Доступність посилання

ТОП новини

Як гімназія під Чернівцями поряд із COVID-19 живе. Розповідь директора


Радіо Свобода у рубриці #МояІсторія розповідає історії людей, на життя яких вплинула пандемія коронавірусу COVID-19. Це – лікарі, які рятують життя і ризикують своїм; пацієнти, які борються із недугою; родичі тих, хто інфікувався і захворів; малі підприємці, які рятують свій бізнес чи навіть відкривають під час епідемії нові можливості.

Юрій Блисенко – директор гімназії в селищі Глибока Чернівецької області. Село знаходиться в 30 кілометрах від обласного центру, який навесні був найгарячішою точкою боротьби із COVID-19. Перші два тижні учбового року, а до цього і кілька місяців навесні, школа провела на дистанційному навчанні. З 14 вересня населений пункт перевели з червоної в помаранчеву зону, і школа може навчати учнів в «оффлайні». Чому навчання на відстані погано підходить для їхнього селища, як навчають дітей зараз і яка пандемічна ситуація в гімназії Юрій Блисенко розповів Радіо Свобода.

На початку карантину, в березні 2020 року, з дистанційним навчання був великий хаос, каже директор гімназії. Кілька років тому чиновники вже висували ідею розробити різні засоби дистанційного навчання, це обговорювалось на рівні міністерства. Але коли вчителям була насправді потрібна така методика, її не знайшлось. Їм довелось шукати шляхи і розробляти методики самостійно. На щастя, колектив молодий і всі володіють комп’ютерами, говорить Юрій Блисенко Радіо Свобода. Навесні відпрацювали технічні рішення і на початку учбового року до них повернулись.

«Вчителям інформатики дали завдання підготувати майстер-клас із роботи на платформах Google Meet і Google Classroom. Після проведеного майстер-класу всі класні керівники підписали дітей в Classroom, підключили вчителів. І буквально з третього-четвертого дня в Google Meet почали проводити конференції, а в Classroom – давати домашні завдання за календарем із графіком виконання. Ось так ми і розпочали учбовий рік», – говорить директор Глибоцької гімназії.

Юрій Блисенко
Юрій Блисенко

Перші два дні були повністю дистанційними – до школи прийшли тільки ті діти, які мали отримати підручники. Їх розвели у часі і єдиними, кого вони бачили, були класний керівник і бібліотекар. Втім директор, який також викладає в гімназії хімію, від дистанційного навчання не у захваті. Каже, що потрібний персональний контакт.

«Моя особиста думка, яку підтримає вчительський колектив, щодо дистанційного навчання така, що якщо вчитель бачить живі очі дитини, це нормальне навчання. У телефонному чи дистанційному режимі побачити очі нереально», – стверджує Блисенко. За його словами, персональне навчання краще «разів в 50» – можна одразу зрозуміти, яку тему діти вже сприйняли, а яку треба повторити один, два чи навіть п’ять разів. Є з навчанням і технічні проблеми – не на всій території селища інтернет достатньо високошвидкісний.

«Була така ситуація – я проводжу конференцію і відключається інтернет, або відключається світло. І якщо учні 9-11-х класів спроможні самостійно працювати на різних платформах, то учні 1-6-х класів ще ні. Тому, коли ми проводили дистанційні заняття, то бачили перед собою на екрані: і їдальні, і перукарні, і магазини, і інші заклади, де працюють батьки», – розповідає директор.

Діти користувались батьківськими гаджетами і проводили із батьками майже весь час. Це збільшувало навантаження на дорослих, які постійно питали директора, коли вже школа запрацює «нормально».

«У нас є батьки, які знаходяться за межею бідності, котрі думають, що їм сьогодні дітям купити – хліб до хати чи молоко до хати. В них навіть не стоїть питання, щоб мати в хаті якісь гаджет. І таких дітей на мою школу мінімум півсотні. В них немає ні підключення до інтернету, ані гаджету, щоб його підключити до цього інтернету», – ділиться проблемам місцевих жителів директор.

На життя школи дистанційна форма ніяк не вплинула – вони так само готували навчальні плани, методичні вказівки, планували рік. А потім перейшли на очну форму навчання – з 14 вересня. По-перше, селище Глибока перевели в помаранчеву зону з червоної. А по-друге, міністерство освіти дозволило очну форму навчання навіть в тих учбових закладах, що в червоній зоні. Навчання на відстані тепер рекомендують проводити тільки якщо більше 50% учнів захворіли чи не відвідують школу з інших причин. Саме в таких обмежених рамках дистанційна форма буде ефективна, говорить директор – максимум на два тижні, щоб діти не втратили теми за шкільною програмою.

«Ми розпочали очний навчальний процес з 14 вересня. Але для того, щоб був менший контакт дітей між собою, батьки до приміщення школи майже не допускаються. На вході завжди є черговий вчитель або технічний працівник, і якщо є термінова потреба у родича відвідати приміщення, все робиться через чергового. Також, щоб зменшити контакт дітей в школі, ми працюємо по принципу так званого перевернутого класу – одна підгрупа працює в класі, друга –отримує дистанційне консультування. На наступний день підгрупи міняються місцями. На таку форму ми перевели 5-11 класи, а 1-4-м дозволили відвідування школи в повному масштабі. Минуло приблизно 10 днів, серед дітей ніяких проявів захворювання немає», – розповідає Блисенко. Також батькам у виняткових випадках дозволяють заходити в школу після 17.00, якщо в них немає підвищеної температури і характерних симптомів коронавірусу.

Всього в школі навчається 670 дітей, працює 62 вчителі і 29 технічних працівників. З них на самоізоляції знаходиться шість дітей, чиї батьки контактували із хворими на COVID-19, двоє технічних працівників, в яких захворіли родичі, і одна вчителька, в якої «ковідом» захворів чоловік. Втім, остання вже отримала негативний ПЛР-тест і має вийти на роботу найближчим часом.

На щастя, пандемія майже не вплинула на гімназію, каже директор. Ще влітку в них перехворів один із вчителів, але вже одужав. Після цього випадків не було. Площа гімназії – більше 4 тисяч квадратних метрів, що дозволяє розмістити всіх вчителів і не зустрічатись зайвий раз різним класам. Класні збори, зустрічі вчителів з батьками, відбуваються на свіжому повітрі. Також на свіжому повітрі проводять заняття з фізкультури – також у підгрупах.

  • Зображення 16x9

    Михайло Штекель

    Журналіст. Працюю в медіа-сфері з перервами із 2003 року. В 2013 році спробував переїхати з рідної Одеси до Києва, писав про Революцію гідності, анексію Криму і знімав війну на Донбасі. У 2017-му повернувся до Одеси – міста непростого, але вкрай цікавого. Навчався на філософському факультеті, тому маю слабкість до довгих текстів. На Радіо Свобода працюю з 2014 року. Пишу, фотографую, знімаю, спілкуюсь із людьми.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG