Прага, 1 березня 2002 – Західні оглядачі продовжують коментувати мирні пропозиції саудівського коронного принца Абдулли у справі припинення ізраїльсько-палестинського конфлікту. Серед іншого західні коментатори відгукуються також на невдалу спробу миротворчих підрозділів у Боснії заарештувати колишнього лідера боснійських сербів Радована Караджича, звинуваченого в етнічних чистках і масових убивствах боснійських мусульман.
Газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар свого колишнього кореспондента на Близькому сході Брета Стефенса, який дещо детальніше аналізує саудівські мирні пропозиції у справі врегулювання близькосхідного конфлікту. Автор не знаходить надто великої різниці між пропозиціями принца Абдулли, з якими той виступив нині і в листопаді 81-го року, цитуючи головний пасаж з обох текстів. Наш план, пише Абдулла, передбачає визнання права Ізраїлю на існування лише після визнання Ізраїлем палестинської держави і після відновлення кордонів, що існували до війни 67-го року. При цьому автор підкреслює: якщо арабські країни справді готові підписати мир з Ізраїлем, то справа утримуваних Ізраїлем з міркувань безпеки західного берега Йордану, сектора Газа і Голанських висот відпала би. Таким чином шлях для виведення ізраїльських військ із цих територій і для створення палестинської держави був би відкритий.
Подібні до цитованих пропозицій Ізраїль висунув у січні минулого року, веде далі автор, запропонувавши тоді палестинцям компенсації за єврейські поселення на палестинських землях, проте Арафат відкинув ці пропозиції. Нині, виступаючи із подібними пропозиціями, арабські країни збирають оплески й похвалу за поміркований підхід до проблеми, закінчує автор, а Ізраїль тим часом опиняється під щораз більшим тиском.
Тим часом коментатор німецької газети «Ді вельт» Боріс Кальнокі відгукується на невдалу спробу міжнародних миротворчих підрозділів у Боснії заарештувати лідера боснійських сербів Караджича, якого трибунал в Гаазі звинувачує у воєнних злочинах під час громадянського конфлікту в колишній Югославії. Автор ставить запитання: чому операція миротворчих сил не вдалася? Чи Караджичу просто повезло, чи, можливо, він був добре поінформований про наміри миротворчих сил. Автор висловлює сумніви в тому, що інформація могла просочитися із стін союзу НАТО.
Автор наголошує на надзвичайній важливості поставити Караджича перед міжнародним трибуналом, де він мав би також виступити і в ролі свідка на процесі колишнього югославського керівника Мілошевича, звинуваченого у воєнних злочинах на території Боснії, Хорватії і краю Косово під час десятилітнього громадянського конфлікту. Автор вважає, що союз НАТО мав би ліпше підготувати і врешті здійснити арешт Караджича.
Газета «Уолл стріт джорнел» містить коментар свого колишнього кореспондента на Близькому сході Брета Стефенса, який дещо детальніше аналізує саудівські мирні пропозиції у справі врегулювання близькосхідного конфлікту. Автор не знаходить надто великої різниці між пропозиціями принца Абдулли, з якими той виступив нині і в листопаді 81-го року, цитуючи головний пасаж з обох текстів. Наш план, пише Абдулла, передбачає визнання права Ізраїлю на існування лише після визнання Ізраїлем палестинської держави і після відновлення кордонів, що існували до війни 67-го року. При цьому автор підкреслює: якщо арабські країни справді готові підписати мир з Ізраїлем, то справа утримуваних Ізраїлем з міркувань безпеки західного берега Йордану, сектора Газа і Голанських висот відпала би. Таким чином шлях для виведення ізраїльських військ із цих територій і для створення палестинської держави був би відкритий.
Подібні до цитованих пропозицій Ізраїль висунув у січні минулого року, веде далі автор, запропонувавши тоді палестинцям компенсації за єврейські поселення на палестинських землях, проте Арафат відкинув ці пропозиції. Нині, виступаючи із подібними пропозиціями, арабські країни збирають оплески й похвалу за поміркований підхід до проблеми, закінчує автор, а Ізраїль тим часом опиняється під щораз більшим тиском.
Тим часом коментатор німецької газети «Ді вельт» Боріс Кальнокі відгукується на невдалу спробу міжнародних миротворчих підрозділів у Боснії заарештувати лідера боснійських сербів Караджича, якого трибунал в Гаазі звинувачує у воєнних злочинах під час громадянського конфлікту в колишній Югославії. Автор ставить запитання: чому операція миротворчих сил не вдалася? Чи Караджичу просто повезло, чи, можливо, він був добре поінформований про наміри миротворчих сил. Автор висловлює сумніви в тому, що інформація могла просочитися із стін союзу НАТО.
Автор наголошує на надзвичайній важливості поставити Караджича перед міжнародним трибуналом, де він мав би також виступити і в ролі свідка на процесі колишнього югославського керівника Мілошевича, звинуваченого у воєнних злочинах на території Боснії, Хорватії і краю Косово під час десятилітнього громадянського конфлікту. Автор вважає, що союз НАТО мав би ліпше підготувати і врешті здійснити арешт Караджича.
