Київ, 3 вересня 2001 - Світ, якщо за ним спостерігати уважно дає достатньо свідчень дещо павлівського бунту мас. Постімперська квазі-українська каша не дбає про ієрархію. Свій віками омріяний пиріжок з повидлом вона хоче мати негайно і назавжди. Зусилля „ пов"язані з виробництвом означеного пиріжка .вона потрактовує, як зайвий романтизм зманіженої інтелігенції. Свята під бевкання московсько-православних дзвонів та лускання феєрверкових прищиків у колись здоровому київському небі вона схильна тлумачити, як предтечу тяжко вимріяного кавалочка до уже реальних видовищ. Енергія бунту традиційно сублімується в "уря, ґуля наш батюшка, ґуля...» Батюшка, тим часом, роздає укази та підтримує сміливі ініціативи футболізації зеленощокого та сірошкірого через брак вітамінів юнацтва. Преса, тим часом пописує, паралельно пакуючи бунтівні попискування до "Інтернету", маючи несміливу надію, що хтось все те прочитає і дасть усьому тому сякий-такий лад. Віктор Недоступ. Огляд "Інтернет-медіа".
"Вєсті.РУ" відзначають, що в Україні за десять років багато чого змінилося, незмінним лишилося одне - відсутність сильної опозиції та чільної персони. Теза сумнівна. Владу досі тіпає від згадки про зимово-весняні протести. Найбільше дістала журналістів четвірка "впливових осіб" на святково-ювілейній трибуні - Кучма, Путін, Квасьнєвський та македонський лідер Трайковський. Лукашенка не було - на думку авторів йому не подобається роль "поганого поліцая" біля "доброго поліцая" Кучми.
Бацька має свої проблеми. В потилицю дихають президентські вибори, а тут ще й викриття з ескадронами смерті. "Кореспондент нет" повідомляє, що двоє співробітників КГБ Білорусі передали до корпунктів російських телеканалів відеозапис розповіді свідків діяльності цього спецпідрозділу, на рахунку якого вбивства політичних опонентів режиму Лукашенка. Факти наштовхують на підозру, що сябрами править не маріонетковий Лукашенко, а таємні репресивні механізми з виразним московсько-дзержинським профілем.
Тим часом російський ньюсмейкер Глєб Павловський шукає способів оновлення "совка" в Україні. "Вєсті ру" знайомлять читачів з матеріалами круглого столу у клубі "Гражданскіє дебати", амбітна мета якого - розробка конкретних рекомендацій для органів влади. Характерно, що саме україно-російські стосунки стали основною темою дискусії. Очевидно, розраховуючи на підробіток в майбутніх українських виборах, іміджмейкер Павловський говорив приємні для вусатої української душі речі: "Росія мусить відмовитись від міфології близького зарубіжжя. Україна найближча до нас закордонна держава. Російське інтернет-видання "Профіль" фантазує всупереч "Гражданскім дебатам". Стаття "Лампочка Борісича" прямим текстом заявляє: "Нинішній візит Путіна в Україну можна розглядати, як етап у прирученні вередливої сестри, аби згодом, відключивши газ, нафту, і світло, повернути її в лоно сім"ї". Далі йдуть довгі, нудні самонавіювання стосовно того, що росіяни та українці мало не один народ - квазі-історична маячня, яка, тим не менше, тішить амбіції московських яйцеголових. Пригадується фраза з грузинського фільму: "Помєчтай дарагой, памєчтай." Однак є й серйозні заявочки. Росія, зазначають автори, має до України більший інтерес ніж "сліпоглухонімий" Захід. Це контроль російських олігархів над українською приватизацією. Віктор Черномирдін, як дипломат макіавелівського вишколу, успішно гуляє саме в цьому напрямку. А в російських спецслужб свої плани. Вони, - пише "Лампочка Борісича", -
"Навряд чи відмовились повернути колишню радянську житницю, хоч тепер без західної її частини. Кажуть "насільно міл нє будєшь", але є й інше прислів"я "стєрпітся - слюбітся". Кінець цитати. Як бачимо імперська пурга хаотична, неоднозначна, а головне - істероїдна. Це може тривати днів зо три, поки розсмокчеться, і неозначене довше, якщо спаралізує. Нам з вами краще лишатися собою, аби не підхопити чужої зарази. Здоровіше буде.
Віктор Недоступ в "Інтернет-майдан".
Такі ось геополітичні мікроби шелестять сторінками наших, не наших та зовсім не наших газет. Когось нудить, у когось зуби пітніють, а хтось з усього того капусту косить, аж калькулятор присвистує. А над усім тим щоранку сонце встає та здивовано дивиться на стривожене поспільство, якому спокій тільки сниться. Бо що то за спокій, коли товсті, мов кабани мікроби, вимішують багно у твоєму власному комп'ютері. Така собі віртуальна "критика чистого розуму". Обурений чистий розум . спересердя вдається до пошуку нових високих технологій, нового дусту, від якого віртуальні кабани перекидаються догори дригом, а отямившись, набувають ще більшого імунітету та снаги. І знову спокій тільки сниться. Павло Вольвач. Огляд новин зі світу високих технологій.
Скрипт
У Бостоні, проживши шістдесят чотири роки, помер один з «батьків-засновників» мережі Інтернет Майкл Дертуозос. Малувато навіть для бананового здоров»я середнього українця. Тішить одне - всі там зустрінемось. У одному з інтервю Дертуозос заявив, що 300 років тому ми роз*єднали поняття гуманізм і технологічний прогрес. Нині прийшла пора воз^єднати їх. Тема воз^єднання, тим часом переходить у хронічну фазу. Принаймні на думку цю наводить новоутворення в російському інтернеті. Називається воно Україна ру. Ну а рефлексує з цього приводу політолог Віктор Каспрук.
Усі, хто послуговується Інтернетом уже звикли до віртуальної, або як вони себе ще називають, національної інформаційної служби Страна. Ру. Ну Ру так Ру, зрозуміло, що це чисто їхня "страна" і нам, українцям до неї зась. Але чому велика Ки відклонувала маленьку ги і породила ще одну "страну" з такою промовистою назвою, як Украйна. Ки?. Для нормальних мізків задачка непомірно важка. Подумки розшифровуючи для себе цю віртуальну назву, приходиш до висновку, що в натурі цей саит мав би зватися не інакше, як "Україна наша російська". В цьому ще більше переконуюєшся навіть побіжно ознайомившись з інформаційним меню запущеним з "того берега". Отже "маємо те, що маємо", імпозантний Леонід Кравчук, як завжди видає на гора філософічні перли, намагаючись на повному ходу проскочити "між крапельками", яких все більше виникатиме на українському небосхилі з настанням повноцінного політичного сезону. Винесена в рядок новин цитата з інтерв'ю Кравчука обпікає тропічним подихом знаменитої концепції злагоди - "Лише дурні або повні дурні шукають собі ворогів. Розумні люди шукають друзів..." Не погодитьсь в цьому з Леонідом Макаровичем аж ніяк не можна. Але те, що це лише затравка до подальшого бомбування "великодержавною дружбою" починаєш усвідомлювати просуваючись далі по "україно-рурській" інформації. Головним експертом від України у "рурців" виступає не хто інший, як політолог Михайло Погребінський, і це закономірно,зважаючи на орієнтацію сайту. Зверху його фото з російським побратимом головним політтехнологом Кремля Глєбом Павловським і під ним такий собі ненав'язливий підпис - експерти двох країн обговорюють питання спільної інтеграції у Європу. Внизу інтерв'ю-одкровення з тим же Погребінським.
Виявляється "Стратегічним інтересам Росії відповідає максимально незалежна Україна". Як тут не згадати колишнього президента Росії Бориса Єльцина, який щоранку прокидався з думою про те, що він зробив для України. Хоча Погребінський не дає точного визначення, що се таке "максимально незалежна Україна"? І чи може існувати держава у режимі мінімальної незалежності? Особливо вражає інформація розміщена на сайті про те, що Леонід Кучма за даними фонду "Демократичні ініціативи" визначений, як один із найбільш успішних політиків минулого десятиліття. Цікаво, яких це журналістів опитували в Україні "ініціативники"? Бо за іншими, реальними, даними, рівень довіри населення до Леоніда Даниловича нині не перевершує 4 відсотків. Отже, розвиток технологічних можливостей наші "стратегічні сусіди" спромоглися застосувати для психологічної обробки довірливих українців. Очевидно, що з наближенням парламентських виборів ідеологічний пресинг на мізки українських Інтернетспоживачів почне збільшуватись у геометричній прогресії. В минулі часи подібні дії визначалися як ідеологічна пропаганда. З того часу, як бачимо, мало що змінилося.
Віктор Каспрук в "Інтернет-майдан"
Поки наші інтернетники намагаються провітритись від запаху чужих ідеологічних онуч, світове інтернетство б"є на сполох. В мережу вперто лізуть шпигуни, наркоторговці, бандюгани та кидали усіх гатунків. У Інтерполу спина упріла гасати за цією неспокійною шатією по всьому павутинню. "Авторитети" перетворили Інтернет на кримінальну "хазу", де перепродують автомобілі, зброю проституток та анашу. Поважний журнал "ЗЕ ЕКОНОМІСТ" провів власне розслідування в цьому напрямку і напоровся на нові невтішні результати. Слово моїй колезі Богдані Костюк.
Усе почалося рівно 15 років тому з приватного розслідування, яке в Інтернеті здійснив американський астроном Кліффорд Столл. Зацікавившись тим, що комп"ютерну сітку в його лабораторії університету Берклі використовує якийсь "лівий хакер", науковець розкрив зовсім іншу сітку - шпигунську. З'ясувалося, що лабораторні комп’ютери у США використовував німецький хакер Маркус ГЕС. Через них він діставався до таємних файлів Пентагону Працював гер ГЕС на радянську розвідку. Завдяки професорові Столлу американські та західно-німецькі спецслужби шпигуна-невдаху "пов"язали". Через Інтернет до секретних матеріалів "заходять" не тільки військові та промислові розвідники держав - конкурентів, а й підлітки та студенти, які просто бавляться, задля розваг знешкоджуючи захисні системи банків, міжнародних консорціумів, розвідувальних відомств тощо. Міжнародним злочинним групам через Павутину вдається не лише знаходити партнерів, а й утрясати "темні справи" та домовлятися про нелегальну торгівлю зброєю, наркотиками, сучасними рабами. До речі, за даними ІНТЕРПОЛ-у, великою повагою у мафіозі користуються програмісти з держав колишнього соц-табору: як зізнався один з колумбійських нарко-баронів після арешту американськими спецслужбістами, його електронну сторінку в Інтернеті створив колишній український громадянин - хакер високого класу. На жаль, невідомо, скільки таких спеців працює на безпеку веб-сайтів міжнародних злочинних груп, яких шукати і "відловлювати" стає дедалі важче.
Богдана Костюк в "Інтернет-майдан".
Такою є романтика життя в стилі "украл, випіл, в тюрьму, снова украл". Кримінальний кодекс, тим не менше, поважати треба. Саме цьому вчив такий непересічний авторитет в царині стосунків людини з державою, як Остап Бендер. Майстер знаходити нісенітниці та шпарини у тодішньому законодавстві він доволі непогано викручувався і якби не літцензура.,таки прорвався би в омріяне Ріо де Жанейро, у якому всі, чи майже всг, ходять у білих штанах. Творці нового Кримінального кодексу України тим часом наробили стільки шпарин, що вистачило б їх на тисячу Остапів. Ну;>а наскільки все це стосується Інтернету^в матеріалі Сергія Грабовського. Скрипт
Один хакер. Царство йому Небесне потрапив до раю і одразу опинився у понурій шерензі собі подібних. Пошепки запитав сусіда: "А навіщо тут колючий дріт". "Разговорчики в раю", - гаркнув святий Петро. Притча, натякає на стару, мов світ істину, що кожному своє, у свій час і по заслугах. Наш час, шановні слухачі, вкотре добігає кінця. Пора кінчать "разгаворчики".
"Вєсті.РУ" відзначають, що в Україні за десять років багато чого змінилося, незмінним лишилося одне - відсутність сильної опозиції та чільної персони. Теза сумнівна. Владу досі тіпає від згадки про зимово-весняні протести. Найбільше дістала журналістів четвірка "впливових осіб" на святково-ювілейній трибуні - Кучма, Путін, Квасьнєвський та македонський лідер Трайковський. Лукашенка не було - на думку авторів йому не подобається роль "поганого поліцая" біля "доброго поліцая" Кучми.
Бацька має свої проблеми. В потилицю дихають президентські вибори, а тут ще й викриття з ескадронами смерті. "Кореспондент нет" повідомляє, що двоє співробітників КГБ Білорусі передали до корпунктів російських телеканалів відеозапис розповіді свідків діяльності цього спецпідрозділу, на рахунку якого вбивства політичних опонентів режиму Лукашенка. Факти наштовхують на підозру, що сябрами править не маріонетковий Лукашенко, а таємні репресивні механізми з виразним московсько-дзержинським профілем.
Тим часом російський ньюсмейкер Глєб Павловський шукає способів оновлення "совка" в Україні. "Вєсті ру" знайомлять читачів з матеріалами круглого столу у клубі "Гражданскіє дебати", амбітна мета якого - розробка конкретних рекомендацій для органів влади. Характерно, що саме україно-російські стосунки стали основною темою дискусії. Очевидно, розраховуючи на підробіток в майбутніх українських виборах, іміджмейкер Павловський говорив приємні для вусатої української душі речі: "Росія мусить відмовитись від міфології близького зарубіжжя. Україна найближча до нас закордонна держава. Російське інтернет-видання "Профіль" фантазує всупереч "Гражданскім дебатам". Стаття "Лампочка Борісича" прямим текстом заявляє: "Нинішній візит Путіна в Україну можна розглядати, як етап у прирученні вередливої сестри, аби згодом, відключивши газ, нафту, і світло, повернути її в лоно сім"ї". Далі йдуть довгі, нудні самонавіювання стосовно того, що росіяни та українці мало не один народ - квазі-історична маячня, яка, тим не менше, тішить амбіції московських яйцеголових. Пригадується фраза з грузинського фільму: "Помєчтай дарагой, памєчтай." Однак є й серйозні заявочки. Росія, зазначають автори, має до України більший інтерес ніж "сліпоглухонімий" Захід. Це контроль російських олігархів над українською приватизацією. Віктор Черномирдін, як дипломат макіавелівського вишколу, успішно гуляє саме в цьому напрямку. А в російських спецслужб свої плани. Вони, - пише "Лампочка Борісича", -
"Навряд чи відмовились повернути колишню радянську житницю, хоч тепер без західної її частини. Кажуть "насільно міл нє будєшь", але є й інше прислів"я "стєрпітся - слюбітся". Кінець цитати. Як бачимо імперська пурга хаотична, неоднозначна, а головне - істероїдна. Це може тривати днів зо три, поки розсмокчеться, і неозначене довше, якщо спаралізує. Нам з вами краще лишатися собою, аби не підхопити чужої зарази. Здоровіше буде.
Віктор Недоступ в "Інтернет-майдан".
Такі ось геополітичні мікроби шелестять сторінками наших, не наших та зовсім не наших газет. Когось нудить, у когось зуби пітніють, а хтось з усього того капусту косить, аж калькулятор присвистує. А над усім тим щоранку сонце встає та здивовано дивиться на стривожене поспільство, якому спокій тільки сниться. Бо що то за спокій, коли товсті, мов кабани мікроби, вимішують багно у твоєму власному комп'ютері. Така собі віртуальна "критика чистого розуму". Обурений чистий розум . спересердя вдається до пошуку нових високих технологій, нового дусту, від якого віртуальні кабани перекидаються догори дригом, а отямившись, набувають ще більшого імунітету та снаги. І знову спокій тільки сниться. Павло Вольвач. Огляд новин зі світу високих технологій.
Скрипт
У Бостоні, проживши шістдесят чотири роки, помер один з «батьків-засновників» мережі Інтернет Майкл Дертуозос. Малувато навіть для бананового здоров»я середнього українця. Тішить одне - всі там зустрінемось. У одному з інтервю Дертуозос заявив, що 300 років тому ми роз*єднали поняття гуманізм і технологічний прогрес. Нині прийшла пора воз^єднати їх. Тема воз^єднання, тим часом переходить у хронічну фазу. Принаймні на думку цю наводить новоутворення в російському інтернеті. Називається воно Україна ру. Ну а рефлексує з цього приводу політолог Віктор Каспрук.
Усі, хто послуговується Інтернетом уже звикли до віртуальної, або як вони себе ще називають, національної інформаційної служби Страна. Ру. Ну Ру так Ру, зрозуміло, що це чисто їхня "страна" і нам, українцям до неї зась. Але чому велика Ки відклонувала маленьку ги і породила ще одну "страну" з такою промовистою назвою, як Украйна. Ки?. Для нормальних мізків задачка непомірно важка. Подумки розшифровуючи для себе цю віртуальну назву, приходиш до висновку, що в натурі цей саит мав би зватися не інакше, як "Україна наша російська". В цьому ще більше переконуюєшся навіть побіжно ознайомившись з інформаційним меню запущеним з "того берега". Отже "маємо те, що маємо", імпозантний Леонід Кравчук, як завжди видає на гора філософічні перли, намагаючись на повному ходу проскочити "між крапельками", яких все більше виникатиме на українському небосхилі з настанням повноцінного політичного сезону. Винесена в рядок новин цитата з інтерв'ю Кравчука обпікає тропічним подихом знаменитої концепції злагоди - "Лише дурні або повні дурні шукають собі ворогів. Розумні люди шукають друзів..." Не погодитьсь в цьому з Леонідом Макаровичем аж ніяк не можна. Але те, що це лише затравка до подальшого бомбування "великодержавною дружбою" починаєш усвідомлювати просуваючись далі по "україно-рурській" інформації. Головним експертом від України у "рурців" виступає не хто інший, як політолог Михайло Погребінський, і це закономірно,зважаючи на орієнтацію сайту. Зверху його фото з російським побратимом головним політтехнологом Кремля Глєбом Павловським і під ним такий собі ненав'язливий підпис - експерти двох країн обговорюють питання спільної інтеграції у Європу. Внизу інтерв'ю-одкровення з тим же Погребінським.
Виявляється "Стратегічним інтересам Росії відповідає максимально незалежна Україна". Як тут не згадати колишнього президента Росії Бориса Єльцина, який щоранку прокидався з думою про те, що він зробив для України. Хоча Погребінський не дає точного визначення, що се таке "максимально незалежна Україна"? І чи може існувати держава у режимі мінімальної незалежності? Особливо вражає інформація розміщена на сайті про те, що Леонід Кучма за даними фонду "Демократичні ініціативи" визначений, як один із найбільш успішних політиків минулого десятиліття. Цікаво, яких це журналістів опитували в Україні "ініціативники"? Бо за іншими, реальними, даними, рівень довіри населення до Леоніда Даниловича нині не перевершує 4 відсотків. Отже, розвиток технологічних можливостей наші "стратегічні сусіди" спромоглися застосувати для психологічної обробки довірливих українців. Очевидно, що з наближенням парламентських виборів ідеологічний пресинг на мізки українських Інтернетспоживачів почне збільшуватись у геометричній прогресії. В минулі часи подібні дії визначалися як ідеологічна пропаганда. З того часу, як бачимо, мало що змінилося.
Віктор Каспрук в "Інтернет-майдан"
Поки наші інтернетники намагаються провітритись від запаху чужих ідеологічних онуч, світове інтернетство б"є на сполох. В мережу вперто лізуть шпигуни, наркоторговці, бандюгани та кидали усіх гатунків. У Інтерполу спина упріла гасати за цією неспокійною шатією по всьому павутинню. "Авторитети" перетворили Інтернет на кримінальну "хазу", де перепродують автомобілі, зброю проституток та анашу. Поважний журнал "ЗЕ ЕКОНОМІСТ" провів власне розслідування в цьому напрямку і напоровся на нові невтішні результати. Слово моїй колезі Богдані Костюк.
Усе почалося рівно 15 років тому з приватного розслідування, яке в Інтернеті здійснив американський астроном Кліффорд Столл. Зацікавившись тим, що комп"ютерну сітку в його лабораторії університету Берклі використовує якийсь "лівий хакер", науковець розкрив зовсім іншу сітку - шпигунську. З'ясувалося, що лабораторні комп’ютери у США використовував німецький хакер Маркус ГЕС. Через них він діставався до таємних файлів Пентагону Працював гер ГЕС на радянську розвідку. Завдяки професорові Столлу американські та західно-німецькі спецслужби шпигуна-невдаху "пов"язали". Через Інтернет до секретних матеріалів "заходять" не тільки військові та промислові розвідники держав - конкурентів, а й підлітки та студенти, які просто бавляться, задля розваг знешкоджуючи захисні системи банків, міжнародних консорціумів, розвідувальних відомств тощо. Міжнародним злочинним групам через Павутину вдається не лише знаходити партнерів, а й утрясати "темні справи" та домовлятися про нелегальну торгівлю зброєю, наркотиками, сучасними рабами. До речі, за даними ІНТЕРПОЛ-у, великою повагою у мафіозі користуються програмісти з держав колишнього соц-табору: як зізнався один з колумбійських нарко-баронів після арешту американськими спецслужбістами, його електронну сторінку в Інтернеті створив колишній український громадянин - хакер високого класу. На жаль, невідомо, скільки таких спеців працює на безпеку веб-сайтів міжнародних злочинних груп, яких шукати і "відловлювати" стає дедалі важче.
Богдана Костюк в "Інтернет-майдан".
Такою є романтика життя в стилі "украл, випіл, в тюрьму, снова украл". Кримінальний кодекс, тим не менше, поважати треба. Саме цьому вчив такий непересічний авторитет в царині стосунків людини з державою, як Остап Бендер. Майстер знаходити нісенітниці та шпарини у тодішньому законодавстві він доволі непогано викручувався і якби не літцензура.,таки прорвався би в омріяне Ріо де Жанейро, у якому всі, чи майже всг, ходять у білих штанах. Творці нового Кримінального кодексу України тим часом наробили стільки шпарин, що вистачило б їх на тисячу Остапів. Ну;>а наскільки все це стосується Інтернету^в матеріалі Сергія Грабовського. Скрипт
Один хакер. Царство йому Небесне потрапив до раю і одразу опинився у понурій шерензі собі подібних. Пошепки запитав сусіда: "А навіщо тут колючий дріт". "Разговорчики в раю", - гаркнув святий Петро. Притча, натякає на стару, мов світ істину, що кожному своє, у свій час і по заслугах. Наш час, шановні слухачі, вкотре добігає кінця. Пора кінчать "разгаворчики".
