«Осередками партії «Слуга народу» керуватимуть народні депутати» – у статті під таким заголовком «Газета по-українськи» інформує, що Зе-команда вже формує обласні осередки. Минулого тижня представили 17 керівників. Майже всі вони – народні депутати.
«Місцеві вибори – це дискусія про каналізацію, водопроводи, дитячі майданчики, садочки, велодоріжки. А списки потрібні, щоб пройти під єдиним партійним гаслом», – зазначає голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
«Розмов про місцеву проблематику поменшає, а відповідно буде менше обізнаних із нею депутатів», – зауважує експерт. Він стверджує, що вже зараз у багатьох регіонах майбутні кандидати підкуповують виборців. Доки кандидати не зареєстровані – порушень закону немає.
Кошель наголошує, що за рік не побачив ознак будівництва партії Зеленського. У фінансовому звіті за 2019-й у них не було жодного офіційного працівника. Виходить, частина апарату перебуває в тіні, а на місцях просто не існує партструктур. Зараз хочуть за кілька місяців відбудувати механізм, який працюватиме на виборах. Тому народних депутатів ставлять керувати осередками, зазначає експерт.
Днями на Банковій визнали, що там не завжди правильно вчиняли в питаннях комунікацій. Ба більше, в Офісі президента озвучили також ідею про створення президентського пулу для медіа. Велопрогулянку Володимира Зеленського з журналістами резиденцією Залісся можна вважати неофіційною репетицією цього задуму, переконані дописувачі газети «День» Максим Кияк і Сергій Соловйов. Вони зазначають, що сама ідея такого пулу для України геть не нова.
«Журналісти, які фахово й об’єктивно висвітлюють діяльність президента, необхідні суспільству. Але чи справді вони потрібні президенту?» – запитують автори. Адже ще до виборів Зеленський просто заявляв представнику медіа, що він йому нічого не винен. У разі ж включення до президентського пулу лояльних і наближених до Банкової журналістів кількість піни в теплій ванні президента лише збільшуватиметься, а владна комунікація від цього вкотре постраждає.
Автори переконують, що ефективні комунікації аж ніяк не є якимсь елементом шоу-бізнесу або піаром, розрахованим на короткочасний ефект, а є однією з найбільш значущих стратегічних деталей державної політики.
«Що швидше на Банковій це усвідомлять і зрозуміють власні прогріхи, то більшою буде ймовірність, що принаймні до наступної щорічної пресконференції глави держави там навчаться не лише інформувати, а й ефективно комунікувати», – наголошують автори статті «Самоізольована комунікація».
Нещодавно Володимир Зеленський зателефонував голові державного «Укрексімбанку» Євгенові Мецгеру після скарг підприємців на проблеми з реструктуризацією кредитів: «Жень, послухай мене, це відбувається у вас по всій країні. Будь ласка, ухваліть таке рішення, щоб люди могли погашати кредити через рік».
Дописувачу тижневика «Країна» політологу Віктору Бобиренку важко уявити, як Трамп чи Меркель телефонують якомусь банкіру й вирішують проблеми бізнесмена. Був би імпічмент президенту США або страшний скандал і відставка канцлерки Німеччини. І тільки в Україні глава держави може подзвонити Трампу й заявити, що прокурор на 100 відсотків його, зазначає він.
У реформах президент повинен діяти як комунікатор – пояснювати, закликати. Втручання має бути мінімум, тим більше – у банківську систему, наголошує політолог.
