Прага, 26 березня 2002 — Комітет захисту журналістів — організація, що стежить за свободою преси в усьому світі — в останньому своєму звіті знову називає Україну серед найгірших.
Влада України й цього разу опинилася поміж найбільших порушників свободи преси, поруч з урядами Китаю, Росії, Білорусі, Узбекистану чи Ірану. Такий підсумок оприлюдненого в вівторок у Н’ю Йорку дослідження Комітету про стан свободи преси за минулий, 2001-й рік — дослідження, до якого у світі ставляться з повагою.
Протягом 2001-го року українських журналістів не полишали юридичні переслідування, насильство і смерть, мовиться у звіті. Невпинну небезпеку підкреслюють два вбивства, як також розстеження вбивства журналіста Георгія Гонгадзе попереднього року, яке протягом 2001-го не зрушило з місця. Ба більше — українська влада, здається, робила все, щоб перешкодити йому, вважає Комітет захисту журналістів.
Так само до кінця року залишилися нез’ясовані нові вбивства двох українських журналістів — Олега Бреуса й Ігоря Александрова, — вбивства, що, як уважають, були пов’язані з їхньою професійною діяльністю: з публікаціями Бреуса в його тижневику «XXI век» і з критичною телепрограмою Александрова «Без ретуші» у його незалежній телекомпанії «Тор», що часто зверталася до теми корупції влади й організованої злочинності.
Комітет захисту журналістів наголошує на дивному рішенні українського уряду після цих убивств — дозволити журналістам мати зброю з гумовими кулями. На думку Комітету, це може свідчити чи то про визнання владою своєї безпорадності в дотриманні правопорядку, чи то про її відмову виконувати цю свою відповідальність.
Комітет захисту журналістів нагадує, що у квітні минулого року Моніторинґовий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи запропонував припинити членство України в Раді Європи — саме через дедалі гірше становище зі свободою преси й правами людини. І хоч Україна й утрималася при членстві, такий незвичний крок Моніторинґового комітету засвідчив, як тяжкі були зловживання правами людини й свободою преси в Україні.
Новий Кримінальний кодекс, що набув чинності у вересні минулого року, запроваджує суворі покарання за перешкоджання праці журналістів чи за переслідування тих із них, хто критикує владу. Але чи буде втілено цей закон, іще не ясно, зазначає Комітет захисту журналістів.
Виконавчий директор Комітету Анн Купер найбільше розчарована браком поступу у справі Гонгадзе. За її словами, засоби інформації, і не лише в Україні, а й у всьому післярадянському реґіоні, перебувають під загрозою, а це лише ускладнює перехід країн ре∂іону до демократії.
«Свобода преси є справжнім серцем демократії. Неможливо провести вибори з альтернативою, демократичні вибори, в яких люди можуть довідатися про кандидатів і зробити вибір, — якщо немає вільних засобів інформації, що покривають виборчу кампанію й пишуть про цих кандидатів, про тих, кого вже обрано, про їхню діяльність на посаді, – каже Анн Купер. – Це — сама основа демократичного політичного процесу, основа дискусії, необхідної кожному суспільству, щоб воно могло розв’язати свої проблеми».
Ці слова особливо стосуються саме України, що стоїть якраз за крок до парламентських виборів. А Комітет захисту журналістів у вівторковому звіті нагадав, що в травні минулого року повернув президента України Леоніда Кучму до переліку десяти найбільших ворогів преси. Отож за кілька місяців дізнаємося, як буде оцінено діяльність влади Леоніда Кучми цього разу, на тлі її нинішнього ставлення до вільного слова напередодні виборів.
Принаймні виконавчий директор Комітету захисту журналістів Анн Купер сподівається, що цей рік буде для свободи преси кращий від попереднього — якщо США і загалом Захід зроблять це питання головним у взаєминах із найрепресивнішими державами світу.
Влада України й цього разу опинилася поміж найбільших порушників свободи преси, поруч з урядами Китаю, Росії, Білорусі, Узбекистану чи Ірану. Такий підсумок оприлюдненого в вівторок у Н’ю Йорку дослідження Комітету про стан свободи преси за минулий, 2001-й рік — дослідження, до якого у світі ставляться з повагою.
Протягом 2001-го року українських журналістів не полишали юридичні переслідування, насильство і смерть, мовиться у звіті. Невпинну небезпеку підкреслюють два вбивства, як також розстеження вбивства журналіста Георгія Гонгадзе попереднього року, яке протягом 2001-го не зрушило з місця. Ба більше — українська влада, здається, робила все, щоб перешкодити йому, вважає Комітет захисту журналістів.
Так само до кінця року залишилися нез’ясовані нові вбивства двох українських журналістів — Олега Бреуса й Ігоря Александрова, — вбивства, що, як уважають, були пов’язані з їхньою професійною діяльністю: з публікаціями Бреуса в його тижневику «XXI век» і з критичною телепрограмою Александрова «Без ретуші» у його незалежній телекомпанії «Тор», що часто зверталася до теми корупції влади й організованої злочинності.
Комітет захисту журналістів наголошує на дивному рішенні українського уряду після цих убивств — дозволити журналістам мати зброю з гумовими кулями. На думку Комітету, це може свідчити чи то про визнання владою своєї безпорадності в дотриманні правопорядку, чи то про її відмову виконувати цю свою відповідальність.
Комітет захисту журналістів нагадує, що у квітні минулого року Моніторинґовий комітет Парламентської асамблеї Ради Європи запропонував припинити членство України в Раді Європи — саме через дедалі гірше становище зі свободою преси й правами людини. І хоч Україна й утрималася при членстві, такий незвичний крок Моніторинґового комітету засвідчив, як тяжкі були зловживання правами людини й свободою преси в Україні.
Новий Кримінальний кодекс, що набув чинності у вересні минулого року, запроваджує суворі покарання за перешкоджання праці журналістів чи за переслідування тих із них, хто критикує владу. Але чи буде втілено цей закон, іще не ясно, зазначає Комітет захисту журналістів.
Виконавчий директор Комітету Анн Купер найбільше розчарована браком поступу у справі Гонгадзе. За її словами, засоби інформації, і не лише в Україні, а й у всьому післярадянському реґіоні, перебувають під загрозою, а це лише ускладнює перехід країн ре∂іону до демократії.
«Свобода преси є справжнім серцем демократії. Неможливо провести вибори з альтернативою, демократичні вибори, в яких люди можуть довідатися про кандидатів і зробити вибір, — якщо немає вільних засобів інформації, що покривають виборчу кампанію й пишуть про цих кандидатів, про тих, кого вже обрано, про їхню діяльність на посаді, – каже Анн Купер. – Це — сама основа демократичного політичного процесу, основа дискусії, необхідної кожному суспільству, щоб воно могло розв’язати свої проблеми».
Ці слова особливо стосуються саме України, що стоїть якраз за крок до парламентських виборів. А Комітет захисту журналістів у вівторковому звіті нагадав, що в травні минулого року повернув президента України Леоніда Кучму до переліку десяти найбільших ворогів преси. Отож за кілька місяців дізнаємося, як буде оцінено діяльність влади Леоніда Кучми цього разу, на тлі її нинішнього ставлення до вільного слова напередодні виборів.
Принаймні виконавчий директор Комітету захисту журналістів Анн Купер сподівається, що цей рік буде для свободи преси кращий від попереднього — якщо США і загалом Захід зроблять це питання головним у взаєминах із найрепресивнішими державами світу.
