Прага, 6 вересня 2001 – У центрі уваги західної преси залишаються дві головні міжнародні події: миротворча місія ООН в Македонії і дискусії навола продовження мандату миротворчих сил у цій країні, а також конференція ООН у південно-африканському місті Дурбан, присвячена боротьбі з расизмом.
Оглядач німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Стефан Корнеліус, який уважно стежить за подіями в Македонії і регулярно коментує їх, пише про те, що миротворчі сили НАТО повинні бути готові на тривале перебування у цій країні, де зацікавлені сторони вже намагаються маніпулювати ними в конфлікті, у якому миротворці мали відігравати нейтральну й обмежену роль. Автор підкреслює, що від самого початку, коли керівництво НАТО вирішило послати до Македонії миротворчі сили лише на 1 місяць, було цілком ясно, що ворогуючі сторони не зможуть досягти примирення протягом такого короткого часу. Було б серйозною помилкою думати, пише коментатор, що протягом місяця можна реалізувати конституційні зміни македонського керівництва або зібрати зброю від албанських бойовиків. Союз НАТО, пише Корнеліус, повинен врахувати уроки Боснії і краю Косово. Якщо миротворці залишать Македонію після одного місяця, як запланували керівники НАТО, закінчує автор, то збройний конфлікт вибухне з новою силою.
Коментатор іншої німецької газети «Франкфуртер рундшау» Рольф Пааш теж відверто критикує політику Європейського союзу і НАТО на Балканах, вважаючи її на загал недостатнью і гротескною. Врешті, як вважає атвор, Захід розпочав акцію, проте невідомо - наскільки вона виявиться ефективнішою від попередніх.
Тим часом оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Боб Герберт коментує фактичний провал конференції ООН проти расизму в південно-африканському місті Дурбан, яку делегації США й Ізраїлю залишили на початку цього тижня. Мета цієї конференції, пише автор, була шляхетна, проте нездійснима. Від самого початку не було жодних шансів, що ця конференція могла стати чимось ліпшим, ніж зібранням циніків і наївних.
Газета «Лос-Анджелес таймс» схвально відгукується про рішення американської делегації залишити конференцію в Дурбані відразу ж після того, коли стало відомо, що атмосфери конструктивної співпраці досягти не вдасться. Учасники конференції, веде далі автор, і так не могли сподіватися, що ухвалений наприкінці конференції план дій може покласти край дискримінації і расизму у найближчому майбутньому. Проте конструктивно проведена конференція могла би привернути увагу світу до цих проблем, могла би також дати можливість курдам, циганам, тібетцям, представникам касти недоторканих в Індії представити із трибуни форуму ООН і свої проблеми. Замість цього, закінчує газета, усі проблеми витіснив ізраїльсько-арабський конфлікт.
Оглядач німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Стефан Корнеліус, який уважно стежить за подіями в Македонії і регулярно коментує їх, пише про те, що миротворчі сили НАТО повинні бути готові на тривале перебування у цій країні, де зацікавлені сторони вже намагаються маніпулювати ними в конфлікті, у якому миротворці мали відігравати нейтральну й обмежену роль. Автор підкреслює, що від самого початку, коли керівництво НАТО вирішило послати до Македонії миротворчі сили лише на 1 місяць, було цілком ясно, що ворогуючі сторони не зможуть досягти примирення протягом такого короткого часу. Було б серйозною помилкою думати, пише коментатор, що протягом місяця можна реалізувати конституційні зміни македонського керівництва або зібрати зброю від албанських бойовиків. Союз НАТО, пише Корнеліус, повинен врахувати уроки Боснії і краю Косово. Якщо миротворці залишать Македонію після одного місяця, як запланували керівники НАТО, закінчує автор, то збройний конфлікт вибухне з новою силою.
Коментатор іншої німецької газети «Франкфуртер рундшау» Рольф Пааш теж відверто критикує політику Європейського союзу і НАТО на Балканах, вважаючи її на загал недостатнью і гротескною. Врешті, як вважає атвор, Захід розпочав акцію, проте невідомо - наскільки вона виявиться ефективнішою від попередніх.
Тим часом оглядач газети «Нью-Йорк таймс» Боб Герберт коментує фактичний провал конференції ООН проти расизму в південно-африканському місті Дурбан, яку делегації США й Ізраїлю залишили на початку цього тижня. Мета цієї конференції, пише автор, була шляхетна, проте нездійснима. Від самого початку не було жодних шансів, що ця конференція могла стати чимось ліпшим, ніж зібранням циніків і наївних.
Газета «Лос-Анджелес таймс» схвально відгукується про рішення американської делегації залишити конференцію в Дурбані відразу ж після того, коли стало відомо, що атмосфери конструктивної співпраці досягти не вдасться. Учасники конференції, веде далі автор, і так не могли сподіватися, що ухвалений наприкінці конференції план дій може покласти край дискримінації і расизму у найближчому майбутньому. Проте конструктивно проведена конференція могла би привернути увагу світу до цих проблем, могла би також дати можливість курдам, циганам, тібетцям, представникам касти недоторканих в Індії представити із трибуни форуму ООН і свої проблеми. Замість цього, закінчує газета, усі проблеми витіснив ізраїльсько-арабський конфлікт.
