Прага, 9 квітня 2001 — Новообраний Президент Молдови, голова тамтешньої Комуністичної партії Владімір Воронін, що його інав∂урація відбулася в суботу, заявив про потребу зміцнити роль держави в суспільстві й активізувати співпрацю з Росією. Іще один його пріоритет — замирення з бунтівним Придністров’ям.
Комуністи в Молдові тепер повністю при владі і фактично, і формально — 25 лютого вони здобули велику більшість на парламентських виборах, а в суботу склав присягу й обраний ними в парламенті Президент і голова партії Владімір Воронін.
Він обіцяє перетворити зубожілу країну на заможну й сучасну. Як саме?
Перший рецепт комуністів, «стратегічна мета» нового Президента — підвищення ролі держави в суспільстві після того, як попередні уряди й керівники Молдови «зрадили національні інтереси»: саме вони-бо, наголосив Воронін, довели країну до стану найбіднішої й найскорумпованішої в Європі й СНД, а все тому, що «працювали, як диктував Захід, щоби сподобатися іноземним партнерам, і при цьому не керувалися інтересами народу». І тільки парламентські вибори, які привели до влади комуністів, а на нинішню посаду й самого Вороніна, «поклали край десятиліттю нужденності, пограбування країни, приниження його населення».
Розібравшись із «ворогами народу» (це не слова Вороніна — так, згадався просто вислів із арсеналу його товаришів по керівній і спрямівній) і вказавши цьому народові, хто поведе його єдино правильним шляхом до світлого майбутнього, Воронін узявся за активізацію співпраці в СНД і особливо з Росією — «стратегічним партнером» Молдови.
Перший свій закордонний візит Владімір Воронін здійснить уже за тиждень до Росії. І в вітанні йому Президент Росії Владімір Путін наголосив на потребі розширення й поглиблення традиційної дружби й співпраці між народами країн – «історичних сусідів» — ніби й не звернувши уваги на наявність між «сусідами» ще й України…
Звичайно, не можна сказати, що все в позиції комуністичного керівника Республіки Молдови таке чорно-біле. У внутрішній політиці він збирається захищати права виробників незалежно від форм власності й залучати іноземних інвесторів, у зовнішній — посилити прагматичний акцент і не тільки співпрацювати з Росією, а не забувати й про традиційні зв’язки з сусідами — Румунією й Україною, та й допомогу Заходу не відкидати. Але конкретної мови про співпрацю чи то з міжнародними фінансовими установами, чи з міжнародними організаціями, крім СНД, в інав∂ураційній промові по суті не було.
Та якщо все сказане тим часом перебуває на рівні декларації, то за найнагальнішу, мабуть, для Молдови проблему — взаємини з самопроголошеним Придністров’ям — новий глава держави взявся відразу. Уже в понеділок він на небаченому доти рівні — просто в своїй офіційній резиденції, в президентському палаці в Кишиневі — прийняв керівника ніким не визнаної Придністровської Молдавської республіки І∂оря Смірнова, якого він перед тим мимоволі образив: запрошення на церемонію інав∂урації Смірнову послали як приватній особі, а не за вже звичною й прийнятною для всіх формулою як «главі адміністрації Придністров’я».
Новий проросійський керівник Молдови, що прагне зближення з Росією й натякає на запровадження російської мови як другої державної, має кращий шанс порозумітися з сепаратистами, ніж дотеперішня влада. Натомість, як і попереднє керівництво країни, він теж виступає за єдину унітарну державу, проти федералізації Молдови, на яку вже ладні були б пристати придністровці. Але, зауважують оглядачі, саме проросійська позиція Вороніна забезпечить йому тверду підтримку Москви і додасть сили повестися з бунтівниками жорсткіше.
Комуністи в Молдові тепер повністю при владі і фактично, і формально — 25 лютого вони здобули велику більшість на парламентських виборах, а в суботу склав присягу й обраний ними в парламенті Президент і голова партії Владімір Воронін.
Він обіцяє перетворити зубожілу країну на заможну й сучасну. Як саме?
Перший рецепт комуністів, «стратегічна мета» нового Президента — підвищення ролі держави в суспільстві після того, як попередні уряди й керівники Молдови «зрадили національні інтереси»: саме вони-бо, наголосив Воронін, довели країну до стану найбіднішої й найскорумпованішої в Європі й СНД, а все тому, що «працювали, як диктував Захід, щоби сподобатися іноземним партнерам, і при цьому не керувалися інтересами народу». І тільки парламентські вибори, які привели до влади комуністів, а на нинішню посаду й самого Вороніна, «поклали край десятиліттю нужденності, пограбування країни, приниження його населення».
Розібравшись із «ворогами народу» (це не слова Вороніна — так, згадався просто вислів із арсеналу його товаришів по керівній і спрямівній) і вказавши цьому народові, хто поведе його єдино правильним шляхом до світлого майбутнього, Воронін узявся за активізацію співпраці в СНД і особливо з Росією — «стратегічним партнером» Молдови.
Перший свій закордонний візит Владімір Воронін здійснить уже за тиждень до Росії. І в вітанні йому Президент Росії Владімір Путін наголосив на потребі розширення й поглиблення традиційної дружби й співпраці між народами країн – «історичних сусідів» — ніби й не звернувши уваги на наявність між «сусідами» ще й України…
Звичайно, не можна сказати, що все в позиції комуністичного керівника Республіки Молдови таке чорно-біле. У внутрішній політиці він збирається захищати права виробників незалежно від форм власності й залучати іноземних інвесторів, у зовнішній — посилити прагматичний акцент і не тільки співпрацювати з Росією, а не забувати й про традиційні зв’язки з сусідами — Румунією й Україною, та й допомогу Заходу не відкидати. Але конкретної мови про співпрацю чи то з міжнародними фінансовими установами, чи з міжнародними організаціями, крім СНД, в інав∂ураційній промові по суті не було.
Та якщо все сказане тим часом перебуває на рівні декларації, то за найнагальнішу, мабуть, для Молдови проблему — взаємини з самопроголошеним Придністров’ям — новий глава держави взявся відразу. Уже в понеділок він на небаченому доти рівні — просто в своїй офіційній резиденції, в президентському палаці в Кишиневі — прийняв керівника ніким не визнаної Придністровської Молдавської республіки І∂оря Смірнова, якого він перед тим мимоволі образив: запрошення на церемонію інав∂урації Смірнову послали як приватній особі, а не за вже звичною й прийнятною для всіх формулою як «главі адміністрації Придністров’я».
Новий проросійський керівник Молдови, що прагне зближення з Росією й натякає на запровадження російської мови як другої державної, має кращий шанс порозумітися з сепаратистами, ніж дотеперішня влада. Натомість, як і попереднє керівництво країни, він теж виступає за єдину унітарну державу, проти федералізації Молдови, на яку вже ладні були б пристати придністровці. Але, зауважують оглядачі, саме проросійська позиція Вороніна забезпечить йому тверду підтримку Москви і додасть сили повестися з бунтівниками жорсткіше.
