Київ, 7 травня 2001 - Кримська військова операція розпочалася 8 квітня 1944 року штурмом Перекопських укріплень частинами Четвертого Українського фронту та Окремої Кримської армії за підтримки Чорноморського флоту і Азовської військової флотилії. 11-го квітня були взяті Джанкой та Керч, 13-го квітня – Симферополь і Феодосія, 14-го квітня – Судак, а 16-го – Ялта та Балаклава.
Півострів обороняла двохсоттисячна німецька 17-а армія у складі п’яти німецьких та семи румунських дивізій. Вже на 15 квітня вона була відтиснута до Севастополя, яким німці володіли ще від 4 липня 42-го року. З моря місто блокували кораблі та авіація Чорноморського флоту, перешкоджаючи постачанню боєприпасів і продовольства та евакуації поранених.
Намагання радянських командирів виконати наказ Сталіна і взяти Севастополь без підготовки до першого травня призвело до численних втрат серед солдатів. Гітлер заборонив евакуацію німецьких частин з Криму і наказав перекинути до Севастополя морем та літаками додатково 6 тисяч вояків, і це зупинило радянський наступ.
Штурм Севастополя частини 51-ї армії почали тільки через три тижні, вранці 7 травня. Після тривалого бомбардування міста радянські солдати атакували укріплення Сапун-гори і першої з трьох захисних смуг навколо Севастополя. Наступного дня розгорнулася боротьба за Мекензієві гори, Зелену гірку, висоту Безіменну та гору Сахарна Головка.
Ввечері 9 травня бої точилися вже на центральних вулицях Севастополя, і до ранку радянські війська повністю оволоділи містом. 12 травня о десятій годині ранку завершилися останні збройні сутички на мисі Херсонес, і Кримський півострів, як і майже вся Україна, цілковито перейшов під радянський контроль.
На шостий день по тому війська НКВД розпочали депортацію ста вісімдесяти восьми тисяч кримських татар до Казахстану та Середньої Азії. А ще через два тижні з Криму було виселено 17 тисяч болгар, 20 тисяч греків та 20 тисяч вірменів.
Півострів обороняла двохсоттисячна німецька 17-а армія у складі п’яти німецьких та семи румунських дивізій. Вже на 15 квітня вона була відтиснута до Севастополя, яким німці володіли ще від 4 липня 42-го року. З моря місто блокували кораблі та авіація Чорноморського флоту, перешкоджаючи постачанню боєприпасів і продовольства та евакуації поранених.
Намагання радянських командирів виконати наказ Сталіна і взяти Севастополь без підготовки до першого травня призвело до численних втрат серед солдатів. Гітлер заборонив евакуацію німецьких частин з Криму і наказав перекинути до Севастополя морем та літаками додатково 6 тисяч вояків, і це зупинило радянський наступ.
Штурм Севастополя частини 51-ї армії почали тільки через три тижні, вранці 7 травня. Після тривалого бомбардування міста радянські солдати атакували укріплення Сапун-гори і першої з трьох захисних смуг навколо Севастополя. Наступного дня розгорнулася боротьба за Мекензієві гори, Зелену гірку, висоту Безіменну та гору Сахарна Головка.
Ввечері 9 травня бої точилися вже на центральних вулицях Севастополя, і до ранку радянські війська повністю оволоділи містом. 12 травня о десятій годині ранку завершилися останні збройні сутички на мисі Херсонес, і Кримський півострів, як і майже вся Україна, цілковито перейшов під радянський контроль.
На шостий день по тому війська НКВД розпочали депортацію ста вісімдесяти восьми тисяч кримських татар до Казахстану та Середньої Азії. А ще через два тижні з Криму було виселено 17 тисяч болгар, 20 тисяч греків та 20 тисяч вірменів.
