Варшава, 26 грудня 2001 – 25-26 грудня у Польщі Різдвяні свята. Чи шанують це найбільше з католицьких свят українці як найближчі сусіди поляків і чи мають можливість українці в Польщі, яка є державою демократичною, святкувати «своє» Різдво 7 січня?
Польська держава не ґарантує національним меншинам права гідно відзначати свої найбільші свята. Немає вихідних у цій католицькій державі для українців на Різдво 7 січня, ані на Великдень, дата якого не завжди збігається зі святом латинським. Тим паче не мають вихідних на «українське» Різдво 7 січня робітники з України – як легальні, так і нелегальні, звісно. Трапляються навіть збіги, які наштовхують на думку, що окремі польські чиновники навмисно використовують найбільші українські свята для, приміром, судів над українськими громадянами. Ось наприклад, на саме «українське» Різдво призначено суд над 23-річним українцем у польському містечку Радом. Вже перше судове засідання показало, що громадянину України важко довести вину, з усього виглядає, що він не брав участі в розбійному нападі, в якому його звинувачують. Втрутилися навіть українські державні чинники, захищаючи хлопця від, на їхню думку, необ’єктивності польських прокурорів. Але судове засідання було відкладено, і наступне призначено на самі українські різдвяні свята.
А загалом у польських тюрмах перебудуть цьогорічні різдвяні свята 650 заарештованих українських громадян, які очікують там завершення слідства і суду, і багато з яких відчуває необ’єктивне до себе ставлення з боку польського правосуддя. Підозру, скаржаться багато з них, викликає вже сам факт, що ти походиш з-за східного кордону. До українських громадян, наприклад, можуть безцеремонно підійти на вулиці польські поліцейські й без будь-якого приводу – лише за те, що почули українську мову – затримати для перевірки документів. Тоді, коли справді великі бандити з України порівняно легко дістають право на тимчасове, а то й постійне проживання у Польщі, ведуть тут досить успішний бізнес і не відчувають особливого дискомфорту.
Неприязне ставлення до себе відчувають, як ми вже згадували, легальні й нелегальні робітники з України. На саме католицьке Різдво, 25 грудня, кореспондентові радіо Свобода у Варшаві зателефонувала дівчина з України, яка працює на швейній фабриці біля польської столиці. Вона скаржилася, що не матиме можливості святкувати Різдво 7 січня, бо її працедавець визначив цей день робочим і для православних віруючих. «Хочеш вірити в Бога,- сказали дівчині з України,- можеш це робити так, як ми».
Українська сторона, мабуть, повинна звернути увагу на суттєве порушення прав людини, свободи совісті, якого зазнають українські громадяни у Польщі, в тім числі й робітники, які там легально працюють. Підписуючи міждержавні угоди про обмін робітниками, питання прав віруючих треба, безперечно, обумовлювати, враховуючи різниці у календарних датах, за якими найбільші християнські свята у православних і католиків збігаються дуже рідко.
Є ще один бік медалі – пошанування польської традиції мали б дотримуватися і українські державні представництва в Польщі. Релігійні почуття поляків теж уражені, коли 25 грудня – на «польське» Різдво в цій країні, навіть коли громадський транспорт не функціонує, українські представництва іґнорують традицію, і в цей день зазвичай працюють. До речі, цього року навіть російські і білоруські представництва у Польщі 25 грудня оголосили вихідний день, і лише українці не зважили на дуже пильновану польську традицію, згідно з якою на Різдво, коли «святе дитя в пелюхах», працювати великий гріх. Словом, трохи розуміння і толеранції, пошанівку до національних традицій як з одного, так з другого боку згодилося б у Новому році давнім стратегічним партнерам Україні й Польщі.
Польська держава не ґарантує національним меншинам права гідно відзначати свої найбільші свята. Немає вихідних у цій католицькій державі для українців на Різдво 7 січня, ані на Великдень, дата якого не завжди збігається зі святом латинським. Тим паче не мають вихідних на «українське» Різдво 7 січня робітники з України – як легальні, так і нелегальні, звісно. Трапляються навіть збіги, які наштовхують на думку, що окремі польські чиновники навмисно використовують найбільші українські свята для, приміром, судів над українськими громадянами. Ось наприклад, на саме «українське» Різдво призначено суд над 23-річним українцем у польському містечку Радом. Вже перше судове засідання показало, що громадянину України важко довести вину, з усього виглядає, що він не брав участі в розбійному нападі, в якому його звинувачують. Втрутилися навіть українські державні чинники, захищаючи хлопця від, на їхню думку, необ’єктивності польських прокурорів. Але судове засідання було відкладено, і наступне призначено на самі українські різдвяні свята.
А загалом у польських тюрмах перебудуть цьогорічні різдвяні свята 650 заарештованих українських громадян, які очікують там завершення слідства і суду, і багато з яких відчуває необ’єктивне до себе ставлення з боку польського правосуддя. Підозру, скаржаться багато з них, викликає вже сам факт, що ти походиш з-за східного кордону. До українських громадян, наприклад, можуть безцеремонно підійти на вулиці польські поліцейські й без будь-якого приводу – лише за те, що почули українську мову – затримати для перевірки документів. Тоді, коли справді великі бандити з України порівняно легко дістають право на тимчасове, а то й постійне проживання у Польщі, ведуть тут досить успішний бізнес і не відчувають особливого дискомфорту.
Неприязне ставлення до себе відчувають, як ми вже згадували, легальні й нелегальні робітники з України. На саме католицьке Різдво, 25 грудня, кореспондентові радіо Свобода у Варшаві зателефонувала дівчина з України, яка працює на швейній фабриці біля польської столиці. Вона скаржилася, що не матиме можливості святкувати Різдво 7 січня, бо її працедавець визначив цей день робочим і для православних віруючих. «Хочеш вірити в Бога,- сказали дівчині з України,- можеш це робити так, як ми».
Українська сторона, мабуть, повинна звернути увагу на суттєве порушення прав людини, свободи совісті, якого зазнають українські громадяни у Польщі, в тім числі й робітники, які там легально працюють. Підписуючи міждержавні угоди про обмін робітниками, питання прав віруючих треба, безперечно, обумовлювати, враховуючи різниці у календарних датах, за якими найбільші християнські свята у православних і католиків збігаються дуже рідко.
Є ще один бік медалі – пошанування польської традиції мали б дотримуватися і українські державні представництва в Польщі. Релігійні почуття поляків теж уражені, коли 25 грудня – на «польське» Різдво в цій країні, навіть коли громадський транспорт не функціонує, українські представництва іґнорують традицію, і в цей день зазвичай працюють. До речі, цього року навіть російські і білоруські представництва у Польщі 25 грудня оголосили вихідний день, і лише українці не зважили на дуже пильновану польську традицію, згідно з якою на Різдво, коли «святе дитя в пелюхах», працювати великий гріх. Словом, трохи розуміння і толеранції, пошанівку до національних традицій як з одного, так з другого боку згодилося б у Новому році давнім стратегічним партнерам Україні й Польщі.
