Прага, 29 листопада 2001 ― Колишні радянські республіки, більшість з яких 10 років тому об’єдналися у Співдружність Незалежних Держав, сьогодні підбивають підсумки своєї участі в цьому утворенні, і запитують себе, що дало їм членство в СНД. У наших передачах ви вже мали нагоду почути різні реакції з України, більшість з яких погоджуються з думкою, що Співдружність сьогодні недієздатна і не має майбутнього. Намагаючись знайти своє місце на пост-радянських теренах декілька років тому Україна ініціювала створення альтернативного СНД об’єднання - ГУУАМ. Його підтримав Захід, а головне Україна вперше відчула себе лідером. Чи чекає на ГУУАМ доля СНД? Чому ж ідея ГУУАМу сьогодні занедбана? Експерт Бостонського університету Таммі Лінч звинувачує в усьому Україну.
Куди ж ти подівся, ГУУАМ? Це запитання ставить Таммі Лінч – аналітик Інституту Дослідження Конфліктів, ідеології та політики при Бостонському Університеті. За останній місяць, об’єдання, до якої входять Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайжан та Молдова, почало явно втрачати свої позиції; його учасники не мають ані найменшого бажання “посилювати регіональну безпеку”, про яку йшлося у прикінцевій заяві Ялтинської наради. Як виглядає, пише бостонська оглядачка, сторони можуть лише дискутувати.
Таммі Лінч подає яскраві приклади: загострення ситуації в Абхазії, до речі коли збили вертоліт з українським екіпажем; заворушення у Грузії, коли Шеварнадзе шукав підтримки у намаганні витіснити російських миротворців з країни; оголошення Придністров’ям економічної блокади Молдові, де досі кордон вартують понад 2 тисячі російських солдатів; і нарешті – постіна проблема Азербайджану, який конче потребує підтримки у справі вирішення питання Нагірного Карабаху. І що ми бачимо? – запитує бостонський аналітик? В усіх випадках, країни ГУУАМу мовчали. Таке відношення неадекватне меті створення об’єднання, яке прагнуло бути гарантом безпеки в регіоні та тримати противагу російському впливові.
На жаль, доходить висновку американський експерт, найбільша вина за це лежить на Україні – найвпливовішому учаснику об’єднання. Виглядає, що Україне не хоче виконувати ролі лідера в регіоні, бо не хоче погіршувати взаємин з Росією. Таким чином, складається враження, що Україна не турбується долею найважливішого проекту ГУУАМ – створення транспортного коридору для надходження альтернативних енергоносіїв. Отже, Таммі Лінч стверджує, що окрім укладення угоди про продаж Узбекистану зброї, останніми тижнями Україна зробила все, аби зберігти цілковитий нейтралітет на пост-радянських теренах.
Під час останнього візиту Анатолія Зленка на Кавказ, він зупинився не лише у партнера України по ГУУАМу – Азербайджані, але й в його історичного ворога – Вірменії. Причому усі попередні обіцянки про українських миротворців у цьому регіоні так і залишилися деклараціями. У Баку, зазначає Лінч, Зленко заявив, що ГУУАМ тепер буде боротися із тероризмом. У Тбілісі, український міністр дав зрозуміти, що і Грузія залишиться без українських миротворців, які, як планувалося мали замінити російських. Аналітик цитує слова Зленка: “Шеварнадзе розуміє, що попросивши про це Україну, він внесе напруженість не лише у грузинсько-російські взаємини, але й в російсько-українські”.
Україна зрадила й Молдові, коли президент Кучма приймав у Києві лідера сепаратистів Придністров’я Ігоря Смірнова, на що міністр закордонних справ Молодви Ніколає Дудау, заявив, що сепаратизм слід засуджувати в принципі, не застосовуючи подвійних стандартів і без огляду на політичний розклад.
Отже, позиція України ставити свої інливідуальні інтереси вище геополітичних інтересів своїх партнерів вказує на великі проблеми ГУУАМу в майбутньому. З огляду за свої внутрішні проблеми, Україна обрала для себе найлегший шлях – цілковитий нейтралітет. На жаль, завершує свій аналіз бостонський аналітик Таммі Лінч, таке рішення ураду України залишає ГУУАМ без лідера, у складному і непевному становищі.
Куди ж ти подівся, ГУУАМ? Це запитання ставить Таммі Лінч – аналітик Інституту Дослідження Конфліктів, ідеології та політики при Бостонському Університеті. За останній місяць, об’єдання, до якої входять Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайжан та Молдова, почало явно втрачати свої позиції; його учасники не мають ані найменшого бажання “посилювати регіональну безпеку”, про яку йшлося у прикінцевій заяві Ялтинської наради. Як виглядає, пише бостонська оглядачка, сторони можуть лише дискутувати.
Таммі Лінч подає яскраві приклади: загострення ситуації в Абхазії, до речі коли збили вертоліт з українським екіпажем; заворушення у Грузії, коли Шеварнадзе шукав підтримки у намаганні витіснити російських миротворців з країни; оголошення Придністров’ям економічної блокади Молдові, де досі кордон вартують понад 2 тисячі російських солдатів; і нарешті – постіна проблема Азербайджану, який конче потребує підтримки у справі вирішення питання Нагірного Карабаху. І що ми бачимо? – запитує бостонський аналітик? В усіх випадках, країни ГУУАМу мовчали. Таке відношення неадекватне меті створення об’єднання, яке прагнуло бути гарантом безпеки в регіоні та тримати противагу російському впливові.
На жаль, доходить висновку американський експерт, найбільша вина за це лежить на Україні – найвпливовішому учаснику об’єднання. Виглядає, що Україне не хоче виконувати ролі лідера в регіоні, бо не хоче погіршувати взаємин з Росією. Таким чином, складається враження, що Україна не турбується долею найважливішого проекту ГУУАМ – створення транспортного коридору для надходження альтернативних енергоносіїв. Отже, Таммі Лінч стверджує, що окрім укладення угоди про продаж Узбекистану зброї, останніми тижнями Україна зробила все, аби зберігти цілковитий нейтралітет на пост-радянських теренах.
Під час останнього візиту Анатолія Зленка на Кавказ, він зупинився не лише у партнера України по ГУУАМу – Азербайджані, але й в його історичного ворога – Вірменії. Причому усі попередні обіцянки про українських миротворців у цьому регіоні так і залишилися деклараціями. У Баку, зазначає Лінч, Зленко заявив, що ГУУАМ тепер буде боротися із тероризмом. У Тбілісі, український міністр дав зрозуміти, що і Грузія залишиться без українських миротворців, які, як планувалося мали замінити російських. Аналітик цитує слова Зленка: “Шеварнадзе розуміє, що попросивши про це Україну, він внесе напруженість не лише у грузинсько-російські взаємини, але й в російсько-українські”.
Україна зрадила й Молдові, коли президент Кучма приймав у Києві лідера сепаратистів Придністров’я Ігоря Смірнова, на що міністр закордонних справ Молодви Ніколає Дудау, заявив, що сепаратизм слід засуджувати в принципі, не застосовуючи подвійних стандартів і без огляду на політичний розклад.
Отже, позиція України ставити свої інливідуальні інтереси вище геополітичних інтересів своїх партнерів вказує на великі проблеми ГУУАМу в майбутньому. З огляду за свої внутрішні проблеми, Україна обрала для себе найлегший шлях – цілковитий нейтралітет. На жаль, завершує свій аналіз бостонський аналітик Таммі Лінч, таке рішення ураду України залишає ГУУАМ без лідера, у складному і непевному становищі.
