Доступність посилання

ТОП новини
10 серпня 2020, Київ 03:01

Що змушує людей підкорятися чи відкидати обмеження через коронавірус?


Заняття йогою в час коронавірусу в Торонто, провінція Онтаріо, Канада. Червень 2020 року

Зростає кількість досліджень про коронавірус, які зосереджуються на факторах, що зумовлюють людську поведінку щодо дотримання екстрених заходів охорони громадського здоров’я. В авторитарних державах страх суворих покарань є потужною мотивацією для підкорення заходам. Проте нещодавні дослідження показують, що справа більш складна в країнах, де громадянські свободи і права людини становлять невід’ємну складову суспільства.

Примусові обмеження проти добровільних

Коли Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) визнала COVID-19 «критичною загрозою для громадського здоров’я міжнародного значення» у січні, голова ВООЗ Тедрос Адганом Ґебреєсус похвалив зусилля китайського уряду стримати хворобу – «незважаючи на потужний соціальний та економічний ефект» драконівських заходів Китаю.

Але критики в західних країнах сумнівалися у придатності суворих заходів Китаю для країн, де дотримання не зумовлене страхом покарання.

«Жодна інша держава, західна чи ні, повинна намагатися скопіювати дії Китаю», – сказав у середині березня Томас Боллікі, директор Програми всесвітнього здоров’я при Раді з міжнародних відносин.

Боллікі критикував «зневагу до громадянських свобод і прав людини», які проявлялися «карантинними і цензурними діями» Китаю.

Через декілька днів після зауважень Боллікі ВООЗ оголосив COVID-19 глобальною пандемією, а держави цілого світу почали запроваджувати низку коронавірусних обмежень.

Іран та Італія, котрі сильно постраждали, були одними з перших країн, що запровадили примусовий карантин.

Інші незабаром пішли за цим прикладом або ввели частковий карантин у комбінації з добровільними рекомендаціями про застосування санітарних заходів, фізичну дистанцію і захисні маски.

У США оголосили загальні рекомендації щодо поведінки під час пандемії, а рішення про карантин та правила носіння масок є прерогативою чиновників на рівні кожного окремого штату.

Ці рішення швидко стали політичними у США, а публічні дебати про них розділилися уздовж партійних ліній.

Люди дотримуються дистанції під час голосування на місцевих виборах в іспанській Країні Басків. Місто Ордіcія, Іспанія, 12 липня 2020 року
Люди дотримуються дистанції під час голосування на місцевих виборах в іспанській Країні Басків. Місто Ордіcія, Іспанія, 12 липня 2020 року

У Швеції, де довіра до органів державної влади є дуже високою, більшість людей могли продовжувати щоденне життя без карантину, і не було закриття бізнесів чи примусового носіння захисних масок.

Шведська міністр охорони здоров’я Лена Халленґрен повідомила Радіо Свобода у квітні, що шведська модель заснована на «довірі» до того, що люди будуть «брати на себе особисту відповідальність» і дотримуватися добровільних рекомендацій.

Вона зазначила, що ця менш сувора стратегія буде більш ефективною упродовж місяців, під час яких інші демократичні держави готові були дотримуватися суворого карантину.

Дослідження, керівником якого був Александр Чудік, радник із питань економічної політики й аналітик при Федеральній резервній системі США в Далласі, показало, що добровільне дотримання дистанції є менш ефективною, ніж заходи, запроваджені урядом.

За словами Чудіка, результат «кардинально інший», коли вимоги про карантин є примусовими, ніж коли існують лише рекомендації, що дозволяють людям обирати власний рівень самоізоляції.

Поведінкова економіка

Економісти, які вивчали масову поведінку, Паола Джуліано (Університет Каліфорнії у Лос-Анджелесі) та Імран Расул (Університетський коледж Лондона), зробили висновок, що політикам вкрай важливо «знати, що зумовлює ефективне дотримання громадянами» таких заходів, як дотримання дистанції чи носіння масок у закритих публічних місцях.

За допомогою даних із багатьох країн вони знайшли ключові «рушійні фактори дотримання» – у тому числі те, що економісти називають «соціальним капіталом», – а також рівень довіри до уряду й інституцій. Також вони встановили, що дотримання відрізняється залежно від політичних позицій і медіа-джерел, якими користуються люди.

Критичними елементами особистої поведінки є міцність соціальної структури суспільства, а також рівень довіри до інституцій
Дослідження

«Якщо соціальна дистанція є ключовим фактором стримання розповсюдження COVID-19, то важливо знати, що зумовлює ефективне дотримання цих заходів із боку людей», – написали вони у дослідженні, опублікованому 18 червня.

«Критичними елементами особистої поведінки є міцність соціальної структури суспільства, а також рівень довіри до інституцій», – зазначили дослідники.

Перехожа в Лондоні на тлі вказівників, які попереджають про заходи фізичного дистанціювання через коронавірус
Перехожа в Лондоні на тлі вказівників, які попереджають про заходи фізичного дистанціювання через коронавірус

Нещодавно фахівці у сфері охорони здоров’я в Європі попередили, що колективне відчуття втоми щодо обмежувальних заходів може змусити тих, хто дотримувався їх, стати недбалими і повернутися до звичаїв, які були нормою до пандемії – наприклад, вітатися поцілунками в щоку або потискати руки.

Люди страждали через дистанціювання, і це було помітно
Ізабелла Аннесі-Маесано

Вони зазначили, що назагал європейці дотримувалися карантину, дистанції і носіння масок попри те, що правила й рекомендації постійно змінювалися.

Проте соціальні психологи попереджують, що настала «втома від масок» – незважаючи на те, чи правила носіння примусові, чи добровільні.

Ізабелла Аннесі-Маесано, епідеміолог Французького інституту здоров’я і медичних досліджень, написала в газеті The Wall Street Journal 21 липня, що «люди страждали, і це було помітно».

«Соціальний капітал»

Термін «соціальний капітал» вживається економістами вже понад століття. Ідеї за цим поняттям ще давніші.

Базована в Парижі Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) визначає «соціальний капітал» як «мережі, спільні норми, цінності й розуміння, які полегшують співпрацю всередині чи серед груп» людей.

Експерти ОЕСР кажуть, що на соціальний капітал впливають особисті стосунки і суспільні мережі, а також громадська активність.

Поведінкові економісти і соціологи кажуть, що «довіра і норми співпраці» також впливають на соціальний капітал.

Це стосується «довіри, соціальних норм і спільних цінностей, які підтримують функціонування суспільства і роблять можливою взаємовигідну співпрацю». «Наші спільні норми, цінності і розуміння менш конкретні, ніж наші суспільні мережі», – підсумовує звіт ОЕСР.

«Соціологи іноді говорять про норми як про невисловлені і часто беззаперечні правила суспільства, – мовиться у звіті. – Цінності – такі, як повага до безпеки людей – є важливою складовою в кожній соціальній групі».

Офіціанти одного з ресторанів Нью-Йорка (США) встановлюють захисні рамки для клієнтів назовні
Офіціанти одного з ресторанів Нью-Йорка (США) встановлюють захисні рамки для клієнтів назовні

У поєднанні ці мережі і розуміння породжують довіру і співпрацю між людьми.

Соціальний тиск

Міжнародний центр економічного зростання (МЦЕЗ), глобальна дослідницька мережа, фінансована британським урядом, каже, що в деяких країнах карантин змінив соціальні норми так, що це сприяло дотриманню.

«Запровадження певних соціальних норм зумовлено вмінням сильного лідерства створити наратив, який об’єднує громади», – підсумовують дослідники МЦЕЗ Олівер Гарман і Вікторія Делбрідж.

Сильне лідерство із твердим наративом спроможне об’єднати громади задля запровадження соціальних норм
Дослідження МЦЕЗ

«Сильне лідерство із твердим наративом спроможне об’єднати громади задля запровадження соціальних норм, що сприяє співпраці між громадянами та добровільному дотриманню норм, а також зменшує потребу формального примусу» з боку влади, пишуть вони.

«Це не лише сприятиме позитивній соціальній нормі, громадяни також будуть виконувати обов’язки примусу» шляхом соціального тиску, кажуть Гарман і Делбрідж. «У деяких випадках цей соціальний тиск більш ефективний, ніж формальні покарання», – зауважують дослідники.

Політичні позиції

Останні дослідження показують, що вплив політичних позицій на дотримання обмежень особливо великий у Сполучених Штатах, але є важливим і в інших країнах.

«Дані з різних країн показують, що політичні переконання, у поєднанні з відмінностями у споживанні інформації від ЗМІ, мають важливий вплив на сприйняття ризику і дотримання соціальної дистанції», – кажуть Джуліано і Расул.

Дослідження Чудіка показує, що те, як сприймають «довіру до чиновника, який запроваджує регуляцію про соціальну дистанцію, має великий вплив» на дотримання норм обмежувальної поведінки людьми.

У кінозалі розсаджені фігурки «посіпак» для того, щоб відвідувачі одного з кінотеатрів Парижа тримали фізичну дистанцію під час кіносеансу
У кінозалі розсаджені фігурки «посіпак» для того, щоб відвідувачі одного з кінотеатрів Парижа тримали фізичну дистанцію під час кіносеансу

За словами Чудіка, дані його дослідження «відповідають ідеї, що республіканці дотримуються вказівок насамперед від президента Трампа, аніж від інших державних чиновників», у тому числі місцевих республіканців.

Коронавірусна пандемія – як і багато інших тем – стала партійною проблемою у США
Александр Чудік

«Коронавірусна пандемія – як і багато інших тем – стала партійною проблемою у США, роблячи політичні позиції потенційним фактором дотримування соціальної дистанції», – підсумовує Чудік.

«Наші результати говорять про те, що політична поляризація є великою перешкодою на шляху до повного дотримання заходів соціальної дистанції», – каже Чудік.

«Двопартійна підтримка соціальної дистанції – ключовий фактор у тому, наскільки швидко ми можемо стримати поширення нового коронавірусу», – додає він.

Фактор «довіри»

Навіть до пандемії низка досліджень показала, що довіра людей до урядів та інституцій впливає на їхню готовність дотримуватися екстрених заходів, які стосуються громадського здоров’я.

Це має великий вплив на поширення хвороб.

«Життя з коронавірусом» – це робота, опублікована в червні Інститутом розвитку й економічних досліджень при Університеті ООН, і вона торкається питання, «як довіра співвідноситься з особистим досвідом із пандемією».

Дослідники виявили, що «інституційна довіра» впливає не тільки на дотримання карантину, дистанції і носіння масок.

Кияни в захисних масках тримають дистанцію в черзі до ресторану «МакДональдс». Київ, 13 травня 2020 року
Кияни в захисних масках тримають дистанцію в черзі до ресторану «МакДональдс». Київ, 13 травня 2020 року

На основі глобального опитування дослідники виявили, що особистий досвід із COVID-19 також впливає на рівень довіри.

«Люди, які мали контакт із хворими, і безробітні показують нижчі рівні довіри до людей, інституцій і загалом нижчий рівень довіри», – кажуть дослідники.

На противагу цьому «такі відмінності не існують у випадку тих, хто особисто мав симптоми хвороби».

«Ці типи поведінки відрізняються в різних контекстах і не зумовлені турботою про особисте здоров’я чи здоров’я близьких, а продиктовані підвищеним рівнем занепокоєння і стресу», – підсумовують дослідники.

За їхніми словами, «ефекти пандемії виходять за межі суто питань здоров’я», що веде до «нової нормальності», яка, «ймовірно, вплине на те, як суспільства вийдуть із пандемії».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG