Прага, 4 лютого 2002 - Офіційна Москва натякає на те, що всупереч попереднім зобов’язанням Росія не виведе свої війська з Придністров’я до кінця цього року. Такі заяви звучать на тлі наразі марних зусиль України вдихнути життя у переговори щодо майбутнього цього регіону, які припинилися пів року тому.
Придністров’я не просто межує з Україною, а є домом для понад 200 тисяч етнічних українців. Тому присутність там великої кількості військової техніки та близько двох з половиною тисяч російських військовослужбовців, ще з часів 14-ої радянської армії, не може не викликати стурбованості в Києві.
Про те, що росіяни можливо й надалі залишатимуться в Придністров’ї заявив заступник міністра закордонних справ Росії Вячеслав Трубніков наприкінці минулого тижня під час візиту до Молдови. Ці слова прозвучали попри те, що три роки тому Росія пообіцяла завершити процес демілітаризації Придністров’я до кінця 2002-го року. З іншого боку, Трубніков не заперечив повідомлень про те, Росія веде переговори з ОБСЄ про те, щоб російські війська отримали в Придністров’ї статус міжнародних миротворців. З іншого боку, представники ОБСЄ кажуть радіо “Свобода,” що пропозицій від росіян з цього приводу вони досі не отримали. Є застереження і в місцевих українців. Пояснює голова Спілки українців Придністров’я Володимир Боднар: “Я поки що не знаю, що це таке буде міжнародні миротворці з боку Російської Федерації, бо сьогодні миротворці в нас і придністровці, і молдавани, і росіяни, і українці. А якщо росіяни отримують статус міжнародних миротворців, то виходить, що всі інші вже перестануть бути миротворцями. Це виключення з миротворчого процесу в першу чергу Придністров’я. Якщо таке завдання поставлене, то ми категорично проти таких підходів.”
Ще один новий підхід Кремля ? активізація діалогу з Придністров’ям: за інформацією з російських джерел зараз готується візит президента цієї самопроголошеної республіки до Москви і відкриття російського консульства в Тирасполі. Нова увага Росії до регіону невипадкова. Є думка, що таким чином Росія намагається компенсувати послаблення свого впливу у Середній Азії і на Балканах. Як вважають російські спостерігачі, Кремль мабуть запронує Кишиневу федеративний або ж конфедеративний план устрою Молдови, і це може задовольнити Тирасполь та посилити значення того ж Кремля, який матиме додаткові важелі впливу на ситуацію в Молдові. Для Києва, знову ж таки наводжу оцінку російських спостерігачів, це не найкраща перспектива, бо означає зменшення впливу у регіоні.
Якраз цими днями офіційний Кишинів фактично відмовився від посередницьких зусиль України. Керівництво Молдови сказало, що не поїде до Києва на переговори, якщо там буде лідер ніким не визнаної республіки. Але тепер, подобається це Кишиневу, чи ні, Ігор Смірнов вірогідно їде до Москви. Українські спостерігачі тим часом не очікують якихось серйозних ініціатив з боку українських дипломатів. Як вважає головний редактор журналу “Політична думка” Олександр Дергачов, проблема у тому, що в Києві й далі озираються на Росію.
“Інтереси України в Придністров’ї програють у вазі проблемам актуальності для офіційного Києва двосторнніх відносин з Росієюю. Придністров’я це один із заручників цієї великої політики між Києвом і Москвою.”
І в цьому контексті важливо, що придністровським питанням нині займаються не лише Україна чи Росія. Наступного місяця до Молдови збирається приїхати міністр закордонних справ Португалії, яка нині головує в ОБСЄ.
Придністров’я не просто межує з Україною, а є домом для понад 200 тисяч етнічних українців. Тому присутність там великої кількості військової техніки та близько двох з половиною тисяч російських військовослужбовців, ще з часів 14-ої радянської армії, не може не викликати стурбованості в Києві.
Про те, що росіяни можливо й надалі залишатимуться в Придністров’ї заявив заступник міністра закордонних справ Росії Вячеслав Трубніков наприкінці минулого тижня під час візиту до Молдови. Ці слова прозвучали попри те, що три роки тому Росія пообіцяла завершити процес демілітаризації Придністров’я до кінця 2002-го року. З іншого боку, Трубніков не заперечив повідомлень про те, Росія веде переговори з ОБСЄ про те, щоб російські війська отримали в Придністров’ї статус міжнародних миротворців. З іншого боку, представники ОБСЄ кажуть радіо “Свобода,” що пропозицій від росіян з цього приводу вони досі не отримали. Є застереження і в місцевих українців. Пояснює голова Спілки українців Придністров’я Володимир Боднар: “Я поки що не знаю, що це таке буде міжнародні миротворці з боку Російської Федерації, бо сьогодні миротворці в нас і придністровці, і молдавани, і росіяни, і українці. А якщо росіяни отримують статус міжнародних миротворців, то виходить, що всі інші вже перестануть бути миротворцями. Це виключення з миротворчого процесу в першу чергу Придністров’я. Якщо таке завдання поставлене, то ми категорично проти таких підходів.”
Ще один новий підхід Кремля ? активізація діалогу з Придністров’ям: за інформацією з російських джерел зараз готується візит президента цієї самопроголошеної республіки до Москви і відкриття російського консульства в Тирасполі. Нова увага Росії до регіону невипадкова. Є думка, що таким чином Росія намагається компенсувати послаблення свого впливу у Середній Азії і на Балканах. Як вважають російські спостерігачі, Кремль мабуть запронує Кишиневу федеративний або ж конфедеративний план устрою Молдови, і це може задовольнити Тирасполь та посилити значення того ж Кремля, який матиме додаткові важелі впливу на ситуацію в Молдові. Для Києва, знову ж таки наводжу оцінку російських спостерігачів, це не найкраща перспектива, бо означає зменшення впливу у регіоні.
Якраз цими днями офіційний Кишинів фактично відмовився від посередницьких зусиль України. Керівництво Молдови сказало, що не поїде до Києва на переговори, якщо там буде лідер ніким не визнаної республіки. Але тепер, подобається це Кишиневу, чи ні, Ігор Смірнов вірогідно їде до Москви. Українські спостерігачі тим часом не очікують якихось серйозних ініціатив з боку українських дипломатів. Як вважає головний редактор журналу “Політична думка” Олександр Дергачов, проблема у тому, що в Києві й далі озираються на Росію.
“Інтереси України в Придністров’ї програють у вазі проблемам актуальності для офіційного Києва двосторнніх відносин з Росієюю. Придністров’я це один із заручників цієї великої політики між Києвом і Москвою.”
І в цьому контексті важливо, що придністровським питанням нині займаються не лише Україна чи Росія. Наступного місяця до Молдови збирається приїхати міністр закордонних справ Португалії, яка нині головує в ОБСЄ.
