Бєлград, 22 лютого 2002 – У четвер ввечері десятки журналістів у Бєлграді марно очікували завершення окремих розмов Хав’єра Солани з президентом Югославії Воїславом Коштуніцею, президентом Чорногорії Мілом Дюкановичем та їхніми співробітниками. Учасники розмов відмовилися говорити про будь-які подробиці, а Солана не пояснив в чому саме досягнено прогресу. Він коротко сказав, що Югославія залишиться єдиною країною під новим іменем та що матиме єдину валюту. Чорногорський керівник Дюканович висловив сподівання, що буде досягнено домовленості про врегулювання яким будуть задоволені усі сторони. Отож, і Чорногорія і Сербія і Європа. Він додав, що Подґоріца не зрікається вимоги щодо окремого крісла в ООН. Дюканович ще сказав, що Чорногорія бере до уваги загальну ситуацію на Балканах й нагадав, що ніхто немає права ухвалювати постанови про долю Чорногорії без згоди її громадян. Він уточнив, що при цьому має на думці право призначити референдум про незалежність.
На підставі цих заяв годі сказати про що саме йшли кількагодинні розмови та що буде врегульовано протягом наступного тижня. Точніше, Солана сказав, що проблему сербсько-чорногорських стосунків буде розв’язано “до кінця лютого, а найпізніше до половини березня”. Якщо додамо, що представники офіційного Бєлграда уникли зустрічі з журналістами, речі ще менш ясні аніж були у четвер. Міністр закордонних справ Чорногорії Бранко Луковац тим часом спростував повідомлення бєлградської преси про відкладення чорногорського референдуму на п’ять років.
Цікаво, що сербська преса у зв’язку з чорногорською справою перейшла до своєрідної дефензиви. Здається, що журналісти витратили усі протичорногорські аргументи та, що Бєлградові у прагненні зберегти спільну державу наразі залишається лише надія, що Європа загальмує або принаймні відкладе процес відокремлення Чорногорії. Близька до уряду газета “Політика” доходить саме такого висновку, зазначаючи, що більше не де мова про трикутник Бєлград-Подґоріца-Брюссель, а про діалог Чорногорії і Європейського союзу. Сербські коментатори й урядовці не відповідають на запитання чому б Європа мала бути більш зацікавленою у збереженні сербсько-чорногорської держави. Твердження, що відокремлення Чорногорії призведе до дестабілізації Балкан більше не згадують, бо воно вкрай наївне.
На підставі цих заяв годі сказати про що саме йшли кількагодинні розмови та що буде врегульовано протягом наступного тижня. Точніше, Солана сказав, що проблему сербсько-чорногорських стосунків буде розв’язано “до кінця лютого, а найпізніше до половини березня”. Якщо додамо, що представники офіційного Бєлграда уникли зустрічі з журналістами, речі ще менш ясні аніж були у четвер. Міністр закордонних справ Чорногорії Бранко Луковац тим часом спростував повідомлення бєлградської преси про відкладення чорногорського референдуму на п’ять років.
Цікаво, що сербська преса у зв’язку з чорногорською справою перейшла до своєрідної дефензиви. Здається, що журналісти витратили усі протичорногорські аргументи та, що Бєлградові у прагненні зберегти спільну державу наразі залишається лише надія, що Європа загальмує або принаймні відкладе процес відокремлення Чорногорії. Близька до уряду газета “Політика” доходить саме такого висновку, зазначаючи, що більше не де мова про трикутник Бєлград-Подґоріца-Брюссель, а про діалог Чорногорії і Європейського союзу. Сербські коментатори й урядовці не відповідають на запитання чому б Європа мала бути більш зацікавленою у збереженні сербсько-чорногорської держави. Твердження, що відокремлення Чорногорії призведе до дестабілізації Балкан більше не згадують, бо воно вкрай наївне.
