Прага, 31 травня 2001 – Вперше за час, що минув з 1994 року, міжнародні представники з країн-співголів Мінської групи ОБСЄ відвідали цього травня Баку, Єреван і Степанакерт. Йдеться про спільні зусилля США, Росії, Франції з вреґулювання Нагірно-Карабахського конфлікту, котрий триває вже 13 років. Сьогодні у білоруській столиці в рамках самміту країн СНД відбулася зустріч президентів Росії, Вірменії і Азербайджану.
Нагадаємо, що після проголошення Нагірним Карабахом своєї незалежності від Азербайджану в 1991 році в перебігу кровопролитних зіткнень між вірменами і азребайджанцями загинуло понад 30 тисяч осіб. З 1994 року якихось активних переговорів з приводу цього конфлікту не велося. І лише цього року вони активізувалися завдяки участі США, Росії та Франції, як країн-співголів Мінської групи ОБСЄ. Під час зустрічі президентів Азербайджану і Вірменії у американському Кі Уесті було досягнуто реального прогресу у справі вреґулювання проблеми Нагірного Карабаху. Але сторони не поспішають оприлюднювати конкретику можливого вирішення проблеми, бо прогрес з найбільш складних питань потребує подальших політичних зусиль всіх зацікавлених сторін. Вже напередодні мінської зустрічі вірменський міністр закордонних справ Вардан Осканян заявив у Будапешті на засіданні Ради Євроатлантичного партнерства, що Єреван готовий до продовження переговорів на основі результатів паризької зустрічі сторін. Разом з тим Вірменія вважає, що без нинішнього керівництва Нагірного Карабаху неможливо розв’язати цю проблему. Зокрема, Вардан Осканян підкреслив, що є лише два варіанти – або незалежність НКР, або приєднання її до Вірменії, інші шляхи, на його думку, лише дестабілізують ситуацію. Азербайджан же має свою точку зору але останнім часом його керівництво вважає за потрібне менше оприлюднювати її, хоча риторика Гейдара Алієва щодо долі 50 тисяч азербайджанських біженців з Нагірного Карабаху досить войовнича.
Нагадаємо, що президенти двох країн, Гейдар Алієв і Роберт Кочарян, зустрічалися за останні три роки 16 разів але до вирішення конфлікту, як вважають спостерігачі, ще далеко. Російський президент Володимир Путін під час візиту 25 травня до Єревана підкреслив, що немає потреби підганяти сторони у розв’язанні нагірно-карабахського конфлікту, хоча стосунки Москви і Єревана значно тісніші хоча б з тієї причини, що Вірменія входить разом з Росією до Ради колективної безпеки з шести країн СНД.
За мінським графіком Володимир Путін зустрівся у білоруській столиці в четвер надвечір, насамперед, з Робертом Кочаряном і Гейдаром Алієвим. Ці розмови відбувалися в основному за закритими дверима, у резиденції білруського президента Александра Лукашенка, бо сторони не вважають, поки-що, за потрібне детально інформувати про перебіг переговорів щодо Нагірного Карабаху. Повідомлення про конструктивність зустрічі у Мінську – своєрідна дань дипломатії, тим більше, що Роберт Кочарян і Гейдар Алієв продовжать переговори 15 червня в Женеві.
Нагадаємо, що після проголошення Нагірним Карабахом своєї незалежності від Азербайджану в 1991 році в перебігу кровопролитних зіткнень між вірменами і азребайджанцями загинуло понад 30 тисяч осіб. З 1994 року якихось активних переговорів з приводу цього конфлікту не велося. І лише цього року вони активізувалися завдяки участі США, Росії та Франції, як країн-співголів Мінської групи ОБСЄ. Під час зустрічі президентів Азербайджану і Вірменії у американському Кі Уесті було досягнуто реального прогресу у справі вреґулювання проблеми Нагірного Карабаху. Але сторони не поспішають оприлюднювати конкретику можливого вирішення проблеми, бо прогрес з найбільш складних питань потребує подальших політичних зусиль всіх зацікавлених сторін. Вже напередодні мінської зустрічі вірменський міністр закордонних справ Вардан Осканян заявив у Будапешті на засіданні Ради Євроатлантичного партнерства, що Єреван готовий до продовження переговорів на основі результатів паризької зустрічі сторін. Разом з тим Вірменія вважає, що без нинішнього керівництва Нагірного Карабаху неможливо розв’язати цю проблему. Зокрема, Вардан Осканян підкреслив, що є лише два варіанти – або незалежність НКР, або приєднання її до Вірменії, інші шляхи, на його думку, лише дестабілізують ситуацію. Азербайджан же має свою точку зору але останнім часом його керівництво вважає за потрібне менше оприлюднювати її, хоча риторика Гейдара Алієва щодо долі 50 тисяч азербайджанських біженців з Нагірного Карабаху досить войовнича.
Нагадаємо, що президенти двох країн, Гейдар Алієв і Роберт Кочарян, зустрічалися за останні три роки 16 разів але до вирішення конфлікту, як вважають спостерігачі, ще далеко. Російський президент Володимир Путін під час візиту 25 травня до Єревана підкреслив, що немає потреби підганяти сторони у розв’язанні нагірно-карабахського конфлікту, хоча стосунки Москви і Єревана значно тісніші хоча б з тієї причини, що Вірменія входить разом з Росією до Ради колективної безпеки з шести країн СНД.
За мінським графіком Володимир Путін зустрівся у білоруській столиці в четвер надвечір, насамперед, з Робертом Кочаряном і Гейдаром Алієвим. Ці розмови відбувалися в основному за закритими дверима, у резиденції білруського президента Александра Лукашенка, бо сторони не вважають, поки-що, за потрібне детально інформувати про перебіг переговорів щодо Нагірного Карабаху. Повідомлення про конструктивність зустрічі у Мінську – своєрідна дань дипломатії, тим більше, що Роберт Кочарян і Гейдар Алієв продовжать переговори 15 червня в Женеві.
