Доступність посилання

ТОП новини
10 серпня 2020, Київ 07:54

Церкву з понад 250-літньою історією перекриють ґонтою, виготовлену гуцульськими майстрами


Церква Премудрості Божої у Музеї народної архітектури та побуту у Львові

Пам’ятку сакральної дерев’яної архітектури 1763 року – церкву Премудрости Божої, що є окрасою музею народної архітектури та побуту у Львові імені Климентія Шептицького, перекриють ґонтою. Щоб зберегти пам’ятку архітектури XVIIІ століття, протягом п’яти років львів’яни і монахи-студити збирали гроші. Для виконання робіт запросили кращих майстрів із Гуцульщини, які підтримують давнє ремесло.

«Ґонта, якою зараз покрита церква, різана. Вона не розрахована на довгий час, пропускала воду», говорить майстер Дмитро Гереджук із Косівщини. Він разом із ще двома ґонтарями вже виготовив понад 13 тисяч колотих дощок, а це майже третина від необхідної кількості, щоб покрити храм XVIII століття у львівському скансені.

Ми тешемо гладко, ножами
Дмитро Гереджук

«Колена ґонта має пази, вода стікає по ній, а різана кучерявиться, то так є після пили. Ми тешемо гладко, ножами. Щільно вкладається одна до другої ґонта, вода не потрапляє. Така колота ґонта може служити 50, а той більше років. Але потрібно за нею доглядати і кожні 5 років покривати ропою. Тоді вона послужить довго. Виготовляємо для храму у музеї ґонту з карпатської смереки. Колись не було бляхи і власне таким чином і покривали хати та церкви», – розповідає майстер Дмитро Гереджук.

Він навчився ґонтарству у свого діда і тата, передав досвід синам. Обробляють майстри дошку вісним ножем на спеціальному верстаті. У торці дошки роблять поздовжнє заглиблення, яке називається шпунт. Нерівні місця на дошці видаляють, а ті, на яких є смерекова смола, відсіюють. Бо вони не придатні для покриття даху, пропускатимуть воду.

Ґонтар за роботою
Ґонтар за роботою

Гуцульські майстри мають великий досвід роботи з давніми храмами. Вони перекрили ґонтою дахи дерев’яних церков у Кагуєві, Жирівці, Вовкові у Львівській області. Тепер працюють над покриттям церкви Премудрості Божої у Музеї народної архітектури та побуту імені Климентія Шептицького, який львів’яни називають «Шевченківським гаєм». Останні роки дах протікав і це загрожує руйнуванню церкви, яка є архітектурною та історичною пам’яткою.

Виготовлення ґонти
Виготовлення ґонти

Селян переконали не нищити храм

Церкву у Львів перевезли у 1931 році з карпатського села Кривки, що у Турківському районі. Митрополит Андрей Шептицький створив на території нинішнього Музею народної архітектури та побуту в 1926 році Свято-Іванівську лавру. Відтак митрополит хотів побудувати для монахів-студитів церкву, але тодішній директор Національного музею у Львові Іларіон Свєнціцький порадив главі Греко-католицької церкви перенести у лавру дерев’яну церкву Святого Миколая з села Кривки.

Мистецтвознавець Михайло Драган попросив селян не розбирати святиню після будівництва у селі нового храму і митрополит Шептицький дав гроші для перевезення церкви у Львів, де її назвали Премудрістю Божою. Іконостас храму залишили у новій церкві у Кривці, а тут встановили теж цікавий у мистецькому і духовному значенні іконостас кінця XVII-початку XVIII століття, який зберігався в Національному музеї.

Церква «Кривка», як її ще називають львів’яни, дала поштовх для заснування у Львові, на території лаври, музею під відкритим небом. Сюди перевозили українські дерев’яні церкви з різних місцевостей. Це став духовно-культурний осередок українців, улюблене місце для молодих людей. Тут опікувались і дітьми-сиротами, яких монахи вчили різних ремесел.

Втім, радянська влада примусово ліквідувала Греко-католицьку церкву у 1946 році, арештувала єпископат, багатьох священників і мирян, зачинила храми, зокрема і Свято-Іванівську студитську лавру. Але церква, яку з ініціативи митрополита Шептицького перенесли у Львів, залишилась до сьогодні, як діюча і перебуває в експозиції музею.

Церкву чотири рази намагались спалити
Юстин Бойко

«Востаннє церкву перекривали у 1990 році, коли монахи-студити повернулись. Почались реставраційні роботи. У 2015-му ми зауважили, що церква протікає і ми запросили майстрів із Гуцульщини, й вони покрили потрійним шаром ропи, щоб використати час і зібрати гроші на нову ґонту. Проводили різні аукціони, залучаючи художників, відгукнулись меценати і таким чином зібрали гроші. Важливо зберегти таку пам’ятку, тому що дерев’яна архітектура відображає історію українського народу, його життя, промовляє до майбутнього. Цю церкву чотири рази намагались спалити вороги України, хотіли знищити символ української ідентичності», – каже монах-студит УГКЦ Юстин Бойко, який є ініціатором відновлення церкви.

Церква Премудрості Божої
Церква Премудрості Божої

Роботи з перекриття даху церкви і відновлення паркану довкола неї триватимуть кілька місяців. Невідомо, в якому стані є храм загалом, чи не знищене перекриття.

Ця ґонта потребує заміни
Ця ґонта потребує заміни

Церква Премудрості Божої у музеї під відкритим небом має статус пам’ятки архітектури. Хоча ще у 2010 році група фахівців просила Міністерство культури надати цьому храму національний статус.

Скільки саме сьогодні на Львівщині є ще сакральних дерев’яних церков – невідомо. Від 700 до понад 800, зауважила Радіо Свобода Ганна Харун, керівниця відділу охорони культурних пам’яток Львівської обласної адміністрації. Зараз уточнюється список із Міністерством культури. Невідомо, скільки церков спалені і зруйновані у різні роки. Переважно це робилось людьми, щоб на місці давнього храму збудувати новий, мурований, із золотим куполами.

«Уточнюємо статистику, відкинули ті об’єкти, які зруйновані і подали в Міністерство культури список, який розглядається. Пам'яткам присвоєні номери ще за радянської влади. Зараз облікуємо і після того, як міністерство розгляне, будуть внесені об'єкти у Державний реєстр України з відповідним номером і ми знатимемо кількість і статус», – говорить Ганна Харун.

Зараз діє лише обласна програма збереження культурної спадщини, а це 21 мільйон гривень для порятунку об'єктів архітектури, зокрема і кількох сакральних дерев’яних церков XVI-XVIII століть.

  • Зображення 16x9

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода – з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Маю досвід роботи на телебаченні і в газеті.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG