Торонто, 22 листопада 2001 – До створення Львівського братства колишнього віце-мера Львоа, а нині торонтонського бізнесмена Олега Мандюка спонукали, насамперед, результати нещодавно проведеного українсько-канадською суспільною дослідження четвертої хвилі еміґрації. Згідно з ними, найбільшою проблемою новоприбулі назвали брак спілкування і відчуженість від громадського життя канадського суспільства. Саме залучення новоприбулих до активного громадського життя Львівське братство вважає одним зі своїх завдань. Говорить
Олег Мандюк
Я думаю, що найголовніша наша мета активізувати новоприбулих членів канадійської громади, активізувати їх у громадському житті. На жаль, активність української громади зменшується через те, що активні члени її старіють, а молодь не дуже зацікавлена в цьому брати участь. Прагнемо, щоб усі здобутки української громади за ці всі роки еміґрації не пропали, а навпаки примножувалися і збільшувались.
Надія Кандиба
Іншою не менш важливою ціллю, яку ставить перед собою голова Львівського братства у Торонто, є бажання допомогти тим, котрі на відміну від самого Олега Мандюка так і не змогли знайти себе у Канаді. Дипломовані фахівці, серед яких трапляються і кандидати наук, часто-густо працюють двірниками, прибиральницями, офіціантами, чорноробочими на будові, чи доглядають за старими та дітьми. Українців, що так і не змогли знайти працю за фахом, у канадському суспільстві, на жаль, переважна більшість.
Олег Мандюк
Якщо брати сьогоднішню еміґрацію – і львів’янина серед них – то я думаю, що це досить освічена людина, з широкими поглядами на життя і яка повинна знайти себе в цьому суспільстві, де вона вирішила жити. Це знову ж таки одне з наших завдань – дати людям можливість знайти місце в цьому житті, щоб вони не займалися тільки якоюсь чорною роботою (до речі, до якої кидаються еміґранти не тільки в Канаді й не тільки українці). Щоб ці люди, які мають в собі більші можливості й здібності, могли самореалізуватися в цій державі.
Надія Бадзів
Сам же голова Львівського братства, який три роки тому виїхав до Канади з посади заступника міського голови Львова, у інтерв’ю для радіо Свобода зізнався, що має намір у майбутньому разом з родиною повернутися в Україну. Про таке бажання говорить багато хто з представників четвертої хвилі еміґрації. Наразі, якщо хтось і зважився на такий крок, то це одиниці. Тому нема сумніву в тому, що численне вже від дня свого створення товариство Львівське братство збільшуватиметься й надалі. Вже нині приєднатися до новоствореного у Торонто товариства зголосилися українці за походженням із Оттави та Монтреаля. Назва Львівське братство – радше символічна, бо вступити в організацію може будь-хто з українських еміґрантів у Канаді. Щодо виходців саме з Львівщини, то лише в Торонто їх нині близько ста тисяч.
Канадська міністр еміґрації Елінор Каплан цими днями заявила, що наступного року Канада прийме на 10 тисяч більше еміґрантів, ніж нинішнього року. Цьогорічна квота становить 225 тисяч осіб. Іміґраційна політика Канади базована на загальному принципі – приймати щороку таку кількість новоприбулих, яка становить один відсоток від кількості людности країни.
Олег Мандюк
Я думаю, що найголовніша наша мета активізувати новоприбулих членів канадійської громади, активізувати їх у громадському житті. На жаль, активність української громади зменшується через те, що активні члени її старіють, а молодь не дуже зацікавлена в цьому брати участь. Прагнемо, щоб усі здобутки української громади за ці всі роки еміґрації не пропали, а навпаки примножувалися і збільшувались.
Надія Кандиба
Іншою не менш важливою ціллю, яку ставить перед собою голова Львівського братства у Торонто, є бажання допомогти тим, котрі на відміну від самого Олега Мандюка так і не змогли знайти себе у Канаді. Дипломовані фахівці, серед яких трапляються і кандидати наук, часто-густо працюють двірниками, прибиральницями, офіціантами, чорноробочими на будові, чи доглядають за старими та дітьми. Українців, що так і не змогли знайти працю за фахом, у канадському суспільстві, на жаль, переважна більшість.
Олег Мандюк
Якщо брати сьогоднішню еміґрацію – і львів’янина серед них – то я думаю, що це досить освічена людина, з широкими поглядами на життя і яка повинна знайти себе в цьому суспільстві, де вона вирішила жити. Це знову ж таки одне з наших завдань – дати людям можливість знайти місце в цьому житті, щоб вони не займалися тільки якоюсь чорною роботою (до речі, до якої кидаються еміґранти не тільки в Канаді й не тільки українці). Щоб ці люди, які мають в собі більші можливості й здібності, могли самореалізуватися в цій державі.
Надія Бадзів
Сам же голова Львівського братства, який три роки тому виїхав до Канади з посади заступника міського голови Львова, у інтерв’ю для радіо Свобода зізнався, що має намір у майбутньому разом з родиною повернутися в Україну. Про таке бажання говорить багато хто з представників четвертої хвилі еміґрації. Наразі, якщо хтось і зважився на такий крок, то це одиниці. Тому нема сумніву в тому, що численне вже від дня свого створення товариство Львівське братство збільшуватиметься й надалі. Вже нині приєднатися до новоствореного у Торонто товариства зголосилися українці за походженням із Оттави та Монтреаля. Назва Львівське братство – радше символічна, бо вступити в організацію може будь-хто з українських еміґрантів у Канаді. Щодо виходців саме з Львівщини, то лише в Торонто їх нині близько ста тисяч.
Канадська міністр еміґрації Елінор Каплан цими днями заявила, що наступного року Канада прийме на 10 тисяч більше еміґрантів, ніж нинішнього року. Цьогорічна квота становить 225 тисяч осіб. Іміґраційна політика Канади базована на загальному принципі – приймати щороку таку кількість новоприбулих, яка становить один відсоток від кількості людности країни.
