Берлін, 25 березня 2002 - Після того, у бундесраті – представництві федеральних земель – цей закон був ухвалений сумнівною більшістю лише в один голос, консервативна опозиція погрожує звернутися до Конституційного суду.
Майже вісім місяців велася дискусія навколо нового імміграційного законодавства. Міністр внутрішніх справ Німеччини Отто Шілі представив перший проект документу ще на початку серпня 2001 року. Після цього законопроект двічі перероблявся, враховуючи вимоги християнських партій. Зрештою, бундестаг голосами соціал-демократів та “зелених” ухвалив цей документ. Однак подальша доля закону і після цього ще не була визначена, оскільки без згоди бундесрату – представництва федеральних земель, де червоно-зелена коаліція не має більшості, документ не міг набрати чинності. Лише після довгої і надзвичайно гарячої дискусій за закон проголосував і бундесрат. Але представники християнських демократів тепер погрожують оскаржити це рішення в Конституційному суді. Справа в тому, що соціал-демократи та “зелені” не мають власної більшості в бундесраті. Результат голосування залежав від того, яку позицію займе федеральна земля Бранденбург, де править коаліція в складі соціал-демократів та християнських демократів. Під час голосування в представництві федеральних земель прем'єр-міністр Бранденбурга, соціал-демократ Штольпе підтримав законопроект, тоді як міністр внутрішніх справ, християнський демократ Шьоньбом виступив проти. Основним законом Німеччини передбачено, що кожна федеральна земля має голосувати одностайно; в іншому випадку її голос визнається недійсним. Але голова бундесрату Воверайт розцінив такий розподіл голосів на користь прихильників імміграційного закону, оголосивши про його ухвалення. Після цього представники федеральних земель, де при владі стоять християнські партії ХДС та ХСС, на знак протесту полишили пленум, заявивши про конституційну кризу. Прем'єр-міністр федеральної землі Гессен, християнський демократ Кох пригрозив позовом до Конституційного суду, якщо федеральний президент Німеччини Рау підпише новий імміграційний закон. Отже, як зазначають оглядачі, процес реформування законодавства, яке регулює перебування іноземців у Німеччині, загрожує перетворитися на історію, що немає кінця.
Майже вісім місяців велася дискусія навколо нового імміграційного законодавства. Міністр внутрішніх справ Німеччини Отто Шілі представив перший проект документу ще на початку серпня 2001 року. Після цього законопроект двічі перероблявся, враховуючи вимоги християнських партій. Зрештою, бундестаг голосами соціал-демократів та “зелених” ухвалив цей документ. Однак подальша доля закону і після цього ще не була визначена, оскільки без згоди бундесрату – представництва федеральних земель, де червоно-зелена коаліція не має більшості, документ не міг набрати чинності. Лише після довгої і надзвичайно гарячої дискусій за закон проголосував і бундесрат. Але представники християнських демократів тепер погрожують оскаржити це рішення в Конституційному суді. Справа в тому, що соціал-демократи та “зелені” не мають власної більшості в бундесраті. Результат голосування залежав від того, яку позицію займе федеральна земля Бранденбург, де править коаліція в складі соціал-демократів та християнських демократів. Під час голосування в представництві федеральних земель прем'єр-міністр Бранденбурга, соціал-демократ Штольпе підтримав законопроект, тоді як міністр внутрішніх справ, християнський демократ Шьоньбом виступив проти. Основним законом Німеччини передбачено, що кожна федеральна земля має голосувати одностайно; в іншому випадку її голос визнається недійсним. Але голова бундесрату Воверайт розцінив такий розподіл голосів на користь прихильників імміграційного закону, оголосивши про його ухвалення. Після цього представники федеральних земель, де при владі стоять християнські партії ХДС та ХСС, на знак протесту полишили пленум, заявивши про конституційну кризу. Прем'єр-міністр федеральної землі Гессен, християнський демократ Кох пригрозив позовом до Конституційного суду, якщо федеральний президент Німеччини Рау підпише новий імміграційний закон. Отже, як зазначають оглядачі, процес реформування законодавства, яке регулює перебування іноземців у Німеччині, загрожує перетворитися на історію, що немає кінця.
