(Рубрика «Точка зору»)
Путін не збирається передавати владу над Росією
Путін не збирається передавати владу над Росією. Справжній намір змін в номенклатурному середовищі Російської Федерації очевидний: Путін повинен залишатися при владі нескінченно, і це не має бути обмежено жодними термінами. У путінській Росії політика служить насамперед одній цілі: утримати Путіна та його послідовників при владі. Відповідно, повноваження переносяться туди, де він перебуває на посаді та відбираються звідти, де його більше немає.
«Зміни» в Росії включають в себе прощання з верховенством міжнародного права та передбачають перерозподіл повноважень між президентом, урядом, Державною думою, Радою безпеки, що ще поки що не закріплено в конституції.
Путін готує для себе роль «лідера нації», за якої немає значення, яку посаду офіційно займає майже богоподібний лідер
Загалом, це відтворення політичної ретросистеми влади за моделлю Сталіна: фактична влада повинна перебувати поза офіційними посадами.
Путін готує для себе роль «лідера нації», за якої немає значення, яку посаду офіційно займає майже богоподібний лідер.
Головне, щоб жодна інша позиція не була занадто сильною, і абсолютним пріоритетом для нього є збереження влади.
Кремль розпалює напругу на європейському континенті і в світі
Одна з головних путінських цілей – відновити імперську Росію в межах старого Радянського Союзу. Що несе великі ризики для країн-сусідів Російської Федерації, Європейського союзу і НАТО.
Адже, якщо просуватися далі таким шляхом, то куди б чесніше було б законодавчо запровадити «царизм», внісши відповідну поправку до конституції Росії.
Путін цілеспрямовано і методично розпалює напругу на європейському континенті і в світі, провокуючи регіональні й локальні конфлікти, щоб тримати слабші країни в стані невизначеності й страху та усунути потенційних суперників.
З точки зору Путіна, ще багато чого потрібно «повернути додому», оскільки, на його думку, кінець Радянського Союзу був «найбільшою геополітичною катастрофою» сучасності
Порушивши Договір про ракети середньої та малої дальності (INF), Путін оголосив про новий раунд у гонці озброєнь і робить ставку на те, що ЄС розпадеться, а США вийдуть з НАТО.
Тоді він може діяти не оглядаючись ні на кого, і зможе легітимізувати «повернення додому» Криму. З точки зору Путіна, ще багато чого потрібно «повернути додому», оскільки, на його думку, кінець Радянського Союзу був «найбільшою геополітичною катастрофою» сучасності.
Тому він готовий виправляти «історичні помилки», котрі, як він думає, допущенні його попередниками.
Втім, великою помилкою Заходу стало, що санкцій, запроваджених проти Російської Федерації, виявилося не тільки недостатньо, а й те, що вони в основному позначилися на житті пересічних російських громадян, а верхні політичні і економічні еліти їх недостатньо відчули.
А поки рівень життя правлячого класу Росії залишається незмінно високим, вони продовжуватимуть підтримувати Путіна і його агресивну політику щодо України та інших держав, які в Москві зарахували до зони стратегічних інтересів Росії.
Своє справжнє обличчя Путін показав під час чеченських війн
Анексувавши український Крим і окупувавши третину Донбасу Російська Федерація не тільки грубо порушила міжнародне право.
Кремль підступно «торпедував» існуючий з часів закінчення Другої світової війни світовий порядок, створивши небезпечний прецедент, за яким з’являється право сильного переглядати існуючі міжнародно-визнані кордони інших держав.
Якби в ЄС змогли «зіскочити» з «нафтогазової голки», критичної залежності від російських енергоносіїв, то Путін втратив би підтримку з боку вищої номенклатури і бюрократичного апарату
Своє справжнє обличчя Путін спершу показав задовго до нападу на Україну, і навіть не в Грузії. Це відбулося під час чеченських війн, але тоді чомусь не достатньо серйозно поставилися у світі до наростаючої імперської істерії в Росії.
Путінський режим сьогодні тримається на величезних об’ємах продажу газу і нафти до Європи.
І якби в Європейському союзі змогли «зіскочити» з цієї «нафтогазової голки», критичної залежності від російських енергоносіїв, то Путін втратив би підтримку з боку вищої номенклатури і бюрократичного апарату.
Країна, економіка якої базується на продажі мінеральних ресурсів і сировини, рано чи пізно втратить рівновагу стабільності.
У Москві це чудово розуміють, тому й лякають європейців тим, що відхід Путіна від влади і небезпечна нестабільність, котра може виникнути після цього, та можливий розпад гігантської імперії не можуть бути в інтересах Європи.
Він боїться, адже в його шафі багато «скелетів» політичних опонентів
В тоталітарній Росії, де все зав’язано на довічного диктатора, Путін сам потрапив у пастку системи, яку створив за більше ніж 20 років свого президенства.
Бо якщо б він вирішив добровільно відмовитися від влади і передати її своєму правонаступнику, ніхто не дасть йому повноцінних гарантій, що в такому разі Путіна не притягнуть до кримінальної відповідальності.
А цього він найбільше боїться, адже в його шафі багато «скелетів» політичних опонентів.
Путін і його спільники відчувають наростаючу небезпеку поточної ситуації, тому й планують зміни, що національне російське законодавство повинно бути вищим від міжнародного права
Однак путінська модель реалізації влади почала пробуксовувати, саме тому він оголосив про необхідність «конституційної реформи», яка, як йому видається, спроможна хоч якось стабілізувати діючу систему влади.
Путін і його спільники поза сумнівом відчувають наростаючу небезпеку поточної ситуації, тому й планують зміни, реалізація яких мусить призвести до важливого для них аспекту, що національне російське законодавство повинно бути вищим від міжнародного права.
А це, на їхню думку, має зробити «кремлівських небожителів» недоторканими персонами, які не підлягають судовому переслідуванню за кордонами Росії.
Від «керованої» – до «дисциплінованої демократії»
Такими своїми діями путіністи намагаються донести світові, що найбільша за територією країна світу, з усіма її народами, народностями, етнічними ознаками, релігіями, людьми може керуватися лише тоталітарними методами.
Інакше запрограмований хаос, громадянська війна і неминучий розпад на десятки дрібних держав. При цьому демократичний варіант розвитку Росії в Кремлі взагалі не розглядається.
Виглядає на те, що Російська Федерація рухається від колись проголошеної Путіним «керованої демократії», до нового її підвиду – «дисциплінованої демократії».
Путін вправно використовує те, що росіяни – це люди, котрі травмовані радянською епохою
За якої вже можливо не доведеться робити вигляд, що в Росії все вирішується на виборчих скриньках, оскільки подібне довготривале імітування політичного плюралізму, схоже, вже давно надокучило самим його організаторам.
Путін вправно використовує те, що росіяни – це люди, котрі травмовані радянською епохою.
Тому вони намагаються забути про страх перед спадом рівня життя, бідністю і глобальною невизначеністю, заглушаючи його гіпердозами імперського шовінізму.
Населенню через телебачення нав’язливо вживлюється думка, що Путін вирішив би усі їхні проблеми, якби тільки знав, що дійсно робиться на місцях.
Путін є найнебезпечнішим політиком ХХІ століття. Його геополітична агресивність, непередбачуваність, зарозумілість і бажання підім’яти під себе увесь світ стали великою загрозою для існуючого світового порядку.
Тому якщо демократичний Захід продовжуватиме і далі легковажно ставитися до загрози з Москви, то мусить розуміти, що на Україні, Білорусі чи Казахстані Путін ніколи не зупиниться.
У такому разі потрібно чекати на російські танки і «зелених чоловічків» на вулицях Варшави, Праги, Берліна, Парижа чи Брюсселя.
«Визволителі» Європи вже готові до «ривка на захід», але їм потрібно перед цим ліквідувати українську державність.
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Віталій Портников: Путін знову вирішив нагадати сучасникам про Сталіна
