Прага, 5 грудня 2001 ― Спільний Європейський економічний простір, що його Європейський Союз будуватиме з Росією не включатиме найбільшу Європейську країну, Україну. Говорячи про перспективи, які розширення Євросоюзу відкриває для економічної співпраці з Росією, комісари Європейської комісії з питань закордонної політики та торгівлі навіть не згадують у цьому контексті Україну, хоч раніше східна політика Євросозу завжди включала українську державу. Чи означає це, що Європа погодилася з тим, що Україна повинна відійти до російської зони впливу? На цю тему розмова моєї колеги Марії Щур з політологом з Торонтського Універсистету в Канаді Тарасом Кузьом. Вмикаємо запис.
Розширення Європейського Союзу принесе нові можливості для економічної співпраці між Європою та Росією, вважають комісар Європейської Комісії з питань закордонної політики Кріс Паттен та комісар з питань торгівлі Паскаль Ламі. У своїй статті, що її публікує часопис Файненшиал Таймс, європейські комісари висловлюють думку про те, часті візити генерального секретаря НАТО до російської столиці, потепління стосунків між Росією та США після подій 11 вересня та розширення Європейського Союзу на схід дають новий поштовх для зміцнення російсько-європейських зв’язків.
Паскаль Ламі та Кріс Паттен говорять про «привілейовані стосунки» між Європою і Росією та про необхідність збудувати «спільний економічний простір», в якому співпраці у сфері енергетики буде відведено особливе місце. Але навіть у цьому контексті Україні, яка є головною транспортною країною для російських енергоносіїв, не відведено жодної ролі.
Із запитанням про те, що означатимуть ці Європейсько-російські плани співпраці для України я звернулася до політолога Тараса Кузя із Торонтського Університету. «Ця заява свідчить про те, що ЄС підхоплює естафету від Сполучених Штатів після подій 11 вересня, коли США почали будувати військовий та стратегічний альянс з Росією. Спочатку США і НАТО, а тепер Європейський Союз поволі повертаються до своєї русофільської політики початку 90х років, коли перше місце відводилося Росії, а до інших пост-радянських країн ставилися як до російської зони впливу. На цьому наполягає головним чином сама Росія, котра готова співпрацювати зі Заходом лише за умови, що країни СНД вважатимуться зоною її інтересів.»
Щодо України, то на думку Тараса Кузя її сприймали серйозно на Заході приблизно до кінця минулого року, але Кучмаґейт та відставка уряду Ющенка змінили ситуацію, як у самій Україні, бо вона почала орієнтуватися на Росію, так і щодо ставлення до неї Заходу. Продовжує доктор Кузьо: «Зараз Захід починає сприймати країни СНД, і Україну, як одну із них, як зону, яку вони з радістю доручать Росії, щоб вона доглядала там за порядком».
На думку Тараса Кузя, єдние, що може зламати цю тенденцію, це – перемога демократичних сил на парламентських виборах в Україні. Лише тоді, на думку канадського вченого, Україна зможе відновити свою роль незалежного політичного гравця в Європі.
Розширення Європейського Союзу принесе нові можливості для економічної співпраці між Європою та Росією, вважають комісар Європейської Комісії з питань закордонної політики Кріс Паттен та комісар з питань торгівлі Паскаль Ламі. У своїй статті, що її публікує часопис Файненшиал Таймс, європейські комісари висловлюють думку про те, часті візити генерального секретаря НАТО до російської столиці, потепління стосунків між Росією та США після подій 11 вересня та розширення Європейського Союзу на схід дають новий поштовх для зміцнення російсько-європейських зв’язків.
Паскаль Ламі та Кріс Паттен говорять про «привілейовані стосунки» між Європою і Росією та про необхідність збудувати «спільний економічний простір», в якому співпраці у сфері енергетики буде відведено особливе місце. Але навіть у цьому контексті Україні, яка є головною транспортною країною для російських енергоносіїв, не відведено жодної ролі.
Із запитанням про те, що означатимуть ці Європейсько-російські плани співпраці для України я звернулася до політолога Тараса Кузя із Торонтського Університету. «Ця заява свідчить про те, що ЄС підхоплює естафету від Сполучених Штатів після подій 11 вересня, коли США почали будувати військовий та стратегічний альянс з Росією. Спочатку США і НАТО, а тепер Європейський Союз поволі повертаються до своєї русофільської політики початку 90х років, коли перше місце відводилося Росії, а до інших пост-радянських країн ставилися як до російської зони впливу. На цьому наполягає головним чином сама Росія, котра готова співпрацювати зі Заходом лише за умови, що країни СНД вважатимуться зоною її інтересів.»
Щодо України, то на думку Тараса Кузя її сприймали серйозно на Заході приблизно до кінця минулого року, але Кучмаґейт та відставка уряду Ющенка змінили ситуацію, як у самій Україні, бо вона почала орієнтуватися на Росію, так і щодо ставлення до неї Заходу. Продовжує доктор Кузьо: «Зараз Захід починає сприймати країни СНД, і Україну, як одну із них, як зону, яку вони з радістю доручать Росії, щоб вона доглядала там за порядком».
На думку Тараса Кузя, єдние, що може зламати цю тенденцію, це – перемога демократичних сил на парламентських виборах в Україні. Лише тоді, на думку канадського вченого, Україна зможе відновити свою роль незалежного політичного гравця в Європі.
