Кому належить земля в Україні?

Прага, 16 серпня 2001 - Одним із найбільших так званих «досягнень» радянської комуністичної системи було розкуркулення селян і створення колгоспів. Земля з приватної власності перейшла у державну і з часом опинилась у руках вузького кола сільської партійно-господарської номенклатури. А самі селяни із впевнених працьовитих середняків перетворилися на затюканих безземельників, на дешеву рабську силу, якою поганяв голова колгоспу . Саме від нього залежало видати чи не видати людині паспорт чи довідку, без чого вона не могла ані влаштуватися на роботу, ані поїхати навчатися. Залякані колгоспники були зручною керованою безсловесною масою. Переважною більшістю вони і зараз нею залишаються. Крім цього вони складають основу лівого електорату. Значна кількість селян через брак всебічної інформації зі страхом очікує земельної реформи і живе за принципом «аби не було гірше». Але деякі, як от Лідія Тиліженко з Житомирщини чи Григорій Качурак з Івано-Франківщини та багато інших фермерів, шукають справедливості на усіх рівнях державної влади і намагаються повернути їм втрачене майно і землю. Ось як вважає селянин з Тернопільщини Данило Пуляк у своєму зверненні до президента: «Я прошу про повернення мені свого, власного, а мені відповідають про паювання. Пояснюю, що я не жебрак, милостині не хочу, а домагаюся свого, пограбованого. Є злочином те, що моя родина позбавлена майна і віддана рабській експлуатації без вироку суду. Всі зациклилися на паюванні. Але ж воно протиправне і аморальне. Вкрадене, пограбоване належить віддати тим, у кого вкрадено, а не ділити чи паювати. Я прошу визнати, що колективізація була злочином проти людяності, який не має терміну давності. Від імені держави Вам варто вибачитися перед народом за цей злочин. Я прошу визнати, що де-факто членом колгоспу була селянська родина, і її спадкоємці є правонаступниками того, чого ще не вкрали розвалені, розкрадені, знищені колгоспи». Так вважає селянин з Тернопільщини Данило Пуляк, котрий протягом тривалого часу оббиває пороги владних структур зпроханням повернути майно розкуркуленої родини. Чи не є ця теза вирішальною у розв”язанні земельного питання?