Прага, 9 жовтня 2001 - Домовленість України і Росії про реструктуризацію українського боргу за російський газ викликала низку коментарів не лише в Україні. Російські експерти намагаються з’ясувати ― що виграла російська сторона від цієї реструктуризації? На цю важливу подію в українсько-російських взаєминах звертають увагу і деякі західні оглядачі.
На думку аналітика Радіо «Свобода» Майкла Лелівельда, найважливішим для України є те, що вона не погогодилася передати у власність Росії жодних гілок трубопроводів, через які на сьогодні транспортується 90 відсотків російського газу до Європи.
Разом з тим, Майкл Лелівельд зауважує, що попри домовленість Москви і Києва, щодо реструктиризації українського боргу на 12 років, Росія, за всіма ознаками, не має наміру відмовлятися від будівництва трубопроводів в обхід України. Російська сторона нарікає на високі українські тарифи за транзит та боїться, що її газ знову будуть розкрадати. Однак, зазначає аналітик Радіо «Свобода» Майкл Лелівельд, подальші дії Росії залежатимуть також від того, як буде дотримуватися нова українсько-російська угода.
Інші коментарі звучать в Росії.
Так, на думку директора Центру політичної кон’юнктури Росії Валерія Федорова, навіть у випадку, якщо Росія не отримає від України грошей, нова українсько-російська угода «сторицею окупиться і Росії і російському бізнесу ― завдяки «зеленому світлу» для розвитку економічних стосунків і найсприятливішої статусу для експансії російського капіталу до України». «Низку операцій, ― як зауважує російський оглядач, вже проведено: росіянами куплено нафтопереробні заводи, Миколаївський глиноземний комбінат. Не дивлячись на різке неприйняття з боку низки українських олігархів, російські компанії мають намір брати участь й перемагати і в подальшій боротьбі за приватизацію енергетичних, металургійних підприємств та об’єктів машинобудування». «Не можна забувати про політичні інвестиції ― потурання Україні допоможуть сформувати наступного року доброзичливо налаштовану до Росії Верховну Раду», ― зауважує Валерій Федоров, директор Центру політичної кон’юнктури Росії в інтерв’ю російській газеті «Вєдомості».
Дещо подібної думки дотримується і президент російського фонду «Політика» Вячеслав Ніконов. За його словами, завдяки угоді про реструктуризацію українського боргу за газ, російська сторона «отримує нормальні взаємини, можливість базуватися у Криму, сприятливі умови для експортних поставок та спільність позицій з низки питань міжнародної політики». При цьому Вячеслав Ніконов зауважує, що економічна ситуація в Україні покращується, а темпи росту перевищують російські.
А ось інший російський аналітик Дмитро Дружинін дещо скептичніше ставиться до підписання нової українсько-російської угоди. На його думку, існує хибне передбачення, що у випадку, якщо російська сторона проводитиме політику задобрювання України, то Київ у політичних питаннях більше прислухатиметься до Росії, а не до Заходу.
За словами Дмитра Дружиніна, якщо б хоча б частину українських газових боргів вдалося перетворити у державний борг України, то це давало б російському уряду сильніші інструменти тиску на Україну і в політичній, і в економічній ділянці. Однак цього не сталося, і Україна й надалі буде користуватися російським газом і навіть займатиметься його реекспортом. «І в результаті, через два-три роки знову постане питання про чергову реструктуризацію боргу», ― прогнозує російський аналітик Дмитро Дружинін.
На думку аналітика Радіо «Свобода» Майкла Лелівельда, найважливішим для України є те, що вона не погогодилася передати у власність Росії жодних гілок трубопроводів, через які на сьогодні транспортується 90 відсотків російського газу до Європи.
Разом з тим, Майкл Лелівельд зауважує, що попри домовленість Москви і Києва, щодо реструктиризації українського боргу на 12 років, Росія, за всіма ознаками, не має наміру відмовлятися від будівництва трубопроводів в обхід України. Російська сторона нарікає на високі українські тарифи за транзит та боїться, що її газ знову будуть розкрадати. Однак, зазначає аналітик Радіо «Свобода» Майкл Лелівельд, подальші дії Росії залежатимуть також від того, як буде дотримуватися нова українсько-російська угода.
Інші коментарі звучать в Росії.
Так, на думку директора Центру політичної кон’юнктури Росії Валерія Федорова, навіть у випадку, якщо Росія не отримає від України грошей, нова українсько-російська угода «сторицею окупиться і Росії і російському бізнесу ― завдяки «зеленому світлу» для розвитку економічних стосунків і найсприятливішої статусу для експансії російського капіталу до України». «Низку операцій, ― як зауважує російський оглядач, вже проведено: росіянами куплено нафтопереробні заводи, Миколаївський глиноземний комбінат. Не дивлячись на різке неприйняття з боку низки українських олігархів, російські компанії мають намір брати участь й перемагати і в подальшій боротьбі за приватизацію енергетичних, металургійних підприємств та об’єктів машинобудування». «Не можна забувати про політичні інвестиції ― потурання Україні допоможуть сформувати наступного року доброзичливо налаштовану до Росії Верховну Раду», ― зауважує Валерій Федоров, директор Центру політичної кон’юнктури Росії в інтерв’ю російській газеті «Вєдомості».
Дещо подібної думки дотримується і президент російського фонду «Політика» Вячеслав Ніконов. За його словами, завдяки угоді про реструктуризацію українського боргу за газ, російська сторона «отримує нормальні взаємини, можливість базуватися у Криму, сприятливі умови для експортних поставок та спільність позицій з низки питань міжнародної політики». При цьому Вячеслав Ніконов зауважує, що економічна ситуація в Україні покращується, а темпи росту перевищують російські.
А ось інший російський аналітик Дмитро Дружинін дещо скептичніше ставиться до підписання нової українсько-російської угоди. На його думку, існує хибне передбачення, що у випадку, якщо російська сторона проводитиме політику задобрювання України, то Київ у політичних питаннях більше прислухатиметься до Росії, а не до Заходу.
За словами Дмитра Дружиніна, якщо б хоча б частину українських газових боргів вдалося перетворити у державний борг України, то це давало б російському уряду сильніші інструменти тиску на Україну і в політичній, і в економічній ділянці. Однак цього не сталося, і Україна й надалі буде користуватися російським газом і навіть займатиметься його реекспортом. «І в результаті, через два-три роки знову постане питання про чергову реструктуризацію боргу», ― прогнозує російський аналітик Дмитро Дружинін.
