Львів, 5 червня 2001 - Шкільний навчальний рік, що минув, запам’ятається львів’янам акціями протестів місцевих учителів, які нарешті наважилися заявити про своє право на гідну звання педагога оплату праці . Вчителі Шевченківського району навіть зуміли здолати численні юридичні перепони, аби на законних підставах провести свій страйк. Однак, які ж реальні результати дали оті три дні протестів?
Припинити протести педагогів було чи не найголовнішим завданням для новопризначеного губернатора Львівщини Михайла Гладія. Завідувачі районних відділів освіти за вказівкою вищого начальства почали погрожувати бунтівним учителям звільненнями з роботи. Вони влаштовували їм різноманітні перевірки і допити, “інтимні” розмови в кабінетах. Загальноміський страйк освітянам провести так і не вдалося. Після довгих суперечок та вагань було вирішено перенести його на наступний навчальний рік. Цьому посприяло і те, що протести педагогів таки помітили у столиці. Міністерство освіти, спільно із профільним комітетом парламенту, розробило, врешті проект постанови Верховної Ради, ухвалення якої мало б зняти напругу у взаєминах влади та вчителів.
Наприкінці навчального року львівські вчителі, за вказівкою завідувачів райвно, у добровільно-примусовому порядку підписали угоду про спільні дії сторін щодо врегулювання колективних трудових спорів у закладах освіти Львова. Цитую:” У зв”язку з проведенням заходів стороною роботодавців щодо затвердження Верховною Радою постанови “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в України” відтермінувати до 1 жовтня 2001 року акції протесту освітян з питань виконання вимог вчителів.”
Себто, місцева влада сподівається, що парламент спеціальною ухвалою зобов’яже уряд профінансувати потреби навчально-виховних закладів освіти у 2001 році в повному обсязі, у тому числі й виділить гроші на доплати для вчителів за вислугу літ, а також визнає борги перед освітянами, починаючи з 1997року. Однак, як розповіла мені голова одного із страйкових комітетів міста Оксана Гнатишин, у цій угоді керівники управління освіти опустили зобов’язання про те, що на педагогів не буде чинитися психологічний тиск. Продовжує Оксана Гнатишин:
“Тиск з боку райвно я відчувала завжди. Різними методами керівники освіти намагаються чинити розправу над вчителями, які не хочуть мовчати і відстоюють свою людську гідність.” Та попри усі залякування, вчителі налаштовані відстоювати свої права. І якщо Верховна Рада не прийме обіцяну постанову “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні”, 1 жовтня буде проведено загальноміський страйк. А впродовж літа педагоги працюватимуть над створенням своєї незалежної профспілки.
Припинити протести педагогів було чи не найголовнішим завданням для новопризначеного губернатора Львівщини Михайла Гладія. Завідувачі районних відділів освіти за вказівкою вищого начальства почали погрожувати бунтівним учителям звільненнями з роботи. Вони влаштовували їм різноманітні перевірки і допити, “інтимні” розмови в кабінетах. Загальноміський страйк освітянам провести так і не вдалося. Після довгих суперечок та вагань було вирішено перенести його на наступний навчальний рік. Цьому посприяло і те, що протести педагогів таки помітили у столиці. Міністерство освіти, спільно із профільним комітетом парламенту, розробило, врешті проект постанови Верховної Ради, ухвалення якої мало б зняти напругу у взаєминах влади та вчителів.
Наприкінці навчального року львівські вчителі, за вказівкою завідувачів райвно, у добровільно-примусовому порядку підписали угоду про спільні дії сторін щодо врегулювання колективних трудових спорів у закладах освіти Львова. Цитую:” У зв”язку з проведенням заходів стороною роботодавців щодо затвердження Верховною Радою постанови “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в України” відтермінувати до 1 жовтня 2001 року акції протесту освітян з питань виконання вимог вчителів.”
Себто, місцева влада сподівається, що парламент спеціальною ухвалою зобов’яже уряд профінансувати потреби навчально-виховних закладів освіти у 2001 році в повному обсязі, у тому числі й виділить гроші на доплати для вчителів за вислугу літ, а також визнає борги перед освітянами, починаючи з 1997року. Однак, як розповіла мені голова одного із страйкових комітетів міста Оксана Гнатишин, у цій угоді керівники управління освіти опустили зобов’язання про те, що на педагогів не буде чинитися психологічний тиск. Продовжує Оксана Гнатишин:
“Тиск з боку райвно я відчувала завжди. Різними методами керівники освіти намагаються чинити розправу над вчителями, які не хочуть мовчати і відстоюють свою людську гідність.” Та попри усі залякування, вчителі налаштовані відстоювати свої права. І якщо Верховна Рада не прийме обіцяну постанову “Про стан, напрями реформування і фінансування освіти в Україні”, 1 жовтня буде проведено загальноміський страйк. А впродовж літа педагоги працюватимуть над створенням своєї незалежної профспілки.
