Варшава, 30 травня 2002 - Схоже, що Варшава почала наслідувати стиль Києва у двосторонніх відносинах - багато обіцяти, не особливо переймаючись дотриманням даного слова.
У розмовах польських політиків з їхніми колегами з країн-кандидатів для вступу в ЄС все частіше порушується тема ущільнення кордонів із Сходом. При цьому вже ніхто не робить спроб домогтися якогось особливого ставлення до України. Так на останній зустрічі прем’єрів країн Вишеградської четвірки йшлося, наприклад, про те, що східний кордон ЄС, тобто і польсько-український, будуть охороняти також німецькі прикордонники. Словаччина при цьому заявила, що на ущільнення кордону з Україною вона додатково виділяє 25 мільйонів євро. Про Україну Польща останнім часом не лише говорить через кому у переліку між Білоруссю і Росією, Польща і трактує свого стратегічного партнера так само, як і держави, які її стратегічними партнерами не є. Так, приміром, візи для українців, росіян та білорусів, заявив цими днями міністр внутрішніх справ та адміністрації Польщі Кшиштоф Янєк, будуть коштувати 10-12 євро, не зважаючи на розмови про стратегічне партнерство з Україною, про особливе ставлення до українців. Варшава не робить жодної різниці між Києвом, який є її стратегічним партнером, і, наприклад, Мінськом, який стратегічним партнером Польщі не є, не кажучи вже про Росію. Таким чином ці факти не лише підтверджують думки деяких оглядачів, що стратегічне партнерство Польщі й України має, в основному, декларативний характер, але і прямо на це вказують. Варшава ставиться нині до Києва так, як Київ ставиться до Варшави, себто є гарні жести й слова, але... Що стосується останніх, то до них, без сумніву, можна віднести заяву шефа Бюро національної безпеки Польщі Марека Сівца, в якій він висловив підтримку прагненням України розпочати процес вступу до НАТО. Сівець підкреслює, що Польща неодноразово давала підтвердження підтримки розвитку відносин України з НАТО. Між рядками тут можна прочитати те, що можна прочитати. Показово, що окрім цієї заяви Марека Сівця у Польщі більше не було жодних реакцій на такий, можна сказати, революційний поступ Києва. Може тому, що у Варшаві вже звикли до заяв України, які час від часу робляться, і за якими рідко йдуть реальні справи. А, може, подібні заяви Київ мав би робити чіткішими і більш виразними, надаючи їм відповідне інформаційне забезпечення. Словом, Варшава вітає й підтримує, але водночас дає зрозуміти, що кредит віри на слово вже вичерпався.
У розмовах польських політиків з їхніми колегами з країн-кандидатів для вступу в ЄС все частіше порушується тема ущільнення кордонів із Сходом. При цьому вже ніхто не робить спроб домогтися якогось особливого ставлення до України. Так на останній зустрічі прем’єрів країн Вишеградської четвірки йшлося, наприклад, про те, що східний кордон ЄС, тобто і польсько-український, будуть охороняти також німецькі прикордонники. Словаччина при цьому заявила, що на ущільнення кордону з Україною вона додатково виділяє 25 мільйонів євро. Про Україну Польща останнім часом не лише говорить через кому у переліку між Білоруссю і Росією, Польща і трактує свого стратегічного партнера так само, як і держави, які її стратегічними партнерами не є. Так, приміром, візи для українців, росіян та білорусів, заявив цими днями міністр внутрішніх справ та адміністрації Польщі Кшиштоф Янєк, будуть коштувати 10-12 євро, не зважаючи на розмови про стратегічне партнерство з Україною, про особливе ставлення до українців. Варшава не робить жодної різниці між Києвом, який є її стратегічним партнером, і, наприклад, Мінськом, який стратегічним партнером Польщі не є, не кажучи вже про Росію. Таким чином ці факти не лише підтверджують думки деяких оглядачів, що стратегічне партнерство Польщі й України має, в основному, декларативний характер, але і прямо на це вказують. Варшава ставиться нині до Києва так, як Київ ставиться до Варшави, себто є гарні жести й слова, але... Що стосується останніх, то до них, без сумніву, можна віднести заяву шефа Бюро національної безпеки Польщі Марека Сівца, в якій він висловив підтримку прагненням України розпочати процес вступу до НАТО. Сівець підкреслює, що Польща неодноразово давала підтвердження підтримки розвитку відносин України з НАТО. Між рядками тут можна прочитати те, що можна прочитати. Показово, що окрім цієї заяви Марека Сівця у Польщі більше не було жодних реакцій на такий, можна сказати, революційний поступ Києва. Може тому, що у Варшаві вже звикли до заяв України, які час від часу робляться, і за якими рідко йдуть реальні справи. А, може, подібні заяви Київ мав би робити чіткішими і більш виразними, надаючи їм відповідне інформаційне забезпечення. Словом, Варшава вітає й підтримує, але водночас дає зрозуміти, що кредит віри на слово вже вичерпався.
