Прага, 20 квітня 2001 – Останні заяви держсектретаря США Пауела у справі близькосхідного конфлікту і його критика ізраїльського керівництва за надмірно жорстокі відплатні акції проти палестинців викликали критичні, а часто саркастичні відгуки у західній пресі. Оглядачі продовжують також коментувати підпорядкування російського телебачення НТВ контрольованому урядом газпромові.
Зміну позицій Пауела і загалом адміністрації президента США Буша у близькохідному конфлікті коментуюють відразу кілька західних газет. Приміром, оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Томас Фрідман порівнює заяви держсекретаря Пауела у справі близькосхідної кризи із командами під час бейсбольної гри. Один раз він критикує палестинців за провокаційну поведінку, зокрема за мінометний обстріл єврейських поселень, іншим разом він осуджує екстремістів Хезболи за напади на ізраїльські кордони, а пізніше критикує Ізраїль за «надмірне й неадекватне вжиття сили» проти палестинців. Коротше кажучи, як вважає автор, команди міняються, як у бейсболі. Однак, на відміну від бейсбольної гри, Пауел дає команди у грі, яка не має правил.
Британська газета «Таймс» у редакційній статті дещо інакше розцінює реакцію держсекретаря США на близькосхідні події. Газета вважає, що Пауелу навряд чи варто заздрити. Від нього очікують вирішення гострих проблем і за це він рідко отримує похвали. При цьому від Вашінгтона очікують надзвичайного вміння виступати посередником в переговорах без допускання помилок або неефективності. Газета вважає невдячними функції держсекретаря США, які навряд чи взяли б на себе Європейський союз або Організація Об’єднаних Націй. Газета наводить імена інших американських держсекретарів Джеймса Бейкера і Уорена Крістофера, які по суті стали козлами відпущення у складних ситуаціях, що поставали за їхнього перебування на посаді. Все, що випадає на долю Пауела, закінчує британська газета, так це трягар обов’язків.
Тим часом британський тижневик «Економіст» у редакційній статті порушує справу захоплення російського телебачення НТВ, яке відтепер є в підпорядкуванні державного газпрому. Проте, на відміну від інших відгуків, «Економіст» не вважає цей факт поверненням до радянських часів. Інтернет, мобільні телефони, можливість мандрувати, бажання росіян, особливо молодих бути частиною ширшого світу, все це, на думку тижневика, зводить нанівець спроби придушити засоби інформації. Звичайно, Захід повинен допомагати незалежним російським засобам інформації. Телебачення і газети, зокрема в регіонах потребують допомоги, а журналісти потребують підготовки. На думку тижневика, це завдання повинні взяти на себе західні країни, зокрема Сполучені Штати.
Крім того західні лідери, підкреслює на закінчення «Економіст», повинні дати ясно зрозуміти Путіну, що його поведінка тримає його країну за бортом спільноти цивілізованих країн, до яких Росія очевидно претендує належати.
Зміну позицій Пауела і загалом адміністрації президента США Буша у близькохідному конфлікті коментуюють відразу кілька західних газет. Приміром, оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Томас Фрідман порівнює заяви держсекретаря Пауела у справі близькосхідної кризи із командами під час бейсбольної гри. Один раз він критикує палестинців за провокаційну поведінку, зокрема за мінометний обстріл єврейських поселень, іншим разом він осуджує екстремістів Хезболи за напади на ізраїльські кордони, а пізніше критикує Ізраїль за «надмірне й неадекватне вжиття сили» проти палестинців. Коротше кажучи, як вважає автор, команди міняються, як у бейсболі. Однак, на відміну від бейсбольної гри, Пауел дає команди у грі, яка не має правил.
Британська газета «Таймс» у редакційній статті дещо інакше розцінює реакцію держсекретаря США на близькосхідні події. Газета вважає, що Пауелу навряд чи варто заздрити. Від нього очікують вирішення гострих проблем і за це він рідко отримує похвали. При цьому від Вашінгтона очікують надзвичайного вміння виступати посередником в переговорах без допускання помилок або неефективності. Газета вважає невдячними функції держсекретаря США, які навряд чи взяли б на себе Європейський союз або Організація Об’єднаних Націй. Газета наводить імена інших американських держсекретарів Джеймса Бейкера і Уорена Крістофера, які по суті стали козлами відпущення у складних ситуаціях, що поставали за їхнього перебування на посаді. Все, що випадає на долю Пауела, закінчує британська газета, так це трягар обов’язків.
Тим часом британський тижневик «Економіст» у редакційній статті порушує справу захоплення російського телебачення НТВ, яке відтепер є в підпорядкуванні державного газпрому. Проте, на відміну від інших відгуків, «Економіст» не вважає цей факт поверненням до радянських часів. Інтернет, мобільні телефони, можливість мандрувати, бажання росіян, особливо молодих бути частиною ширшого світу, все це, на думку тижневика, зводить нанівець спроби придушити засоби інформації. Звичайно, Захід повинен допомагати незалежним російським засобам інформації. Телебачення і газети, зокрема в регіонах потребують допомоги, а журналісти потребують підготовки. На думку тижневика, це завдання повинні взяти на себе західні країни, зокрема Сполучені Штати.
Крім того західні лідери, підкреслює на закінчення «Економіст», повинні дати ясно зрозуміти Путіну, що його поведінка тримає його країну за бортом спільноти цивілізованих країн, до яких Росія очевидно претендує належати.
