Київ, 15 листопада 2001 - Чи то підсумки Варшавської анти терористичної конференції, чи початок мусульманського Рамадану, чи то чергова авіа катастрофа у США, а то й звичайний страх пересічних громадян перед міжнародним тероризмом спричинили сплеск зацікавлення до визначення поняття тероризм і усього, з ним пов’язаного.
До тих, кого звично називають «особами кавказької національності», ставлення українських громадян погіршилося. Особи – вихідці з країн Центрального і Близького Сходу та Середньої Азії теж особливою приязню пересічних киян, одеситів, львів’ян, донеччан не користуються. Раніше око вихоплювало їх з натовпу – і все. Тепер прискіпливий міліціонер якщо не зупинить підозрілого громадянина, то принаймні уважно його роздивиться – а раптом?! Як свідчать дані Міжнародної організації з міграції, в особах неслов’янської зовнішності українці – так само як і громадяни більшості європейських держав - убачають чужих. А за словами відомого українського філософа Мирослава Поповича, чужий у психології натовпу – це потенційний конкурент, потенційний ворог, який нині живе поруч з тобою, а назавтра може перетворитися на хижака. На думку професора Поповича, сучасний міжнародний тероризм уже виграє психологічну війну, відроджуючи ідеї про розподіл людей на своїх і чужих, на побратимів і ворогів, змушуючи більшість пересічних громадян – України, Франції, США – боятися тих, хто вихований в інших традиціях, в іншій культурі. Науково-технічний прогрес, розвиток надшвидких електронних інформаційних технологій, до того ж, дозволяють бачити, яка глибока соціально-економічна прірва розділяє звичний СВІЙ світ і зовсім інший ЧУЖИЙ світ. І професор Попович недарма робить висновок, що тероризм – це одне з досягнень сучасної цивілізації, яка створює вівдповідні умови – соціальні й інформаційно-технологічні...
І ще один висновок, представлений на Варшавській конференції: тероризм – як стверджують мас медіа та історичні розвідки й аналітичні доповіді спецслужб і міжнародних наукових центрів – виникає там, де владоможці порушують права свого народу на достойне життя і “підкидають” своєму народові не рецепти подолання кризи, а обличчя та ім’я ворога - чужого.
До тих, кого звично називають «особами кавказької національності», ставлення українських громадян погіршилося. Особи – вихідці з країн Центрального і Близького Сходу та Середньої Азії теж особливою приязню пересічних киян, одеситів, львів’ян, донеччан не користуються. Раніше око вихоплювало їх з натовпу – і все. Тепер прискіпливий міліціонер якщо не зупинить підозрілого громадянина, то принаймні уважно його роздивиться – а раптом?! Як свідчать дані Міжнародної організації з міграції, в особах неслов’янської зовнішності українці – так само як і громадяни більшості європейських держав - убачають чужих. А за словами відомого українського філософа Мирослава Поповича, чужий у психології натовпу – це потенційний конкурент, потенційний ворог, який нині живе поруч з тобою, а назавтра може перетворитися на хижака. На думку професора Поповича, сучасний міжнародний тероризм уже виграє психологічну війну, відроджуючи ідеї про розподіл людей на своїх і чужих, на побратимів і ворогів, змушуючи більшість пересічних громадян – України, Франції, США – боятися тих, хто вихований в інших традиціях, в іншій культурі. Науково-технічний прогрес, розвиток надшвидких електронних інформаційних технологій, до того ж, дозволяють бачити, яка глибока соціально-економічна прірва розділяє звичний СВІЙ світ і зовсім інший ЧУЖИЙ світ. І професор Попович недарма робить висновок, що тероризм – це одне з досягнень сучасної цивілізації, яка створює вівдповідні умови – соціальні й інформаційно-технологічні...
І ще один висновок, представлений на Варшавській конференції: тероризм – як стверджують мас медіа та історичні розвідки й аналітичні доповіді спецслужб і міжнародних наукових центрів – виникає там, де владоможці порушують права свого народу на достойне життя і “підкидають” своєму народові не рецепти подолання кризи, а обличчя та ім’я ворога - чужого.
