У ці дні в Україні згадують трагічні події у центрі Києва у 2013-2014 роках. Активну участь у Революції гідності взяли і жителі Донеччини. Майданівці переконані, що революція триває: адже кров мирних громадян пролита, а глобальних змін в Україні так і не відбулося.
Андрій Лоза – житель Бахмута. Побиття студентів на Майдані 30 листопада 2013 року Лоза називає «нелюдським вчинком». Через вісім років, ділиться Андрій, зрозуміло, чому ці силовики досі працюють у правоохоронних органах.
«Тому що такі люди потрібні: які за додаткову зроблять те, що їм скажуть зробити», – переконаний учасник Майдану.
«Відгамселили, поклали в автозак…»
Лоза приїхав на Революцію гідності до Києва 1 грудня 2013 року. Ось як він пояснює свою мотивацію: «Тоді реально вже почався оцей рух проти не стільки донецьких, скільки проти оцих принципів «відкатів», «кришування», захоплення чужого майна. Я їхав, думав, що це все можна буде зупинити, і зробити нормальні, людські умови життя в Україні».
Він згадує, що з іншого боку, у Маріїнському парку, було багато жителів Донецької області. Вони навіть приходили на Майдан, щоби поїсти смачну їжу і взяти якийсь одяг. Тому що у приїжджих земляків, каже Лоза, була одна банка тушонки на два десятка осіб і навіть чай був не настояний.
19 січня 2014 року на вулиці Грушевського Андрія затримали силовики. І це незважаючи на те, що при собі на видному місці у нього були і посвідчення журналіста, і посвідчення помічника народного депутата.
«Я був затриманий людьми у чорному, які передали мене людям у амуніції «Беркуту». Відгамселили, поклали в автозак, кілька годин возили з райвідділка до райвідділка. Потім закрили у ІТТ (ізолятор тимчасового тримання – ред), потім – суд. Із суду – до СІЗО», – описує обставини затримання активіст.
Андрія підозрювали у організації масових заворушень. Суд присудив йому домашній арешт у Бахмуті. А 18 лютого 2014 року, як раз у момент найбільшого загострення на Майдані, Андрій Лоза приїхав на суд до Києва, і з нього зняли усі звинувачення.
Гранати, каліцтва і смерть
18 лютого, розповідає житель Бахмута, була величезна мирна хода. Погода видалася сонячна, настрій був гарний. А потім почалося зіткнення, з боку силовиків полетіли гранати.
«І побачив, коли хлопець хотів гранату відкинути назад, але не встиг, і йому відірвало кисть. Тому що «беркута» кидали гранати із затримкою. І з Івано-Франківської області один загинув через те, що там граната вибухнула на рівні обличчя, артерія була розірвана, і він дуже швидко помер», – ділиться Андрій пам'яттю про 18 лютого 2014 року.
Він каже, що гранати вибухали різних типів, а ще – стріляли з дахів будинків. Потім була команда до відступу, і всі побігли.
«Відступ треба робити спиною у бік відступу. Та більшість людей – цивільні. Вони розвернулися і почали просто бігти. Якщо хтось падав, – то по людині бігли. Тому що це паніка. І «Беркут» так жорстко почав наздоганяти», – розповів очевидець.
Цього ж дня Андрієві довелося вивозити оргтехніку з прес-центру. З комп'ютерами вийшли біля пам'ятника Шевченку неподалік від головного управління МВС. У тому ж районі перебували офіси, у тому числі, стверджує Лоза, і компаній Ріната Ахметова.
«І бачимо, що з тієї сторони, де ті офіси, ідуть близько ста людей у нових касках і з новими бітами. Вони направлялися на Майдан. Проходять повз нас, звертаються до мене. А я думаю так: комп’ютер, спереду, збоку, на голові каска. І, якщо почнуть бити, то приблизно зрозумів, які я отримаю ушкодження. Та я щось там відповів, як то кажуть, «па-данєцкі», – вони пройшли повз», – описує Лоза реалії Києва того часу.
Революція не закінчилася – учасник Майдану
Житель Бахмута був на Майдані у той час, коли там прощалися з убитими побратимами. Андрій каже, що чудово розуміє, за що учасники Революції Гідності віддали життя. Ось тільки замість глобальних змін, ділиться Андрій, в Україні влада робить лише якісь напівкроки.
«Були сподівання, що у нас все кардинально зміниться, що у нас не буде того, що вже було. А зараз ми бачимо що? Що нічого не змінилося! Змінилося, можливо, відсотків на 10-15. Революція, – вони повинна закінчитися перемогою. У нас цього не відбулося. Кров пролилася – і що? А зміни – не відбулися. Корупція: як була, так і залишилася. В усіх сферах. Судова система: як була недолуга, так і залишилася», – повідомив нам учасник Революції Гідності.
Через декілька місяців після того, як з Майдану прибрали намети, Андрій Лоза добровільно став бійцем батальйону «Січ».
«Ми маємо ставати демократичною державою» - Лилеєв
Сергій Лілеєв, житель Слов'янська, кілька разів приїжджав на Майдан, щоб підтримати побратимів. Він згадує, що відчув, коли побачив кадри побиття силовиками студентів: «Злість. Відчуття, що нам треба вже закінчувати правління цієї людини і цієї партії (Віктора Януковича і Партії регіонів - ред.), які душили будь-які прояви демократії в суспільстві. І коли вони почали їх душити таким чином, то нам треба було вже рішуче діяти. Я відчував злість і готовність до рішучих дій».
Лилеев згадує, що під час першого приїзду відразу ж зустрів на Майдані друзів і знайомих по громадській діяльності. За словами Сергія, багато протестуючих було і з області, і з самого Донецька. А ось страху не було, адже житель Слов'янська з 2010 року займається в регіоні громадськими справами, і на той час йому вже неодноразово погрожували.
Що ж побачив Сергій Лілеєв на Майдані?
«Побачив прагнення людей до перемоги, до повалення тоталітарного режиму, до демократії», – ділиться Лілеєв пам'яттю про Майдан.
За словами жителя Слов'янська, майданівці виступили за демократію та європейське майбутнє країни. Лилеев переконаний у тому, що Революція Гідності не закінчена, вона триває і в окопах на Донбасі, і на мирній території України.
«На війні ми повинні захищати себе від Росії, але ще ми повинні ставати більш демократичною державою. Нам потрібен більш якісний рівень політикуму, людей, які керують країною», –переконаний Лілеєв.
Винними у тому, що обставини смертей у центрі Києва ще не розслідувані, а злочинці не притягнуті до відповідальності, Лілеєв вважає і минулу, і теперішню владу.На думку Сергія, чиновники просто не зацікавлені у пошуку істини.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:
(Радіо Донбас.Реалії працює по обидва боки лінії розмежування. Якщо ви живете в ОРДЛО і хочете поділитися своєю історією – пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук чи телефонуйте на автовідповідач 0800300403 (безкоштовно). Ваше ім'я не буде розкрите).
