Розмови на тему, що було б, якби, в середовищі українців уже стали звичними. Більше того – вони набили певну оскому. Однак прогнозування варіанту, що на Україні міг би з’явитися шляхетний національний диктатор, як правило, зводяться до констатації єдиного факту: от нам би українського піночета, тоді б … Розмовляючи з одним зі своїх приятелів, я довідався про його власний варіант розвитку подій найближчого майбутнього, якщо б в Україні до влади прийшов не лише шляхетний, але й національно свідомий диктатор. Перший і негайний крок, за словами приятеля, це негайна й тотальна приватизація. А ще, без сумніву, українізація, без силового тиску, але з чіткими урядовими та президентськими розпорядженнями, яких необхідно неухильно дотримуватися, а не, скажімо, нехтувати, як це зараз робиться із Законом про вживання української мови. Окрім цього, негайне й обов’язкове повернення до паспортів графи “національність”, скасування приписки. Тотальна українізація всіх силових відомств та армії. І це, зрештою, далеко не повний перелік тих кроків, які зробить український диктатор. Зміна шкільних та вузівських програм, підтримка національних наукових установ, марш ветеранів дивізії “СС-Галичина” в Києві на День святої Покрови. І врешті у все це майже не віриться. Майже. Однак кожен найфантастичніший проект стає реальністю лише за умови, що в нього повірять бодай частина тих, хто справді здатні не лише створити українського диктатора, але й успішно його привести до влади. Отак спершу посміхаючись та іронізуючи над фантазіями приятеля, я й сам задумався над тим, що Україні бракує зараз лідера. І якщо його назвати диктатором, то від цього, очевидно, нічого не зміниться. Україна чекає на національного диктатора. Хай навіть це комусь зараз лише видається химерним прогнозом.
Чи можливо, що в Україні до влади прийде диктатор? І яке майбутнє в такому випадку очікує державу?
Чи можливо, що в Україні до влади прийде диктатор? І яке майбутнє в такому випадку очікує державу?
Івано-Франківськ, 3 жовтня 2001 - Такі чи інші варіанти майбутньої історії країни залишаються зараз лише прогнозами. Однак чи не стануть вони завтра українською реальністю? На це не наважиться відповісти зараз найвідважніший аналітик. Щоправда, над цією темою принаймні можна порозмірковувати...
Розмови на тему, що було б, якби, в середовищі українців уже стали звичними. Більше того – вони набили певну оскому. Однак прогнозування варіанту, що на Україні міг би з’явитися шляхетний національний диктатор, як правило, зводяться до констатації єдиного факту: от нам би українського піночета, тоді б … Розмовляючи з одним зі своїх приятелів, я довідався про його власний варіант розвитку подій найближчого майбутнього, якщо б в Україні до влади прийшов не лише шляхетний, але й національно свідомий диктатор. Перший і негайний крок, за словами приятеля, це негайна й тотальна приватизація. А ще, без сумніву, українізація, без силового тиску, але з чіткими урядовими та президентськими розпорядженнями, яких необхідно неухильно дотримуватися, а не, скажімо, нехтувати, як це зараз робиться із Законом про вживання української мови. Окрім цього, негайне й обов’язкове повернення до паспортів графи “національність”, скасування приписки. Тотальна українізація всіх силових відомств та армії. І це, зрештою, далеко не повний перелік тих кроків, які зробить український диктатор. Зміна шкільних та вузівських програм, підтримка національних наукових установ, марш ветеранів дивізії “СС-Галичина” в Києві на День святої Покрови. І врешті у все це майже не віриться. Майже. Однак кожен найфантастичніший проект стає реальністю лише за умови, що в нього повірять бодай частина тих, хто справді здатні не лише створити українського диктатора, але й успішно його привести до влади. Отак спершу посміхаючись та іронізуючи над фантазіями приятеля, я й сам задумався над тим, що Україні бракує зараз лідера. І якщо його назвати диктатором, то від цього, очевидно, нічого не зміниться. Україна чекає на національного диктатора. Хай навіть це комусь зараз лише видається химерним прогнозом.
Розмови на тему, що було б, якби, в середовищі українців уже стали звичними. Більше того – вони набили певну оскому. Однак прогнозування варіанту, що на Україні міг би з’явитися шляхетний національний диктатор, як правило, зводяться до констатації єдиного факту: от нам би українського піночета, тоді б … Розмовляючи з одним зі своїх приятелів, я довідався про його власний варіант розвитку подій найближчого майбутнього, якщо б в Україні до влади прийшов не лише шляхетний, але й національно свідомий диктатор. Перший і негайний крок, за словами приятеля, це негайна й тотальна приватизація. А ще, без сумніву, українізація, без силового тиску, але з чіткими урядовими та президентськими розпорядженнями, яких необхідно неухильно дотримуватися, а не, скажімо, нехтувати, як це зараз робиться із Законом про вживання української мови. Окрім цього, негайне й обов’язкове повернення до паспортів графи “національність”, скасування приписки. Тотальна українізація всіх силових відомств та армії. І це, зрештою, далеко не повний перелік тих кроків, які зробить український диктатор. Зміна шкільних та вузівських програм, підтримка національних наукових установ, марш ветеранів дивізії “СС-Галичина” в Києві на День святої Покрови. І врешті у все це майже не віриться. Майже. Однак кожен найфантастичніший проект стає реальністю лише за умови, що в нього повірять бодай частина тих, хто справді здатні не лише створити українського диктатора, але й успішно його привести до влади. Отак спершу посміхаючись та іронізуючи над фантазіями приятеля, я й сам задумався над тим, що Україні бракує зараз лідера. І якщо його назвати диктатором, то від цього, очевидно, нічого не зміниться. Україна чекає на національного диктатора. Хай навіть це комусь зараз лише видається химерним прогнозом.
ЗВЕРНИ УВАГУ
ВИБІР ЧИТАЧІВ
1
Bloomberg: заяви Макрона щодо можливості відправки військ в Україну розлютили чиновників CША 39930 views
2Терехов відреагував на інформацію про можливий повторний наступ сил РФ на Харків 30119 views
3«Інформація не підтвердилася» – у ФСБ сказали, чому не допомогло попередження США про теракт 13384 views
4У ЄС досягли компромісу щодо торгівлі з Україною: «баланс дуже делікатний» 11688 views
5Розвідка Британії проаналізувала, для чого Росія створює «Дніпровську річкову флотилію» 9272 views
6В ISW пояснили, чим може бути зумовлена заява Лукашенка про ймовірних нападників на «Крокус» 9186 views
7Джонсон виправдовується щодо законопроєкту про допомогу Україні – Білий дім 7125 views
8Директор ФСБ назвав Кирила Буданова «законною ціллю» для РФ 7029 views
9Франція «найближчим часом» зможе передати Україні майже 80 установок Caesar – Міноборони 4643 views
10Голова АМКУ Кириленко відреагував на справу НАБУ та САП, відкриту щодо нього після розслідування «Схем» 3474 views
ФОТО ТА ВІДЕО
-
Мультимедіа
Збили «ланцет» з автомата: полювання на безпілотники під Бахмутом
Зенітники 93 окремої мехазованої бригади «Холодний Яр» щодня виходять на полювання. ЗУ-23 – зенітна спарена установка, яка може збивати повітряні цілі на висоті до 2.5 кілометрів. Після атаки безпілотників можуть летіти баражуючі снаряди типу Ланцет. Один із таких із автомата вдалося збити.