Борис Тарасюк
Якщо говорити про політичний бік справи, то позиція України від самого початку була досить активна. Про це свідчить і оперативна реакція з боку міністерства закордонних справ, і активна позиція делегації України в Раді безпеки ООН. Відомо, що саме на пропозицію української делегації зібралися в представництві України 11 вересня непостійні члени Ради безпеки. Україна брала активну участь у виробленні першої резолюції Ради безпеки ООН. Україна запропонувала провести спеціальне засідання Ради безпеки на рівні міністрів закордонних справ, ну й нарешті – запропонувала оголосити 11 вересня Днем боротьби з міжнародним тероризмом. Щодо військово-політичного аспекту участі України і чисто військового, то на мою думку, він не відповідає рівню стратегічного партнерства, який існує між Україною і Сполученими Штатами. Якщо взяти інші країни колишнього Радянського союзу, такі як Узбекистан, Казахстан, Росія, то їх роль і участь в антитерористичній кампанії набагато активніша. Цьому є свої пояснення. Звичайно, щодо Узбекистану, то це сусідство з Афганістаном і те, що Узбекистан є тривалий час об’єктом терористичних нападів з боку войовничих талібських угруповань. Водночас, на мою думку, військовий потенціал України – а він найбільший в Європі – можна було б також активніше залучити до цієї операції.
Мирослава Гонгадзе
Як, на Вашу думку, вплине на Україну зближення Росії з НАТО? Чи не постала сьогодні потреба офіційному Києву більш чітко визначити свої позиції щодо вступу у військові альянси?
Борис Тарасюк
Очевидно, що від зближення Росії зі Сполученими Штатами, і Заходом – в цілому, виграватиме Україна. Очевидно, що Україна зацікавлена в тому, щоби відносини Росії з Заходом були прогнозованими і стабільними. Втім, не можна не помічати деяких коментарів, які, до речі, й мені довелося чути від провідних аналітиків, про можливість на тлі і прагненні Заходу закріпити зближення і конструктивізм у відносинах з Росією домовитися про певний розподіл сфер впливу. В цьому контексті називають можливу передачу для повного контролю і домінування Росії колишніх радянських республік. Звичайно ж, оскільки відомо, що Україна є «об’єктом №1» в цих прагненнях Кремля відновити свій контроль, то в цьому є гіпотетична небезпека для національних інтересів України. Аналітики поговорюють також про те, що зближення Росії з Заходом може негативно відбитися і на реалізації планів розширення НАТО. Мова йде про балтійські країни, про Словаччину, Румунію, Болгарію. Отже, є гіпотетичні загрози, але наскільки вони збудуться, значною мірою залежатиме від позиції Заходу. Наскільки Захід готовий буде йти на компроміс в питаннях, що є життєво важливими для країн центрально-східної Європи, для України в тому числі.
Мирослава Гонгадзе
Але ж Україна повинна висловити якусь свою позицію?.. Можливо, від позиції України також залежить напрямок розвитку цього процесу?
Борис Тарасюк
Безумовно. На мою думку, період балансування між Заходом і Сходом, який тривав 10 років, минає. Україна має визначитися настільки чітко, наскілки чітко визначилися наші сусіди в центрально-східній Європі, й заявити про свій намір вступити в НАТО. До речі, час для такої заяви досить сприятливий, позаяк ті в Україні, хто побоювався Кремля і окриків звідти, вони повинні згадати, що нещодавно і російський президент заявив про намір і готовність Росії вступити в НАТО.