Прага, 29 березня 2001 – Західні оглядачі широко коментують дводенний самміт Ліги арабських країн, який закінчився у столиці Йорданії Аммані у середу. Суть самміту характеризують вже самі заголовки в газетах, як, приміром «Хор ненависті», «Арабська ліга у стані війни», «Неспокій» та інші.
Лондонська газета «Таймс» у редакційній статті називає арабський самміт під кожним оглядом невдалим, спрямованим в минуле і самодеструктивним. Головною метою самміту в Аммані, пише газета, було оживити Лігу арабських країн, як політичну силу. Однак, попри найліпші побажання і зусилля Йорданії і Єгипту, ця нарада зазнала найгіршої за останні десять років поразки. Серед іншого учасники наради мали подолати розбіжності у справі санкцій проти Іраку й пообіцяли вимагати скасування санкцій за гарантування Багдадом суверенності Кувейту, за повернення вивезеного з Кувейту майна і розслідування справи пропалих безвісти в Іраку кувейтських в’язнів. Кувейт погодився з цією умовою, в тому числі погодився підтримати вимогу скасування санкцій проти Іраку. Проте Ірак не погодився. Таким чином Ліга арабських країн, як зазначає газета, може лише виступати з політичними закликами, проте вона не має ні авторитету, ні сили впливати на розсварений арабський світ.
Коментуючи арабський самміт, оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Нейл МакФарґар пише, що Ірак і Кувейт звинуватили один одного на нараді в Аммані в унеможливленні досягти спільної домовленості у справі санкцій проти Іраку. Зокрема міністр закордонних справ Іраку аль-Сагаф звинуватив делегацію Кувейту за те, що вона виступила проти резолюції, спрямованої на скасування санкцій проти Багдада. Тим часом, як підкреслює коментатор, Кувейт погодився разом з іншими арабськими країнами вимагати закінчення санкцій, проте виступив проти будь-якої резолюції, в якій відсутні гарантії Багдада більше не загрожувати Кувейтові. Саудівська Аравія підтримала вимогу Кувейту, таким чином жодної резолюції ухвалено не було. Врешті, як зазначає газета, міністр закордонних справ Кувейту склав вину за провал самміту на Ірак.
Тим часом у редакційній статті газета «Нью-Йорк таймс» дає характеристику одного з найагресивніших і найдеструктивніших арабських лідерів – молодого сірійського президента Башара аль-Ассада. Ще кілька років тому були сподівання, пише газета, що нове покоління арабських лідерів стосуватиме гнучкішу зовнішню політику. Однак, цього не сталося, веде далі «Нью-Йорк таймс». Найбільше розчарування серед нових арабських лідерів викликає саме президент Сірії Башар аль-Ассад, який своєю агресивністю зокрема в політиці щодо Ізраїлю пішов слідами його покійного батька Гафеса аль-Ассада. Виступаючи в Аммані у справі ізраїльсько-палестинського конфлікту, він назвав Ізраїль більш расистським, ніж були нацисти. У світлі цих зловорожих виступів і останніх терористичних актів в Ізраїлі, пише на закінчення «Нью-Йорк таймс», ізраїльські керівники стримано реагують на арабський самміт. Шарон підтвердив готовність відновити переговори з палестинцями, як лише Арафат дасть наказ припинити дальшу конфронтацію.
Лондонська газета «Таймс» у редакційній статті називає арабський самміт під кожним оглядом невдалим, спрямованим в минуле і самодеструктивним. Головною метою самміту в Аммані, пише газета, було оживити Лігу арабських країн, як політичну силу. Однак, попри найліпші побажання і зусилля Йорданії і Єгипту, ця нарада зазнала найгіршої за останні десять років поразки. Серед іншого учасники наради мали подолати розбіжності у справі санкцій проти Іраку й пообіцяли вимагати скасування санкцій за гарантування Багдадом суверенності Кувейту, за повернення вивезеного з Кувейту майна і розслідування справи пропалих безвісти в Іраку кувейтських в’язнів. Кувейт погодився з цією умовою, в тому числі погодився підтримати вимогу скасування санкцій проти Іраку. Проте Ірак не погодився. Таким чином Ліга арабських країн, як зазначає газета, може лише виступати з політичними закликами, проте вона не має ні авторитету, ні сили впливати на розсварений арабський світ.
Коментуючи арабський самміт, оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Нейл МакФарґар пише, що Ірак і Кувейт звинуватили один одного на нараді в Аммані в унеможливленні досягти спільної домовленості у справі санкцій проти Іраку. Зокрема міністр закордонних справ Іраку аль-Сагаф звинуватив делегацію Кувейту за те, що вона виступила проти резолюції, спрямованої на скасування санкцій проти Багдада. Тим часом, як підкреслює коментатор, Кувейт погодився разом з іншими арабськими країнами вимагати закінчення санкцій, проте виступив проти будь-якої резолюції, в якій відсутні гарантії Багдада більше не загрожувати Кувейтові. Саудівська Аравія підтримала вимогу Кувейту, таким чином жодної резолюції ухвалено не було. Врешті, як зазначає газета, міністр закордонних справ Кувейту склав вину за провал самміту на Ірак.
Тим часом у редакційній статті газета «Нью-Йорк таймс» дає характеристику одного з найагресивніших і найдеструктивніших арабських лідерів – молодого сірійського президента Башара аль-Ассада. Ще кілька років тому були сподівання, пише газета, що нове покоління арабських лідерів стосуватиме гнучкішу зовнішню політику. Однак, цього не сталося, веде далі «Нью-Йорк таймс». Найбільше розчарування серед нових арабських лідерів викликає саме президент Сірії Башар аль-Ассад, який своєю агресивністю зокрема в політиці щодо Ізраїлю пішов слідами його покійного батька Гафеса аль-Ассада. Виступаючи в Аммані у справі ізраїльсько-палестинського конфлікту, він назвав Ізраїль більш расистським, ніж були нацисти. У світлі цих зловорожих виступів і останніх терористичних актів в Ізраїлі, пише на закінчення «Нью-Йорк таймс», ізраїльські керівники стримано реагують на арабський самміт. Шарон підтвердив готовність відновити переговори з палестинцями, як лише Арафат дасть наказ припинити дальшу конфронтацію.
