Варшава, 25 березня 2002 - Польща має свої розрахунки з українськими націоналістами, які у двадцятих – тридцятих роках організовували замахи на польських політиків, а в період діяльності УПА були причетні, як стверджують польські джерела, до нищення цивільних поляків. Одначе ніхто з представників навіть радикальних польських кіл не вважає, що нинішні націоналістичні партії, які входять до блоку Віктора Ющенка, продовжують політику своїх попередників.
У Польщі однозначною є думка про те, що останні заяви російських політиків стосовно виборів над Дніпром – це втручання у внутрішні справи України. Особливо часто цитують у Варшаві висловлювання Дмитра Рогозіна, шефа комісії закордонних справ Російської Думи, який сказав, і про це поляки довідалися, до речі, зі своїх газет, які наступного ж дня опублікували цю заяву, що в разі, коли 31 березня в Україні переможуть сили націоналістичної орієнтації, то російсько-українські відносини можуть суттєво погіршитися. У Польщі на цю тему існує інша думка. Це при тому, що у поляків є своє , теж до слова, непросте ставлення до українських націоналістів. Але польські політики, з якими довелося розмовляти, а були це дуже різні люди, різних орієнтацій, вважають, що українські націоналісти з КУНу, наприклад, котрий входить у блок Ющенка, є зовсім не ті, якими були їхні попередники з ОУН-УПА. Кожен , хто стежить за розвитком політичних процесів в Україні, говорять польські оглядачі, не міг не зауважити, яких трансформацій зазнала ідеологія українських націоналістів за останні десять років. Відомий польський знавець української політичної сцени Марцін Войцеховський, перу якого належать найповажніші публікації про сучасну Україну, пише наприклад, цитую: “ КУН, котрий продовжує традиції передвоєнної ОУН, яка організовувала замахи на польських політиків в 20-30 роках минулого століття, по-перше, порвав з давнім радикалізмом. А, по-друге, відіграє зараз скоріше дуже маленьку роль – його кандидати мають шанс дістати в майбутньому парламенті України якихось кілька мандатів.” ( кінець цитати). Той же Марцін Войцеховський підкреслює, як російські політики застосовують подвійні стандарти .З одного боку Віктор Чорномирдін висловлює занепокоєння стосовно того, що, мовляв, західні спостерігачі втручаються у внутрішні справи України, а з другого боку прямо заявляє, що Росію турбує присутність у блоці Ющенка націоналістів. Що ж це , як не втручання у внутрішні справи України з російського боку? Чим ближче до виборів, пише польська “ Газета Виборча”, тим більше російські політики критикують фаворита Ющенка.
Треба сказати, що польські політики дуже обережні у публічних заявах стосовно Ющенка через те, що вони не хотіли б, аби їхні слова були трактовані як якийсь тиск на громадську думку в Україні, але в кулуарних розмовах про Ющенка говорять із великою симпатією, і нема польського політика, який би під час бесіди не запитав найперше, які шанси має блок Ющенка на березневих виборах. Польські ж журналісти, які є висловлюються більш прямо , на минулій прес-конференції у Посольстві України у Варшаві ставили запитання, чи має перспективу Ющенко, у разі успіху на виборах, знову стати прем'єр-міністром України, а чи може він претендуватиме на посаду спікера парламенту. Звісно, що відповідь на це питання не прозвучала, але складалося враження, що журналіст, а був це редактор “ Нашого слова” Ігор Щерба” і не сподівався її. А лише демонстрував у такий спосіб своє зацікавлення шансами демократичних сил в Україні. Словом, у Польщі українських націоналістів не бояться, так, як в Україні не боялися польських лівих перед минулими парламентськими виборами у Польщі. Бо і крайні праві в Україні, і ліві у Польщі – це демократично налаштовані сили і мало в них від давніх традицій, спадкоємцями яких вони начебто і є.
У Польщі однозначною є думка про те, що останні заяви російських політиків стосовно виборів над Дніпром – це втручання у внутрішні справи України. Особливо часто цитують у Варшаві висловлювання Дмитра Рогозіна, шефа комісії закордонних справ Російської Думи, який сказав, і про це поляки довідалися, до речі, зі своїх газет, які наступного ж дня опублікували цю заяву, що в разі, коли 31 березня в Україні переможуть сили націоналістичної орієнтації, то російсько-українські відносини можуть суттєво погіршитися. У Польщі на цю тему існує інша думка. Це при тому, що у поляків є своє , теж до слова, непросте ставлення до українських націоналістів. Але польські політики, з якими довелося розмовляти, а були це дуже різні люди, різних орієнтацій, вважають, що українські націоналісти з КУНу, наприклад, котрий входить у блок Ющенка, є зовсім не ті, якими були їхні попередники з ОУН-УПА. Кожен , хто стежить за розвитком політичних процесів в Україні, говорять польські оглядачі, не міг не зауважити, яких трансформацій зазнала ідеологія українських націоналістів за останні десять років. Відомий польський знавець української політичної сцени Марцін Войцеховський, перу якого належать найповажніші публікації про сучасну Україну, пише наприклад, цитую: “ КУН, котрий продовжує традиції передвоєнної ОУН, яка організовувала замахи на польських політиків в 20-30 роках минулого століття, по-перше, порвав з давнім радикалізмом. А, по-друге, відіграє зараз скоріше дуже маленьку роль – його кандидати мають шанс дістати в майбутньому парламенті України якихось кілька мандатів.” ( кінець цитати). Той же Марцін Войцеховський підкреслює, як російські політики застосовують подвійні стандарти .З одного боку Віктор Чорномирдін висловлює занепокоєння стосовно того, що, мовляв, західні спостерігачі втручаються у внутрішні справи України, а з другого боку прямо заявляє, що Росію турбує присутність у блоці Ющенка націоналістів. Що ж це , як не втручання у внутрішні справи України з російського боку? Чим ближче до виборів, пише польська “ Газета Виборча”, тим більше російські політики критикують фаворита Ющенка.
Треба сказати, що польські політики дуже обережні у публічних заявах стосовно Ющенка через те, що вони не хотіли б, аби їхні слова були трактовані як якийсь тиск на громадську думку в Україні, але в кулуарних розмовах про Ющенка говорять із великою симпатією, і нема польського політика, який би під час бесіди не запитав найперше, які шанси має блок Ющенка на березневих виборах. Польські ж журналісти, які є висловлюються більш прямо , на минулій прес-конференції у Посольстві України у Варшаві ставили запитання, чи має перспективу Ющенко, у разі успіху на виборах, знову стати прем'єр-міністром України, а чи може він претендуватиме на посаду спікера парламенту. Звісно, що відповідь на це питання не прозвучала, але складалося враження, що журналіст, а був це редактор “ Нашого слова” Ігор Щерба” і не сподівався її. А лише демонстрував у такий спосіб своє зацікавлення шансами демократичних сил в Україні. Словом, у Польщі українських націоналістів не бояться, так, як в Україні не боялися польських лівих перед минулими парламентськими виборами у Польщі. Бо і крайні праві в Україні, і ліві у Польщі – це демократично налаштовані сили і мало в них від давніх традицій, спадкоємцями яких вони начебто і є.
