні-вересні 2020 року саме в зоні завершення будівництва «Північного потоку-2» будуть проводитися позачергові навчання військ країн Північноатлантичного альянсу.

Повідомивши росіян, що з цієї причини протягом двох місяців до початку навчань та під час їхнього проведення ці території будуть повністю закриті для перебування там громадян держав, які не є членами НАТО.

Таким чином, мінімум ще на рік, цей сумнівний проект Москви може бути заморожено.

Росія сьогодні має не одну вразливу «ахіллесову п’яту». І незважаючи на всі старання європейських адвокатів Путіна – канцлера Німеччини Ангели Меркель і президента Франції Еманюеля Макрона, вони не будуть здатні захистити сумнівні стратегічні інтереси свого клієнта, якщо більшість країн-членів Євросоюзу проявлять свою солідарність зі Сполученими Штатами і Україною.

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Оригінал публікації

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • 16x9 Image

    Віктор Каспрук

    Політолог, журналіст-міжнародник, публіцист. Закінчив Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського. Працював завідувачем відділу політики в газеті В’ячеслава Чорновола «Час-Time». Автор понад 2500 статей. Спеціалізується на висвітленні проблем України, Росії, Білорусі, Близького Сходу, арабського світу, Латинської Америки та Південно-Східної Азії. Лауреат премії журналу «Сучасність» та Ліги українських меценатів за 2006 рік за цикл статей, присвячених проблемам внутрішньоукраїнської і світової політики, а також за інтерв’ю із провідними діячами білоруської опозиції.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG