Одеса, 20 липня 2001 - Одеса була переповнена чутками...
Всі, принаймні представники опозиції, чекали новин з Києва. І викликано це було наміром президента України підписати кілька указів про кадрові зміни у лавах МВС. Говорили у вузькому колі, що це стосується і Одеського обласного УВС, його багаторічного керівника, кількість зірочок на службовому одязі якого збільшувалося, незважаючи на численні недоліки у боротьбі з організованою злочинність. Не є таємницею і кількість резонансних нерозкритих злочинів, скоєних в Одесі та області.
Президент не міг не помітити і досить цікавої статті у одному з останніх чисел київської газети “Свобода”, присвяченої діяльності саме Івана Григоренка. Відкритий лист, підписаний Ігорем Хоті ним, був передрукований незалежною пресою Одеси. Не стала осторонь навіть газета власкорів “Вікна”, яка останнім часом приділяє чимало місця на своїх шпальтах особі голови Одеської облдержадміністрації Сергія Гриневецького. Але...
Іван Григоренко знову залишився на своїй посаді. Залишається сподіватися, що він не проводить нинішні ночі у роздумах про те, яку грошову компенсацію стягнути з газетярів за власні “моральні збитки”? Гроші, які стягують з працівників преси чиновники від міліції, можуть не лише здоров”я покращити ...
Не слід забувати і про те, що дотепер у судах Одеси розглядається позов міліції проти газети “Работа і отдих”. Газетярі наважилися стати на захист підприємця Валерія Локайчука.
Але, сьогодні поговоримо і про інше.
Поговоримо про справи, які намагаються зробити забутими, як зробили це зі справами за фактами викрадень Ігоря Свободи та Сергія Варламова – людей, які не побоювалися сказати правду в очі чиновникам від правоохоронних органів.
Про підприємця Гаріка Бикова свого часу писала регіональна газета “СЛОВО”. Стаття викликала велике зацікавлення серед мешканців Одеси. Осторонь залишаються дотепер лише ті, хто винен у організації смерті підприємця.
Гаріка Бикова викрали ще у серпні 1999 року, а його тіло знайшли у грудні цього ж року. Про спробу бандитів вимагати викуп мова не йшла. Виглядало так, що Биков заторкнув інтереси досить впливових міських чиновників.
Є інформація і про те, що незадовго до викрадення і смерті Гарік Биков скористався авіарейсом Стамбул-Лондон. За деякими даними, в Лондоні він шукав інформацію про зв’язки нинішнього міського голови Руслана Боделана з президентом голдингу “Синтез” Олександром Жуковим (нині заарештованим і Італії за підозрою у контрабанді зброєю) і Олександром Ангертом. За цими ж даними, у слідства є 62 сторінки допитів вбивць і відповідей на них Гаріка Бикова. Вони стосуються Олександра Ангерта.
При підйомі тіла підприємця з-під землі були присутні працівники УСБУ, міліції. Було зрозуміло, перед кінцем життя над Гаріком Биковим жорсткого знущалися.
Свідчення тоді дав, зокрема, і щодо місця захоронення, пан Якименко, який брав участь і у слідчому експерименті. Тоді по справі проходив і колишній працівник міліції Рябошап, який пізніше, за офіційною версією, загинув у слідчому ізоляторі в Одесі. Ще один учасник цього загону – працівник міліції Варивода нині перебуває у СІЗО Миколаєва.
Яка доля Якименка в Одесі - так само ніхто нині не знає. Він втік зі слідчого ізолятора СБУ і після цього його ніхто не бачив...
І ще про одну справу, відому в Одесі.
Сергія Пономаря викрали влітку 1999 року разом з другом – охоронцем Олегом – коли вони підходили до власного авта у районі нічної дискотеки “Чикаго”.
Друга звільнили через тиждень, а за звільнення Сергія Пономаря злочинці вимагали три мільйона американських доларів.
Сума була зрозумілою. Бізнесмен Сергій Пономарь був головою Ради директорів та власником холдингу “Сан груп”, до якого входило до десятка спільних підприємств.
Упродовж п’яти місяців – після продажу власності Пономаря - було виплачено півтора мільйона доларів США. При цьому, після одержання грошей, пострілом у голову було вбито директора спільного підприємства “Мастер”.
Одну частину грошей випадково знайшли під час перевезення до Угорщини митники. Після цього до кордону було спрямовано підрозділ СБУ в Одеській області.
Затримані повідомили, що за першою машиною спрямовано другу, яку супроводжує довірена особа кримінал Мар’ярчука. Саме таким чином тоді вийшли на слід Василя Мар’ярчука, якого 23 лютого 2000 року доставили до СІЗО СБУ в Одеській області.
Поховали Сергія Пономаря наприкінці травня 2000 року. До цього були десятки виїздів на місця.
Чи будуть остаточно розкриті таємниці цих двох вбивств і, головне, покарані їхні винуватці, в Одесі нині не знає ніхто...
Всі, принаймні представники опозиції, чекали новин з Києва. І викликано це було наміром президента України підписати кілька указів про кадрові зміни у лавах МВС. Говорили у вузькому колі, що це стосується і Одеського обласного УВС, його багаторічного керівника, кількість зірочок на службовому одязі якого збільшувалося, незважаючи на численні недоліки у боротьбі з організованою злочинність. Не є таємницею і кількість резонансних нерозкритих злочинів, скоєних в Одесі та області.
Президент не міг не помітити і досить цікавої статті у одному з останніх чисел київської газети “Свобода”, присвяченої діяльності саме Івана Григоренка. Відкритий лист, підписаний Ігорем Хоті ним, був передрукований незалежною пресою Одеси. Не стала осторонь навіть газета власкорів “Вікна”, яка останнім часом приділяє чимало місця на своїх шпальтах особі голови Одеської облдержадміністрації Сергія Гриневецького. Але...
Іван Григоренко знову залишився на своїй посаді. Залишається сподіватися, що він не проводить нинішні ночі у роздумах про те, яку грошову компенсацію стягнути з газетярів за власні “моральні збитки”? Гроші, які стягують з працівників преси чиновники від міліції, можуть не лише здоров”я покращити ...
Не слід забувати і про те, що дотепер у судах Одеси розглядається позов міліції проти газети “Работа і отдих”. Газетярі наважилися стати на захист підприємця Валерія Локайчука.
Але, сьогодні поговоримо і про інше.
Поговоримо про справи, які намагаються зробити забутими, як зробили це зі справами за фактами викрадень Ігоря Свободи та Сергія Варламова – людей, які не побоювалися сказати правду в очі чиновникам від правоохоронних органів.
Про підприємця Гаріка Бикова свого часу писала регіональна газета “СЛОВО”. Стаття викликала велике зацікавлення серед мешканців Одеси. Осторонь залишаються дотепер лише ті, хто винен у організації смерті підприємця.
Гаріка Бикова викрали ще у серпні 1999 року, а його тіло знайшли у грудні цього ж року. Про спробу бандитів вимагати викуп мова не йшла. Виглядало так, що Биков заторкнув інтереси досить впливових міських чиновників.
Є інформація і про те, що незадовго до викрадення і смерті Гарік Биков скористався авіарейсом Стамбул-Лондон. За деякими даними, в Лондоні він шукав інформацію про зв’язки нинішнього міського голови Руслана Боделана з президентом голдингу “Синтез” Олександром Жуковим (нині заарештованим і Італії за підозрою у контрабанді зброєю) і Олександром Ангертом. За цими ж даними, у слідства є 62 сторінки допитів вбивць і відповідей на них Гаріка Бикова. Вони стосуються Олександра Ангерта.
При підйомі тіла підприємця з-під землі були присутні працівники УСБУ, міліції. Було зрозуміло, перед кінцем життя над Гаріком Биковим жорсткого знущалися.
Свідчення тоді дав, зокрема, і щодо місця захоронення, пан Якименко, який брав участь і у слідчому експерименті. Тоді по справі проходив і колишній працівник міліції Рябошап, який пізніше, за офіційною версією, загинув у слідчому ізоляторі в Одесі. Ще один учасник цього загону – працівник міліції Варивода нині перебуває у СІЗО Миколаєва.
Яка доля Якименка в Одесі - так само ніхто нині не знає. Він втік зі слідчого ізолятора СБУ і після цього його ніхто не бачив...
І ще про одну справу, відому в Одесі.
Сергія Пономаря викрали влітку 1999 року разом з другом – охоронцем Олегом – коли вони підходили до власного авта у районі нічної дискотеки “Чикаго”.
Друга звільнили через тиждень, а за звільнення Сергія Пономаря злочинці вимагали три мільйона американських доларів.
Сума була зрозумілою. Бізнесмен Сергій Пономарь був головою Ради директорів та власником холдингу “Сан груп”, до якого входило до десятка спільних підприємств.
Упродовж п’яти місяців – після продажу власності Пономаря - було виплачено півтора мільйона доларів США. При цьому, після одержання грошей, пострілом у голову було вбито директора спільного підприємства “Мастер”.
Одну частину грошей випадково знайшли під час перевезення до Угорщини митники. Після цього до кордону було спрямовано підрозділ СБУ в Одеській області.
Затримані повідомили, що за першою машиною спрямовано другу, яку супроводжує довірена особа кримінал Мар’ярчука. Саме таким чином тоді вийшли на слід Василя Мар’ярчука, якого 23 лютого 2000 року доставили до СІЗО СБУ в Одеській області.
Поховали Сергія Пономаря наприкінці травня 2000 року. До цього були десятки виїздів на місця.
Чи будуть остаточно розкриті таємниці цих двох вбивств і, головне, покарані їхні винуватці, в Одесі нині не знає ніхто...
