Київ, 19 квітня 2002 – 20 квітня президент України вирушає з візитом у три близькосхідні країни - Сірію, Ліван і Йорданію. Леоніда Кучму супроводжують промисловці і міністр оборони. Які ж політичні, економічні і військові перспективи цього візиту?
Про підготовку свого близькосхідного турне Леонід Кучма оголосив ще в середині березня. Тоді він заявив, що в Сірії, Лівані і Йорданії будуть обговорюватися економічні питання – зокрема трубопрокатної промисловості. Але напередодні візиту високі представники українського МЗС почали стверджувати, що Леонід Кучма планує виступити з мирними ініціативами щодо врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту.
Утім, якщо на Палестину й Ізраїль слабо впливають Сполучені Штати, то самовіддана тяга Києва до посередництва – річ скоріше популістська, ніж практична. Що ж стосується економіки, то тут розклад інший.
Під час візиту Леоніда Кучми в Сірію і Йорданію передбачається підписання міжурядових угод про торгове, економічне і технічне співробітництво, про заохочення і взаємний захист інвестицій. У Лівані буде підписано міжурядові угоди про запобігання подвійного оподаткування, про повітряне сполучення, про співробітництво в галузі освіти і науки. Ці документи мають стати основою для активізації економічних контактів, де особливих успіхів поки немає.
Майже 90 відсотків українського експорту в ці країни – продукція чорної металургії. Причому, якщо з Сірією обсяги товарообігу поволі ростуть і за підсумками 2001 року досягли 80 мільйонів доларів, то в торгівлі з Ліваном і Йорданією прогресу немає.
Тепер у Сірії, Йорданії і Лівані Україна буде пропонувати постачання устаткування для нафтопереробних заводів, продукцію авіа- і суднобудування, участь у будівництві залізниць, нафто- і газопроводів – що особливо актуально для Києва після запровадження обмежень на експорт українського металу і труб у Європу, США і Росію.
Проте експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос каже, що для активізації економічних контактів із країнами Близького Сходу одних візитів чільних осіб замало:
«Власне, це можна розглядати, так би мовити, як перший крок, який може привести до тіснішого співробітництва між Україною і країнами Близького Сходу. В цих країнах є гроші, десь приблизно 15 мільярдів вільних грошей зараз існує на Близькому Сході, і існує реальна зацікавленість із боку арабських бізнесменів про можливість інвестування цих грошей, в тому числі і в Україну.
Я думаю, позиція української МЗС дуже подібна до заяв європейських держав, і навряд чи вона буде якимось чином розглядатися як підхід у підтримку лише однієї сторони. Позиція України спрямована на запобігання розгортання цього конфлікту як регіональної війни», – каже Ігор Семиволос.
Із президентом вирушає на Близький Схід і міністр оборони України Володимир Шкідченко. Його місія навряд чи обмежиться відвідинами українських миротворців у Лівані. Сірія, Йорданія і Ліван можуть розглядатися Україною як ринок для своїх військово-технічних послуг.
Україна вже ремонтувала танки для Сірії, що викликало невдоволення Америки. Йорданія купувала українські бронетранспортери, а Ліван потребує модернізації танків. Але військова активність України на Близькому Сході може насторожити не тільки США, а й Ізраїль, із яким Сірія, Йорданія і Ліван мають досить непрості відносини. А звинувачення на адресу України в можливих незаконних постачаннях зброї в Ірак, із яким мають тісні взаємини Сірія і Йорданія, ще більш ускладнять українській стороні переговори на військову тематику в цьому регіоні.
Про підготовку свого близькосхідного турне Леонід Кучма оголосив ще в середині березня. Тоді він заявив, що в Сірії, Лівані і Йорданії будуть обговорюватися економічні питання – зокрема трубопрокатної промисловості. Але напередодні візиту високі представники українського МЗС почали стверджувати, що Леонід Кучма планує виступити з мирними ініціативами щодо врегулювання палестинсько-ізраїльського конфлікту.
Утім, якщо на Палестину й Ізраїль слабо впливають Сполучені Штати, то самовіддана тяга Києва до посередництва – річ скоріше популістська, ніж практична. Що ж стосується економіки, то тут розклад інший.
Під час візиту Леоніда Кучми в Сірію і Йорданію передбачається підписання міжурядових угод про торгове, економічне і технічне співробітництво, про заохочення і взаємний захист інвестицій. У Лівані буде підписано міжурядові угоди про запобігання подвійного оподаткування, про повітряне сполучення, про співробітництво в галузі освіти і науки. Ці документи мають стати основою для активізації економічних контактів, де особливих успіхів поки немає.
Майже 90 відсотків українського експорту в ці країни – продукція чорної металургії. Причому, якщо з Сірією обсяги товарообігу поволі ростуть і за підсумками 2001 року досягли 80 мільйонів доларів, то в торгівлі з Ліваном і Йорданією прогресу немає.
Тепер у Сірії, Йорданії і Лівані Україна буде пропонувати постачання устаткування для нафтопереробних заводів, продукцію авіа- і суднобудування, участь у будівництві залізниць, нафто- і газопроводів – що особливо актуально для Києва після запровадження обмежень на експорт українського металу і труб у Європу, США і Росію.
Проте експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос каже, що для активізації економічних контактів із країнами Близького Сходу одних візитів чільних осіб замало:
«Власне, це можна розглядати, так би мовити, як перший крок, який може привести до тіснішого співробітництва між Україною і країнами Близького Сходу. В цих країнах є гроші, десь приблизно 15 мільярдів вільних грошей зараз існує на Близькому Сході, і існує реальна зацікавленість із боку арабських бізнесменів про можливість інвестування цих грошей, в тому числі і в Україну.
Я думаю, позиція української МЗС дуже подібна до заяв європейських держав, і навряд чи вона буде якимось чином розглядатися як підхід у підтримку лише однієї сторони. Позиція України спрямована на запобігання розгортання цього конфлікту як регіональної війни», – каже Ігор Семиволос.
Із президентом вирушає на Близький Схід і міністр оборони України Володимир Шкідченко. Його місія навряд чи обмежиться відвідинами українських миротворців у Лівані. Сірія, Йорданія і Ліван можуть розглядатися Україною як ринок для своїх військово-технічних послуг.
Україна вже ремонтувала танки для Сірії, що викликало невдоволення Америки. Йорданія купувала українські бронетранспортери, а Ліван потребує модернізації танків. Але військова активність України на Близькому Сході може насторожити не тільки США, а й Ізраїль, із яким Сірія, Йорданія і Ліван мають досить непрості відносини. А звинувачення на адресу України в можливих незаконних постачаннях зброї в Ірак, із яким мають тісні взаємини Сірія і Йорданія, ще більш ускладнять українській стороні переговори на військову тематику в цьому регіоні.
