Київ-Прага, 18 червня 2002 - Передачу з Києва ведуть Людмила Литовченко та Майя Нагорняк. Гості київської студії: народний депутат, член фракції «Єдина Україна», перший заступник голови Комітету Верховної Ради з питань бюджету Людмила Супрун, народний депутат, уповноважений представник фракції Блоку Юліі Тимошенко, колишній голова бюджетного комітету, а нині член Комітету з питань регламенту та депутатської етики Олександр Турчинов, голова Міжнародного руху колишніх малолітніх в’язнів Володимир Литвинов
Людмила Литовченко
Президент Леонід Кучма вважає, що в Україні з року в рік ухвалюються нереальні бюджети. Однак уряд на це має іншу точку зору. Сьогодні Верховна Рада заслухала урядовий звіт про виконання державного бюджету на 2001 рік. Як заявив міністр фінансів Ігор Юшко, позитивні тенденції в економіці дозволяють парламентові визнати роботу Кабінету міністрів із виконання минулорічного головного фінансового закону держави достатньою. Однак, парламентський Комітет із питань бюджету дотримується іншої думки. Про розбіжності у оцінках Верховної Ради й уряду говорить Сергій Руденко.
Сергій Руденко
Напередодні звіту уряду Бюджетний комітет визнав незадовільним виконання Кабміном держбюджету за 2001 рік. Причиною цього, як заявив голова Комітету Петро Порошенко, є незбалансоване фінансування урядом у минулому році захищених статей бюджету, до яких входять витрати на соціальний захист, науку, освіту й культуру. Утім, як заявив міністр фінансів Ігор Юшко, ці сфери уряд профінансував на 100%. За його словами, асигнування на захищені статті бюджету у порівнянні з 2000-м роком, збільшилися майже на 2 мільярди гривень. Юшко заявив, що уряд, звісно, не знімає із себе вини за те, що бюджет минулого року недоотримав 16% від запланованого. Але міністр фінансів підкреслив, що винен у цьому не лише Кабмін. На це, за його словами, були і суб’єктивні причини – відтермінування приватизації Укртелекому і 12 енергопостачальних компаній, надання Верховною Радою низки пільг із сплати податку на додану вартість та санкціонована парламентом податкова амністія. Комітет Порошенка цих аргументів не сприймає і, навіть, пропонує Генеральній прокуратурі провести розслідування на предмет порушення закону про бюджет 2001 року. Що у позиції комітету Порошенка більше - піклування про соціальну сферу держави, бажання звинуватити команду Кінаха у профнепридатності й у такий спосіб зробити крок до відставки нинішнього уряду, сказати важко, бо державний бюджет традиційно в Україні формується й розподіляється у, так званому, ручному режимі. Саме цю традицію і підтримав уряд Кінаха, за що його офіційно і звинувачують в антисоціальній політиці. Соціальна сфера в українській державі найуразливіша, а тому і часто стає предметом для спекуляції.
Людмила Литовченко
Про виконання бюджету у соціальній сфері ми поговоримо трохи пізніше у нашій передачі. А зараз я пригадую оті щорічні баталії, які точаться у Верховній Раді під час ухвалення чергового бюджету. Одна фракція «наїжджає» на іншу, вважає, що її бюджет реальний, інша фракція вважає, що лише її бюджет реальний і так далі. Який, все таки, бюджет можна вважати реальним? Наскільки бюджет 2001 був реальним і соціальним у своїй основі?
Людмила Супрун
Думаю, що я дам достатньо вичерпну відповідь на ці запитання. Оскільки я вела підкомітет із питань доходів державного бюджету, я вважаю, що всі бюджети, які ми приймали, були реальними. Але треба врахувати, що Верховна Рада не була послідовною в прийнятті рішень щодо бюджету й змін законодавства і під впливом різних – політичних чи особистих думок приймала рішення, які були незбалансованими з точки зору доходів і видатків державного бюджету. Зокрема, рішення про списання боргів та скасування картотеки привело до того, що протягом 2001 року платникам податків було списано 7.2 мільярди гривень податку на додану вартість. Фактично, ми скасували ту базу, звідки могли б стягуватися саме ці види податків. Недонадходження до бюджету у розмірі 1.2 стало проблемою виконання бюджету. Те ж саме стосується й інших видів доходів, зокрема, такого, як податок на прибуток. Верховна Рада запровадила пільгу на будівництво житла для військовослужбовців, дозволивши підприємствам спрямовувати, практично, весь цей прибуток на таку мету. В 2001 році це призвело до того, що на будівництво житла було направлено майже 800 мільйонів гривень, а живими коштами ці гроші до бюджету не надійшли. Хоча, в цілому, державний бюджет і зведений бюджет по Україні виконані на 103%. За таких умов ми повинні говорити, що Закон про державний бюджет і заплановані позиції буди реальними. Єдине, що викликає зауваження, це надходження від приватизації. Подавав цей бюджет уряд Ющенка у 2000 році, і пропозиції по цьому виду надходжень складали більш ніж 9 мільярдів гривень. На засіданні Бюджетного комітету того скликання депутатами було категорично заборонено врахування в доходах державного бюджету цієї шаленої суми. Усі розуміли, що таких інвестицій Україна не отримає. Тому запропонували знизити суму доходів від приватизації до 5.8 мільярди гривень. На жаль, і ця сума поступила не в повному обсязі. За умови, якщо б ми чітко дотримувалися діючого законодавства, уряд мав би до кінця року профіцит у розмірі не менше 1 мільярда гривень. Щодо програми фінансування соціальних видатків, то є статистика і є аналітика цієї статистики. Коли ми говоримо про фінансування видатків певних установ і відомств, то у складі їх видатків майже 90% - це видатки на заробітну плату, це захищені статті, які повністю профінансовані. У складі інших видатків, скажімо, Міністерства освіти, тільки частина йде на виплату заробітної плати, а інше – це видатки на окремі програми комп'ютеризації, ведення підручників чи інше. Тому фінансування цих видатків не буде в повній мірі відповідати принципу пропорційності. Сподіваюся, Верховна Рада цього скликання встановить принцип пропорційності фінансування видатків після фінансування захищених, або принцип першочерговості окремих.
Людмила Литовченко
Пане Турчинов, Ви були головою Бюджетного комітету у Верховній Раді минулого скликання. Ви поділяєте думку пані Супрун чи маєте свою, інакшу?
Олександр Турчинов
Що стосується реальності бюджету, то він стає реальним, як тільки президент підписує Закон про бюджет, не залежно від того, на який рік він приймається. Пан Кучма підписав бюджет, тобто він узяв на себе відповідальність за його реальність, і у нього завжди є можливість повернути закон, коли Кабмін чи сам президент вважає, що цей закон нереальний. Зараз починаються дискусії, що бюджет був нереальний. Але не треба було його підписувати. Усі розрахунки, які робив наш комітет, базувалися на даних Кабміну, зокрема, на збільшенні валовнутрішнього продукту, обсягів виробництва і так далі. Усі розрахунки були підтверджені, і за кожну цифру, яку Верховна Рада приймала, наш Комітет може нести відповідальність. Інше питання, що після того, як був відправлений у відставку уряд, базу якого формувала Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, безумовно, новий уряд продемонстрував нездатність працювати в умовах, в яких знаходиться Україна. Більше того, коли ми говоримо про те, що розрив у бюджеті, за даними Рахункової палати, становить 3 мільярди. Пані Людмила сказала, що мільярд, але треба не забувати, що близько 6 мільярдів податків було не повернуто. Тобто реально розрив у бюджеті складає біля 9 мільярдів. Це той ресурс, який міг піти на зарплатню, на будь-які соціальні виплати. Цей ресурс не отримали не лише представники бюджетної сфери, але ж і працівники наших підприємств. Це призвело до погіршення їхньої економічної ситуації і т.д. Але головна проблема у звіті уряду щодо бюджету 2001 року - це традиційна інформація, яка надається депутатам Рахункової палати щодо нецільового використання бюджетних коштів, або просто їх розкрадання. Була названа сума 3,4 мільярди.
Тобто, 3,4 мільярди були використані не за призначенням. Причому, треба враховувати, що Рахункова палата у нас, завдяки президенту Кучмі, не має регіональної інфраструктури. Він заблокував закон, який дозволяв би Рахунковій палаті мати регіональну інфраструктуру для того, щоб можна було ретельно перевіряти використання бюджетних коштів. Тому це були вибіркові перевірки. За нашою оцінкою, значно більше коштів пішло не за призначенням. Значно більше коштів було просто нахабно розкрадено й використано або на приватні офшорні рахунки, тобто пішли в тіньову економіку, або просто на нахабні фінансування пропрезидентських політичних сил, які взяли участь у виборчій кампанії. Тобто, це головний підсумок виконання бюджету за 2001 рік і, безумовно, уряд повинен нести разом із президентом за це відповідальність.
Людмила Литовченко
Пане Турчинов, президент говорить, що реформування податкової політики - це, якщо я можу так висловитися, панацея від усіх бід і що це єдине, що може поліпшити ситуацію з бюджетом. Це дійсно так, чи цього буде замало?
Олександр Турчинов
Звичайно, проблеми в оподаткуванні в Україні є. Так, дійсно, податковий тягар достатньо високий. Так, дійсно, у нас тіньовий сектор економіки зростає, коли й адміністрування податків перетворюється на терор проти виробників, коли підприємства повинні віддавати більше, ніж вони можуть заробляти.
Про реформи оподаткування Кучма не вперше говорить. Він десь років два тому почав про це говорити. Як тільки заходить питання щодо ухвалення бюджету він згадує, що необхідно, або бажано було б реформувати податкову систему.
Але та ж сама податкова адміністрація, той самий кабінет міністрів не запропонували нормальної ефективної системи реформи оподаткування. Більше того, криза податку на додану вартість, криза неповернення переплачених податків, вона залишається проблемою, яку уряд не знає як вирішувати, яку адміністрація президента не знає як вирішувати. От у чому проблема.
Треба сказати і про інше. Ті ж самі силові структури. Вони не погано навчилися боротися за позицію - знищувати підприємства, які підтримують опозицію, фабрикувати ефективні справи. Це у них непогано виходить. Але протягом останніх декількох років та й протягом останнього року жодний урядовець, жодний чиновник, який відповідає за ефективне використання бюджетних коштів, який підписував документи, акти, що суперечать закону, які списували бюджетні кошти, які, фактично, переводили їх у тіньову сферу економіки, жодний не відповів перед законом. Це вже стає системою. Генеральна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ, Державна податкова адміністрація тут розводять руками, зрозуміло,тому що вони працюють у межах цієї системи, яка, фактично, переводить бюджетний ресурс у тіньовий. І ось тут головна проблема.
Тому, на нашу думку, незадовільною треба вважати роботу не лише кабінету-міністрів, але ж і Генеральної прокуратури, і Державної податкової адміністрації, і Міністерства внутрішніх справ, тобто тих, хто відповідає за бюджетні злочини, які скоєні системою в нашій країні.
Людмила Литовченко
Пане Турчинов, ми можемо тут говорити що завгодно, які завгодно фрази про виконання чи не виконання бюджету. Статистика говорить одне, реальність говорить інше. Але, як я думаю, може я помиляюся, виконання бюджету у першу чергу позначається на кишені, або на столі громадянина України. Чи є якісь такі абсолютно радикальні, на вашу думку, методи, які могли б, дійсно, того громадянина, того платника податків, того бідолаху поставити у кращу ситуацію?
Олександр Турчинов
Бюджет віддзеркалює економічну ситуацію в країні. Не може в країні, де відбувається економічна криза, бути гарний бюджет, який нагодує всіх. Це нонсенс. Тому для того, щоб говорити про наповнення бюджету, для того, щоб говорити про вирішення соціальних програм необхідно вирішити проблеми нашої економіки.
У нас дуже дивні відбуваються події в Україні. З одного боку, уряд уже протягом декількох років нам повідомляє, що збільшується виробництво, збільшується внутрішній валовий продукт, тобто, все покращується. Водночас, в реальному вимірі, бюджет зменшується. Це ненормально. Цього не може бути в нормальній цивілізованій країні.
Це говорить лише про одне, що всі ресурси, які створюються в країні, збільшення цих ресурсів переходить, замість офіційної, в тіньову економіку. Безумовно, ті, хто стоїть сьогодні на чолі держави, у цьому безпосередньо зацікавлені, інакше, такої ситуації у нас не було б. Інакше наші силові структури займалися б легалізацією економіки, а не навпаки, захищали потужний тіньовий сектор, який сьогодні працює.
Без легалізації економіки не можна говорити, що наші громадяни, дійсно, будуть мати якийсь зиск від виконання бюджету і, взагалі, від економічної політики, яку проводять урядовці в країні.
Людмила Литовченко
Пані Супрун, вас зараз слухають ваші виборці. Ви працюєте в Бюджетному Комітеті Верховної Ради. Що ви їм скажете, чим ви сьогодні можете заспокоїти? Що потрібно для того, щоб сказати:«Шановні слухачі, дорогі люди, ви заживете скоро щасливо й заможно?»
Людмила Супрун
Ви знаєте, настільки великою була глибина падіння економіки за ці 10 років, що вибратися з такого кризового становища не просто, навіть, за два-три і, а може, і за чотири роки. Це треба врахувати, адже ми мали один тип економіки, зараз ми перейшли до ринкової економіки. Зрозуміло, що змінилися і важелі, і стимули для праці.
Мені здається, що буде достатньо революційною у бюджеті цього року пропозиція щодо зменшення податкового навантаження, перш за все, на доходи громадян. Лише завдяки цьому може зрости реальний добробут населення. Пропозиції, які сьогодні лунають від Міністерства фінансів, чи від кабінету міністрів стосуються запровадження низької ставки оподаткування прибутку в розмірі 12-15%. Тобто, запровадження єдиного податку на прибутки.
Людмила Литовченко
Це те, про що сказав пан президент, що треба реорганізувати податкову політику?
Людмила Супрун
Це одна сторона медалі, а друга - це навчити підприємця і тих, хто займається приватним бізнесом і хто сам дбає про себе, про своє робоче місце, про створення такого робочого місця, навчити працювати легально.
Сьогодні для цього є багато умов: і запровадження єдиного податку, і переведення на патент для малого й середнього бізнесу, і багато іншого. На жаль, у нас сьогодні підприємці просто цього не знають. Вони ще працюють за старою системою, за старою схемою. І, безперечно, у цьому є проблема державної політики в цілому, і, частково, законодавства.
Майя Нагорняк.
Як кореспондент я висвітлювала діяльність парламенту трьох скликань. Кожного року спостерігаю таку ситуацію, що представники опозиційних фракцій, як правило, скажімо, сьогодні це був Олександр Мороз, говорять про те, що в Україні щороку відбувається, так званий, несанкціонований перерозподіл бюджетних коштів. Тобто, «бюджетну ковдру» від учителів, лікарів працівників культури, перетягують на управлінців і правоохоронців. От скажіть, в який момент це відбувається і як цьому можна запобігти за умов, що, все-таки, в Україні діє ручне управління бюджетом?
Людмила Супрун
Я думаю, що ми, частково, зробили перший крок для зняття позиції ручного управління, коли визначили формулу фінансування місцевих бюджетів і розмежували повноваження місцевих бюджетів і державних бюджетів.
Якщо раніше фінансування місцевих бюджетів відбувалося, дійсно, у ручному режимі, це були 1996-1997, 1998 рік, частково, то у 1999 році ми запровадили новий підхід. Це означало, що будь-які податки, які сплачувалися на певній території, відразу ж залишалися, у певній пропорції, на місцях. Тобто тут ручне керування бюджетом було досить обмежене.
Що стосується ручного управління в цілому, я хочу сказати, що перше завдання цієї Верховної Ради є запровадити через Бюджетний Кодекс, чи через доповнення до нього, принцип пропорційного фінансування всіх інших видатків після фінансування захищених статей.
Майя Нагорняк
Пане Турчинов, на Вашу думку, як усе таки уникнути цього несанкціонованого перерозподілу бюджетних коштів?
Олександр Турчинов
По-перше, треба зрозуміти, як це відбувається. Два шляхи. Перший - під час затвердження бюджету виконавча влада має дуже потужний об’єм – і серед тих фракцій, які мають представників в уряді, і безпосередньо маючи потужний адміністративний тиск на депутатів. Наприклад, ми хотіли зменшити занадто високий обсяг фінансування державної податкової адміністрації, і за рахунок цього збільшити ресурс для повернення вкладів населення. Але ж тиск податковий такий сильний був на депутатів, що це питання тричі блокувалося, поки воно було в якомусь компромісному варіанті вирішено. Друга схема перерозподілу ресурсів – це вже під час виконання бюджету, коли йде недофінансування соціальних статей і навпаки - перефінансування статей, які забезпечують функціонування виконавчої влади. Зокрема, це показово можна побачити на прикладі Адміністрації Президента, яка постійно перефінансовується, причому буває - декілька разів. Водночас соціальні статті деякі фінансуються всього лише на 40-50 відсотків. Це просто злочин. Іншої назви цей процес не має.
Людмила Литовченко
Президент Леонід Кучма вважає, що в Україні з року в рік ухвалюються нереальні бюджети. Однак уряд на це має іншу точку зору. Сьогодні Верховна Рада заслухала урядовий звіт про виконання державного бюджету на 2001 рік. Як заявив міністр фінансів Ігор Юшко, позитивні тенденції в економіці дозволяють парламентові визнати роботу Кабінету міністрів із виконання минулорічного головного фінансового закону держави достатньою. Однак, парламентський Комітет із питань бюджету дотримується іншої думки. Про розбіжності у оцінках Верховної Ради й уряду говорить Сергій Руденко.
Сергій Руденко
Напередодні звіту уряду Бюджетний комітет визнав незадовільним виконання Кабміном держбюджету за 2001 рік. Причиною цього, як заявив голова Комітету Петро Порошенко, є незбалансоване фінансування урядом у минулому році захищених статей бюджету, до яких входять витрати на соціальний захист, науку, освіту й культуру. Утім, як заявив міністр фінансів Ігор Юшко, ці сфери уряд профінансував на 100%. За його словами, асигнування на захищені статті бюджету у порівнянні з 2000-м роком, збільшилися майже на 2 мільярди гривень. Юшко заявив, що уряд, звісно, не знімає із себе вини за те, що бюджет минулого року недоотримав 16% від запланованого. Але міністр фінансів підкреслив, що винен у цьому не лише Кабмін. На це, за його словами, були і суб’єктивні причини – відтермінування приватизації Укртелекому і 12 енергопостачальних компаній, надання Верховною Радою низки пільг із сплати податку на додану вартість та санкціонована парламентом податкова амністія. Комітет Порошенка цих аргументів не сприймає і, навіть, пропонує Генеральній прокуратурі провести розслідування на предмет порушення закону про бюджет 2001 року. Що у позиції комітету Порошенка більше - піклування про соціальну сферу держави, бажання звинуватити команду Кінаха у профнепридатності й у такий спосіб зробити крок до відставки нинішнього уряду, сказати важко, бо державний бюджет традиційно в Україні формується й розподіляється у, так званому, ручному режимі. Саме цю традицію і підтримав уряд Кінаха, за що його офіційно і звинувачують в антисоціальній політиці. Соціальна сфера в українській державі найуразливіша, а тому і часто стає предметом для спекуляції.
Людмила Литовченко
Про виконання бюджету у соціальній сфері ми поговоримо трохи пізніше у нашій передачі. А зараз я пригадую оті щорічні баталії, які точаться у Верховній Раді під час ухвалення чергового бюджету. Одна фракція «наїжджає» на іншу, вважає, що її бюджет реальний, інша фракція вважає, що лише її бюджет реальний і так далі. Який, все таки, бюджет можна вважати реальним? Наскільки бюджет 2001 був реальним і соціальним у своїй основі?
Людмила Супрун
Думаю, що я дам достатньо вичерпну відповідь на ці запитання. Оскільки я вела підкомітет із питань доходів державного бюджету, я вважаю, що всі бюджети, які ми приймали, були реальними. Але треба врахувати, що Верховна Рада не була послідовною в прийнятті рішень щодо бюджету й змін законодавства і під впливом різних – політичних чи особистих думок приймала рішення, які були незбалансованими з точки зору доходів і видатків державного бюджету. Зокрема, рішення про списання боргів та скасування картотеки привело до того, що протягом 2001 року платникам податків було списано 7.2 мільярди гривень податку на додану вартість. Фактично, ми скасували ту базу, звідки могли б стягуватися саме ці види податків. Недонадходження до бюджету у розмірі 1.2 стало проблемою виконання бюджету. Те ж саме стосується й інших видів доходів, зокрема, такого, як податок на прибуток. Верховна Рада запровадила пільгу на будівництво житла для військовослужбовців, дозволивши підприємствам спрямовувати, практично, весь цей прибуток на таку мету. В 2001 році це призвело до того, що на будівництво житла було направлено майже 800 мільйонів гривень, а живими коштами ці гроші до бюджету не надійшли. Хоча, в цілому, державний бюджет і зведений бюджет по Україні виконані на 103%. За таких умов ми повинні говорити, що Закон про державний бюджет і заплановані позиції буди реальними. Єдине, що викликає зауваження, це надходження від приватизації. Подавав цей бюджет уряд Ющенка у 2000 році, і пропозиції по цьому виду надходжень складали більш ніж 9 мільярдів гривень. На засіданні Бюджетного комітету того скликання депутатами було категорично заборонено врахування в доходах державного бюджету цієї шаленої суми. Усі розуміли, що таких інвестицій Україна не отримає. Тому запропонували знизити суму доходів від приватизації до 5.8 мільярди гривень. На жаль, і ця сума поступила не в повному обсязі. За умови, якщо б ми чітко дотримувалися діючого законодавства, уряд мав би до кінця року профіцит у розмірі не менше 1 мільярда гривень. Щодо програми фінансування соціальних видатків, то є статистика і є аналітика цієї статистики. Коли ми говоримо про фінансування видатків певних установ і відомств, то у складі їх видатків майже 90% - це видатки на заробітну плату, це захищені статті, які повністю профінансовані. У складі інших видатків, скажімо, Міністерства освіти, тільки частина йде на виплату заробітної плати, а інше – це видатки на окремі програми комп'ютеризації, ведення підручників чи інше. Тому фінансування цих видатків не буде в повній мірі відповідати принципу пропорційності. Сподіваюся, Верховна Рада цього скликання встановить принцип пропорційності фінансування видатків після фінансування захищених, або принцип першочерговості окремих.
Людмила Литовченко
Пане Турчинов, Ви були головою Бюджетного комітету у Верховній Раді минулого скликання. Ви поділяєте думку пані Супрун чи маєте свою, інакшу?
Олександр Турчинов
Що стосується реальності бюджету, то він стає реальним, як тільки президент підписує Закон про бюджет, не залежно від того, на який рік він приймається. Пан Кучма підписав бюджет, тобто він узяв на себе відповідальність за його реальність, і у нього завжди є можливість повернути закон, коли Кабмін чи сам президент вважає, що цей закон нереальний. Зараз починаються дискусії, що бюджет був нереальний. Але не треба було його підписувати. Усі розрахунки, які робив наш комітет, базувалися на даних Кабміну, зокрема, на збільшенні валовнутрішнього продукту, обсягів виробництва і так далі. Усі розрахунки були підтверджені, і за кожну цифру, яку Верховна Рада приймала, наш Комітет може нести відповідальність. Інше питання, що після того, як був відправлений у відставку уряд, базу якого формувала Юлія Тимошенко, Віктор Ющенко, безумовно, новий уряд продемонстрував нездатність працювати в умовах, в яких знаходиться Україна. Більше того, коли ми говоримо про те, що розрив у бюджеті, за даними Рахункової палати, становить 3 мільярди. Пані Людмила сказала, що мільярд, але треба не забувати, що близько 6 мільярдів податків було не повернуто. Тобто реально розрив у бюджеті складає біля 9 мільярдів. Це той ресурс, який міг піти на зарплатню, на будь-які соціальні виплати. Цей ресурс не отримали не лише представники бюджетної сфери, але ж і працівники наших підприємств. Це призвело до погіршення їхньої економічної ситуації і т.д. Але головна проблема у звіті уряду щодо бюджету 2001 року - це традиційна інформація, яка надається депутатам Рахункової палати щодо нецільового використання бюджетних коштів, або просто їх розкрадання. Була названа сума 3,4 мільярди.
Тобто, 3,4 мільярди були використані не за призначенням. Причому, треба враховувати, що Рахункова палата у нас, завдяки президенту Кучмі, не має регіональної інфраструктури. Він заблокував закон, який дозволяв би Рахунковій палаті мати регіональну інфраструктуру для того, щоб можна було ретельно перевіряти використання бюджетних коштів. Тому це були вибіркові перевірки. За нашою оцінкою, значно більше коштів пішло не за призначенням. Значно більше коштів було просто нахабно розкрадено й використано або на приватні офшорні рахунки, тобто пішли в тіньову економіку, або просто на нахабні фінансування пропрезидентських політичних сил, які взяли участь у виборчій кампанії. Тобто, це головний підсумок виконання бюджету за 2001 рік і, безумовно, уряд повинен нести разом із президентом за це відповідальність.
Людмила Литовченко
Пане Турчинов, президент говорить, що реформування податкової політики - це, якщо я можу так висловитися, панацея від усіх бід і що це єдине, що може поліпшити ситуацію з бюджетом. Це дійсно так, чи цього буде замало?
Олександр Турчинов
Звичайно, проблеми в оподаткуванні в Україні є. Так, дійсно, податковий тягар достатньо високий. Так, дійсно, у нас тіньовий сектор економіки зростає, коли й адміністрування податків перетворюється на терор проти виробників, коли підприємства повинні віддавати більше, ніж вони можуть заробляти.
Про реформи оподаткування Кучма не вперше говорить. Він десь років два тому почав про це говорити. Як тільки заходить питання щодо ухвалення бюджету він згадує, що необхідно, або бажано було б реформувати податкову систему.
Але та ж сама податкова адміністрація, той самий кабінет міністрів не запропонували нормальної ефективної системи реформи оподаткування. Більше того, криза податку на додану вартість, криза неповернення переплачених податків, вона залишається проблемою, яку уряд не знає як вирішувати, яку адміністрація президента не знає як вирішувати. От у чому проблема.
Треба сказати і про інше. Ті ж самі силові структури. Вони не погано навчилися боротися за позицію - знищувати підприємства, які підтримують опозицію, фабрикувати ефективні справи. Це у них непогано виходить. Але протягом останніх декількох років та й протягом останнього року жодний урядовець, жодний чиновник, який відповідає за ефективне використання бюджетних коштів, який підписував документи, акти, що суперечать закону, які списували бюджетні кошти, які, фактично, переводили їх у тіньову сферу економіки, жодний не відповів перед законом. Це вже стає системою. Генеральна прокуратура, Міністерство внутрішніх справ, Державна податкова адміністрація тут розводять руками, зрозуміло,тому що вони працюють у межах цієї системи, яка, фактично, переводить бюджетний ресурс у тіньовий. І ось тут головна проблема.
Тому, на нашу думку, незадовільною треба вважати роботу не лише кабінету-міністрів, але ж і Генеральної прокуратури, і Державної податкової адміністрації, і Міністерства внутрішніх справ, тобто тих, хто відповідає за бюджетні злочини, які скоєні системою в нашій країні.
Людмила Литовченко
Пане Турчинов, ми можемо тут говорити що завгодно, які завгодно фрази про виконання чи не виконання бюджету. Статистика говорить одне, реальність говорить інше. Але, як я думаю, може я помиляюся, виконання бюджету у першу чергу позначається на кишені, або на столі громадянина України. Чи є якісь такі абсолютно радикальні, на вашу думку, методи, які могли б, дійсно, того громадянина, того платника податків, того бідолаху поставити у кращу ситуацію?
Олександр Турчинов
Бюджет віддзеркалює економічну ситуацію в країні. Не може в країні, де відбувається економічна криза, бути гарний бюджет, який нагодує всіх. Це нонсенс. Тому для того, щоб говорити про наповнення бюджету, для того, щоб говорити про вирішення соціальних програм необхідно вирішити проблеми нашої економіки.
У нас дуже дивні відбуваються події в Україні. З одного боку, уряд уже протягом декількох років нам повідомляє, що збільшується виробництво, збільшується внутрішній валовий продукт, тобто, все покращується. Водночас, в реальному вимірі, бюджет зменшується. Це ненормально. Цього не може бути в нормальній цивілізованій країні.
Це говорить лише про одне, що всі ресурси, які створюються в країні, збільшення цих ресурсів переходить, замість офіційної, в тіньову економіку. Безумовно, ті, хто стоїть сьогодні на чолі держави, у цьому безпосередньо зацікавлені, інакше, такої ситуації у нас не було б. Інакше наші силові структури займалися б легалізацією економіки, а не навпаки, захищали потужний тіньовий сектор, який сьогодні працює.
Без легалізації економіки не можна говорити, що наші громадяни, дійсно, будуть мати якийсь зиск від виконання бюджету і, взагалі, від економічної політики, яку проводять урядовці в країні.
Людмила Литовченко
Пані Супрун, вас зараз слухають ваші виборці. Ви працюєте в Бюджетному Комітеті Верховної Ради. Що ви їм скажете, чим ви сьогодні можете заспокоїти? Що потрібно для того, щоб сказати:«Шановні слухачі, дорогі люди, ви заживете скоро щасливо й заможно?»
Людмила Супрун
Ви знаєте, настільки великою була глибина падіння економіки за ці 10 років, що вибратися з такого кризового становища не просто, навіть, за два-три і, а може, і за чотири роки. Це треба врахувати, адже ми мали один тип економіки, зараз ми перейшли до ринкової економіки. Зрозуміло, що змінилися і важелі, і стимули для праці.
Мені здається, що буде достатньо революційною у бюджеті цього року пропозиція щодо зменшення податкового навантаження, перш за все, на доходи громадян. Лише завдяки цьому може зрости реальний добробут населення. Пропозиції, які сьогодні лунають від Міністерства фінансів, чи від кабінету міністрів стосуються запровадження низької ставки оподаткування прибутку в розмірі 12-15%. Тобто, запровадження єдиного податку на прибутки.
Людмила Литовченко
Це те, про що сказав пан президент, що треба реорганізувати податкову політику?
Людмила Супрун
Це одна сторона медалі, а друга - це навчити підприємця і тих, хто займається приватним бізнесом і хто сам дбає про себе, про своє робоче місце, про створення такого робочого місця, навчити працювати легально.
Сьогодні для цього є багато умов: і запровадження єдиного податку, і переведення на патент для малого й середнього бізнесу, і багато іншого. На жаль, у нас сьогодні підприємці просто цього не знають. Вони ще працюють за старою системою, за старою схемою. І, безперечно, у цьому є проблема державної політики в цілому, і, частково, законодавства.
Майя Нагорняк.
Як кореспондент я висвітлювала діяльність парламенту трьох скликань. Кожного року спостерігаю таку ситуацію, що представники опозиційних фракцій, як правило, скажімо, сьогодні це був Олександр Мороз, говорять про те, що в Україні щороку відбувається, так званий, несанкціонований перерозподіл бюджетних коштів. Тобто, «бюджетну ковдру» від учителів, лікарів працівників культури, перетягують на управлінців і правоохоронців. От скажіть, в який момент це відбувається і як цьому можна запобігти за умов, що, все-таки, в Україні діє ручне управління бюджетом?
Людмила Супрун
Я думаю, що ми, частково, зробили перший крок для зняття позиції ручного управління, коли визначили формулу фінансування місцевих бюджетів і розмежували повноваження місцевих бюджетів і державних бюджетів.
Якщо раніше фінансування місцевих бюджетів відбувалося, дійсно, у ручному режимі, це були 1996-1997, 1998 рік, частково, то у 1999 році ми запровадили новий підхід. Це означало, що будь-які податки, які сплачувалися на певній території, відразу ж залишалися, у певній пропорції, на місцях. Тобто тут ручне керування бюджетом було досить обмежене.
Що стосується ручного управління в цілому, я хочу сказати, що перше завдання цієї Верховної Ради є запровадити через Бюджетний Кодекс, чи через доповнення до нього, принцип пропорційного фінансування всіх інших видатків після фінансування захищених статей.
Майя Нагорняк
Пане Турчинов, на Вашу думку, як усе таки уникнути цього несанкціонованого перерозподілу бюджетних коштів?
Олександр Турчинов
По-перше, треба зрозуміти, як це відбувається. Два шляхи. Перший - під час затвердження бюджету виконавча влада має дуже потужний об’єм – і серед тих фракцій, які мають представників в уряді, і безпосередньо маючи потужний адміністративний тиск на депутатів. Наприклад, ми хотіли зменшити занадто високий обсяг фінансування державної податкової адміністрації, і за рахунок цього збільшити ресурс для повернення вкладів населення. Але ж тиск податковий такий сильний був на депутатів, що це питання тричі блокувалося, поки воно було в якомусь компромісному варіанті вирішено. Друга схема перерозподілу ресурсів – це вже під час виконання бюджету, коли йде недофінансування соціальних статей і навпаки - перефінансування статей, які забезпечують функціонування виконавчої влади. Зокрема, це показово можна побачити на прикладі Адміністрації Президента, яка постійно перефінансовується, причому буває - декілька разів. Водночас соціальні статті деякі фінансуються всього лише на 40-50 відсотків. Це просто злочин. Іншої назви цей процес не має.
