Прага, 31 липня 2001 ― У середу 1 серпня відбудеться вже третя за останній місяць зустріч президентів України і Росії. Вони зустрінуться в Сочі на неформальній нараді Співдружності Незалежних Держав. Західні оглядачі зауважують потепління в українсько-російських взаєминах. Україна перебуває під впливом Росії, але на думку деяких британських аналітиків, з цього не слід робити проблеми.
Часті зустрічі Леоніда Кучми і Володимира Путіна багато хто розцінює, як ознаку повернення до панібратських взаємин, що зіпсувалися після розвалу Радянського Союзу, коли дві держави почали сперечатися щодо Криму і ділити Чорноморський флот у Севастополі. У 1997 році ці проблеми було вирішено, проте взаємини між двома країнами і далі залишалися напруженими: чи то через проблему газових боргів, чи то через все активніше загравання Києва з Європою.
Що ж змінилося з того часу? Чому зараз ми спостерігаємо різку активність з боку президентів, і чи слід турбуватися з приводу цього? В інтерв’ю Радіо Свобода аналітик Лондонського Центру Європейських Реформ Стівен Евертс (Steven Everts) висловив думку, що зближення України з Росією частково сталося завдяки енергійнішій зовнішній політиці президента Путіна: “Я гадаю, ми спостерігаємо з боку Путіна принаймні бажання оновити російську закордонну політику після єльцинівських років бездіяльності. Путін намагається, якщо можна так сказати “економізувати” російську закордонну політику, тобто зосередити її на торгівлі. Ось чому його бажання більше впливати на Україну чи зближуватися з нею слід розглядати саме у такому контексті. Я не думаю, що у відновленні російської імперії є щось особливо погане.”
Аналітик Еверт вважає, що мотиви Кремля не є загрозою для Заходу, адже Росія залишається надто економічно й політично слабкою, аби посилювати свій вплив на Україну. Причому обидві країни зараз проводять - як сказав британський аналітик – збалансовану між Сходом і Заходом закордонну політику.
“З державами, котрі планують приєднатися до Євросоюзу, все зрозуміло: вони стратегічно визначилися щодо свого майбутнього, яке бачиться в рамках західних інституцій – ЄЄ і НАТО. Що ж до України і Росії, то в цих країнах і досі дискутується їхнє місце у світі. У цьому контексті слід враховувати позицію Китаю, від якої залежатиме баланс сил. Саме тому, важливим питанням упродовж наступних місяців буде, якого роду баланс випливе з української зовнішньої політики.”
Член британського парламенту, експерт з питань Росії та України Роберт Ворінґ (Robert Wareing) вбачає проблему українсько-російських взаємин у взаємозалежності двох країн: Росії потрібен Севастополь, а Україні треба повертати борги. “Я не певен, що можна говорити про потепління взаємин, але стосунки між країнами стали тіснішими. Я гадаю, якщо вплив Москви на Київ посилиться, тоді Заходові, який покращує взаємини з Росією, буде легше тиснути на Україну, примушуючи її бути демократичнішою. Я переконаний, що в Україні бракує демократичних сил, навіть Росія в цьому плані виглядає прогресивнішою.”
В інтерв’ю Радіо Свобода британський політик висловив думку, що Захід повинен активніше вимагати від України пришвидшення політичних реформ і розкриття незрозумілих вбивст двох журналістів – Георгія Гонгадзе та Ігоря Олександрова. Це було головною темою переговорів президента Кучми з радником з питань національної безпеки президента США Кондолізою Райс. Це наголошує і Хав’єр Солана, який зараз перебуває в Україні.
Аналітик Лондонського Центру Європейських Реформ Стівен Евертс вважає дуже позитивним те, що Райс та інші західні політичні діячі нагадують Україні, що взаємини з нею залежать від прогресу демократичних реформ: “Це вірний підхід. Останні події в Україні спрямували суспільство у хибному напрямку, і я гадаю Захід правильно робить, що чітко дає зрозуміти, що “так” ми зацікавлені в економічній та фінансовій співпраці – все що запропонує Україна – але ми вимагаємо від неї належної поведінки, що сприяє тіснішій співпраці та добрим взаєминам”.
Британський експерт також зазначив, що Європейському Союзові слід доопрацювати свою стратегію щодо України, можливо більше радити їй у справі проведення реформ та ретельніше оцінити наслідки розширення ЄС для України.
Часті зустрічі Леоніда Кучми і Володимира Путіна багато хто розцінює, як ознаку повернення до панібратських взаємин, що зіпсувалися після розвалу Радянського Союзу, коли дві держави почали сперечатися щодо Криму і ділити Чорноморський флот у Севастополі. У 1997 році ці проблеми було вирішено, проте взаємини між двома країнами і далі залишалися напруженими: чи то через проблему газових боргів, чи то через все активніше загравання Києва з Європою.
Що ж змінилося з того часу? Чому зараз ми спостерігаємо різку активність з боку президентів, і чи слід турбуватися з приводу цього? В інтерв’ю Радіо Свобода аналітик Лондонського Центру Європейських Реформ Стівен Евертс (Steven Everts) висловив думку, що зближення України з Росією частково сталося завдяки енергійнішій зовнішній політиці президента Путіна: “Я гадаю, ми спостерігаємо з боку Путіна принаймні бажання оновити російську закордонну політику після єльцинівських років бездіяльності. Путін намагається, якщо можна так сказати “економізувати” російську закордонну політику, тобто зосередити її на торгівлі. Ось чому його бажання більше впливати на Україну чи зближуватися з нею слід розглядати саме у такому контексті. Я не думаю, що у відновленні російської імперії є щось особливо погане.”
Аналітик Еверт вважає, що мотиви Кремля не є загрозою для Заходу, адже Росія залишається надто економічно й політично слабкою, аби посилювати свій вплив на Україну. Причому обидві країни зараз проводять - як сказав британський аналітик – збалансовану між Сходом і Заходом закордонну політику.
“З державами, котрі планують приєднатися до Євросоюзу, все зрозуміло: вони стратегічно визначилися щодо свого майбутнього, яке бачиться в рамках західних інституцій – ЄЄ і НАТО. Що ж до України і Росії, то в цих країнах і досі дискутується їхнє місце у світі. У цьому контексті слід враховувати позицію Китаю, від якої залежатиме баланс сил. Саме тому, важливим питанням упродовж наступних місяців буде, якого роду баланс випливе з української зовнішньої політики.”
Член британського парламенту, експерт з питань Росії та України Роберт Ворінґ (Robert Wareing) вбачає проблему українсько-російських взаємин у взаємозалежності двох країн: Росії потрібен Севастополь, а Україні треба повертати борги. “Я не певен, що можна говорити про потепління взаємин, але стосунки між країнами стали тіснішими. Я гадаю, якщо вплив Москви на Київ посилиться, тоді Заходові, який покращує взаємини з Росією, буде легше тиснути на Україну, примушуючи її бути демократичнішою. Я переконаний, що в Україні бракує демократичних сил, навіть Росія в цьому плані виглядає прогресивнішою.”
В інтерв’ю Радіо Свобода британський політик висловив думку, що Захід повинен активніше вимагати від України пришвидшення політичних реформ і розкриття незрозумілих вбивст двох журналістів – Георгія Гонгадзе та Ігоря Олександрова. Це було головною темою переговорів президента Кучми з радником з питань національної безпеки президента США Кондолізою Райс. Це наголошує і Хав’єр Солана, який зараз перебуває в Україні.
Аналітик Лондонського Центру Європейських Реформ Стівен Евертс вважає дуже позитивним те, що Райс та інші західні політичні діячі нагадують Україні, що взаємини з нею залежать від прогресу демократичних реформ: “Це вірний підхід. Останні події в Україні спрямували суспільство у хибному напрямку, і я гадаю Захід правильно робить, що чітко дає зрозуміти, що “так” ми зацікавлені в економічній та фінансовій співпраці – все що запропонує Україна – але ми вимагаємо від неї належної поведінки, що сприяє тіснішій співпраці та добрим взаєминам”.
Британський експерт також зазначив, що Європейському Союзові слід доопрацювати свою стратегію щодо України, можливо більше радити їй у справі проведення реформ та ретельніше оцінити наслідки розширення ЄС для України.
