Бєлград, 20 листопада 2001 – Серби, якi живуть у Вуковарi, минулої недiлi не взяли участi у вiдзначеннi десятої рочницi героїчної оборони мiста. Бiльшiсть їхнiх землякiв у Сербiї також волiє не згадувати вуковарську трагедiю. Нагадаємо, що облога Вуковара сербськими силами тривала вiд початку вересня до 18 листопада 1991 року. Майже тридцять тисяч вiйськовослужбовцiв, що мали в своєму розпорядженнi авiацiю, артилерiю та 360 танкiв, атакували мiсто, яке обороняли ледве двi тисячi полiцейських та добровольцiв озброєних легкою пiхотною зброю. За хорватськими даними, у Вуковарi загинуло 1600, безвiсти щезло понад 2500, полонено сiм, вивезено 22 тисячi чоловiк. Щонайменше 260 полонених лiквiдовано, iнших згодом звiльнено. У Сербiї понинi не оприлюднено даних про загиблих й поранених сербiв. Хорватськi джерела наводять, що загинуло приблизно десять тисяч агресорських солдатiв.
Одна бєлградська редакцiя звернулася до Генштабу з проханням подати заяву про вуковарську операцiю. Представник Збройних сил вiдповiв: “Учасникiв згаданих подiй, якi могли б подати достовiрнi данi, бiльше немає у складi армiї. Вуковарська операцiя належить iсторiї й полiтицi. Сподiваємося, що представники державних органiв та iсторики буду в змозi дати об’єктивну оцiнку”.
Проте, iсторики та державнi органи мовчать. Для сербiв Вуковар та iншi подiї з дев’яностих рокiв – надто неприємна, та навiть болюча тема. Нiхто з бєлградських урядовцiв нi ранiше нi з приводу десятої рiчницi не вiдважився просити пробачення в хорватського народу. Колишня опозицiя, яка наразi при владi, Мiлошевичевi вiйни називала безвiдповiдальними авантюрами. Лише окремi бєлградськi газети цими днями нагадали, що мешканцi столицi десять рокiв тому з квiтами й пiснями проводжали танки Гвардiйської бригади, якi рушали на Вуковар. Незалежна газета “Данас” зазначила: “На роковини вуковарської Гiросiмi ми ще замовчуємо злочини й величаємо злочинцiв”. В згаданiй газетi оприлюднено кiлька матерiялiв в яких, зокрема, мовиться, що Вуковар, Сараєво та Сребренiца стали ганьбою для сербського народу та, що Сербiя не стане частиною Європи поки не буде спроможна осудити злочинну полiтику колишнього режиму, яку пiдтримувала бiльшiсть сербiв, сп’янiлих вiд нацiоналiстичної ейфорiї.
Сербськi масмедiа, щоправда, коротко повiдомили, що у Вуковарi вiдзначено десяту рiчницю трагедiї. Проте, бiльшiсть не вдавалася в подробицi й аналiзи. Не випадово популярний спiвак Дьордє Балашевич ще в час вуковарської драми спiвав що сербською мовою найважче вимовити – слова пробачення.
Проте, iсторики та державнi органи мовчать. Для сербiв Вуковар та iншi подiї з дев’яностих рокiв – надто неприємна, та навiть болюча тема. Нiхто з бєлградських урядовцiв нi ранiше нi з приводу десятої рiчницi не вiдважився просити пробачення в хорватського народу. Колишня опозицiя, яка наразi при владi, Мiлошевичевi вiйни називала безвiдповiдальними авантюрами. Лише окремi бєлградськi газети цими днями нагадали, що мешканцi столицi десять рокiв тому з квiтами й пiснями проводжали танки Гвардiйської бригади, якi рушали на Вуковар. Незалежна газета “Данас” зазначила: “На роковини вуковарської Гiросiмi ми ще замовчуємо злочини й величаємо злочинцiв”. В згаданiй газетi оприлюднено кiлька матерiялiв в яких, зокрема, мовиться, що Вуковар, Сараєво та Сребренiца стали ганьбою для сербського народу та, що Сербiя не стане частиною Європи поки не буде спроможна осудити злочинну полiтику колишнього режиму, яку пiдтримувала бiльшiсть сербiв, сп’янiлих вiд нацiоналiстичної ейфорiї.
Сербськi масмедiа, щоправда, коротко повiдомили, що у Вуковарi вiдзначено десяту рiчницю трагедiї. Проте, бiльшiсть не вдавалася в подробицi й аналiзи. Не випадово популярний спiвак Дьордє Балашевич ще в час вуковарської драми спiвав що сербською мовою найважче вимовити – слова пробачення.
