Київ, 14 травня 2001 - Карл Радек (справжнє прізвище Собельсон) народився 1885 року у Львові. Фах історика він отримав у Краківському університеті. Радек перебував у Польській соцпартії, Російській соціал-демократичній робітничій партії, Соціал-демократії Королівства Польщі і Литви та Німецькій соціал-демократичній партії. З останньої він був виключений після сварки з Розою Люксембурґ.
З весни 1917 року член Закордонного представництва РСДРП у Стокгольмі Радек став головним зв’язковим між більшовицьким керівництвом і німецьким Генеральним штабом. Він організував перевезення Леніна та його оточення до Росії через територію Німеччини.
Лідер групи «лівих комуністів», Радек був у складі радянської делеґації на переговорах у Бересті і виступав проти укладання мирної угоди з Німеччиною та визнання незалежності України. Наприкінці 19-го року він був відряджений до Німеччини для організації революції, там заарештований, однак одразу звільнений.
У першій половині 20-х років Радек був членом центрального комітету компартії та виконкому Комінтерна. Він очолював Комуністичний університет імені Сунь Ятсена, співробітничав з газетами «Правда» та «Известия» і вважався провідним комуністичним журналістом світу.
27-го року Радек був виключений з партії як учасник троцькістської опозиції. У січні 28-го року він був засуджений Особливою нарадою ОГПУ за антирадянську діяльність до 3 років заслання, проте вже у травні наступного року звільнений. Після публічного каяття Радек був у січні 30-го року відновлений у партії і став активним борцем із троцькізмом.
16 вересня 36-го року він знову був заарештований і став центральною постаттю у справі так званого «Паралельного антирадянського троцькістського центру», даючи потрібні слідству свідчення на багатьох партійних діячів. 30 січня 37-го року Радек був засуджений до 10 років ув’язнення. У своєму останньому слові він заявив: «Я борюся не за свою честь, я її втратив, я борюся за визнання правдою даних мною свідчень». 19 травня 39-го року Карл Радек був убитий карними злочинцями у Верхнєуральському концтаборі.
З весни 1917 року член Закордонного представництва РСДРП у Стокгольмі Радек став головним зв’язковим між більшовицьким керівництвом і німецьким Генеральним штабом. Він організував перевезення Леніна та його оточення до Росії через територію Німеччини.
Лідер групи «лівих комуністів», Радек був у складі радянської делеґації на переговорах у Бересті і виступав проти укладання мирної угоди з Німеччиною та визнання незалежності України. Наприкінці 19-го року він був відряджений до Німеччини для організації революції, там заарештований, однак одразу звільнений.
У першій половині 20-х років Радек був членом центрального комітету компартії та виконкому Комінтерна. Він очолював Комуністичний університет імені Сунь Ятсена, співробітничав з газетами «Правда» та «Известия» і вважався провідним комуністичним журналістом світу.
27-го року Радек був виключений з партії як учасник троцькістської опозиції. У січні 28-го року він був засуджений Особливою нарадою ОГПУ за антирадянську діяльність до 3 років заслання, проте вже у травні наступного року звільнений. Після публічного каяття Радек був у січні 30-го року відновлений у партії і став активним борцем із троцькізмом.
16 вересня 36-го року він знову був заарештований і став центральною постаттю у справі так званого «Паралельного антирадянського троцькістського центру», даючи потрібні слідству свідчення на багатьох партійних діячів. 30 січня 37-го року Радек був засуджений до 10 років ув’язнення. У своєму останньому слові він заявив: «Я борюся не за свою честь, я її втратив, я борюся за визнання правдою даних мною свідчень». 19 травня 39-го року Карл Радек був убитий карними злочинцями у Верхнєуральському концтаборі.
