Київ, 2 квітня 2001 - 29 березня у Києві відбулася презентація книги з гучною та емоційною назвою – “Час підлої влади або чи є “ справа Гонгадзе” справою Кучми?”. Автором видання є народний депутат України,член парламентської фракції “ Батьківщина” Дмитро
Чобіт. До речі, пан Чобіт обирався парламентарієм тричі – у 1990, 1994 та 1998 роках. Він є автором кількох книг - “ Броди”, “ Битва під Берестечком”, “ У парламенті нової України”. Нинішня праця Дмитра Чобота – це докладний опис перебігу подій найгучнішого скандалу новітньої України, пов”язаного зі зникненням журналіста Георгія Гонгадзе .
Дмитро Чобіт добре засвоїв один із журналістських прийомів роботи: успіх матеріалу наполовину залежить від першої фрази. Автор обрав за епіграф слова Пре- зидента України Кучми : “ Були часи й гірші, але підліших не було”.А поруч ще одні слова, але Олександра Мороза: “ Президент знає, що каже”. Цим самим глава держави визнав, що його часи є найпідлішими, і влада також є найпідлішою. Адже хіба можуть бути підлі часи при добропорядній владі? На думку пана Чобота, таке видання - перше намагання систематизувати у хронологічному порядку усі події, пов”язані зі справою Гонгадзе – від 16 вересня, дня зникнення журналіста, і до 5 лютого. Дмитро Чобіт зауважив, що книга не є передчасною, як це може видатися на перший погляд. Адже вона стане каталізатором для правдивого розслідування справи Гонгадзе і встановлення істини. Автор подає докладну життєписну розвідку про Гію – цей розділ називається “Мученик за українську правду”. Розглядає ситуацію зі знайденим трупом у Таращі і розмірковує, що таке Тараща – це випадок чи підлий умисел.
Йдеться про майора Мельниченка, йому присвя- чено розділ “ І один у полі воїн”, вміщено архів майора, його звернення до громадян 16 листопада, а також інтерв”ю для радіо “Свобода”. Читач знайде у книзі також усі заяви, виступи у парламенті, акти Верховної Ради щодо розслідування справи Гонгадзе. Важливо наголосити, що значну увагу Дмитро Чобіт приділяє PR-технологіям в Україні.
Окрім цього, Дмитро Чобіт поділився із журналіста- ми своїм баченням справи Гонгадзе. Він цілком упевнений, що смерть спіткала Гію за 2 години після того, як він залишив квартиру Притули. Про це свідчать рештки перетравленої їжі у шлунку Георгія. Продукти, вживані ним перед смертю, перетравлюються у шлунку якраз 2 години. Пан Чобіт зробив висновок, що Гонгадзе загинув у межах Києва або поблизу Києва. Але ніяк не в Таращі.
Оскільки за 2 години доїхати до цих місць неможливо, зважаючи на КПП та міліцейські патрулі. До Таращі труп перевезли пізніше, 17 вересня, увечері. Те, що труп перевозили за 130 кілометрів від Києва, свідчить, що людей, які займалися цим, не могли зачіпати ані на КПП, ані міліція.
Словом, книга побачила світ і кожен небайдужий може її прочитати.
Дмитро Чобіт добре засвоїв один із журналістських прийомів роботи: успіх матеріалу наполовину залежить від першої фрази. Автор обрав за епіграф слова Пре- зидента України Кучми : “ Були часи й гірші, але підліших не було”.А поруч ще одні слова, але Олександра Мороза: “ Президент знає, що каже”. Цим самим глава держави визнав, що його часи є найпідлішими, і влада також є найпідлішою. Адже хіба можуть бути підлі часи при добропорядній владі? На думку пана Чобота, таке видання - перше намагання систематизувати у хронологічному порядку усі події, пов”язані зі справою Гонгадзе – від 16 вересня, дня зникнення журналіста, і до 5 лютого. Дмитро Чобіт зауважив, що книга не є передчасною, як це може видатися на перший погляд. Адже вона стане каталізатором для правдивого розслідування справи Гонгадзе і встановлення істини. Автор подає докладну життєписну розвідку про Гію – цей розділ називається “Мученик за українську правду”. Розглядає ситуацію зі знайденим трупом у Таращі і розмірковує, що таке Тараща – це випадок чи підлий умисел.
Йдеться про майора Мельниченка, йому присвя- чено розділ “ І один у полі воїн”, вміщено архів майора, його звернення до громадян 16 листопада, а також інтерв”ю для радіо “Свобода”. Читач знайде у книзі також усі заяви, виступи у парламенті, акти Верховної Ради щодо розслідування справи Гонгадзе. Важливо наголосити, що значну увагу Дмитро Чобіт приділяє PR-технологіям в Україні.
Окрім цього, Дмитро Чобіт поділився із журналіста- ми своїм баченням справи Гонгадзе. Він цілком упевнений, що смерть спіткала Гію за 2 години після того, як він залишив квартиру Притули. Про це свідчать рештки перетравленої їжі у шлунку Георгія. Продукти, вживані ним перед смертю, перетравлюються у шлунку якраз 2 години. Пан Чобіт зробив висновок, що Гонгадзе загинув у межах Києва або поблизу Києва. Але ніяк не в Таращі.
Оскільки за 2 години доїхати до цих місць неможливо, зважаючи на КПП та міліцейські патрулі. До Таращі труп перевезли пізніше, 17 вересня, увечері. Те, що труп перевозили за 130 кілометрів від Києва, свідчить, що людей, які займалися цим, не могли зачіпати ані на КПП, ані міліція.
Словом, книга побачила світ і кожен небайдужий може її прочитати.
