Белград, 26 червня 2002 – Проте, стосунки між президентом Югославії Воїславом Коштуніцею і прем’єр-міністром Сербії Зораном Джінджичем залишаються вкрай напруженими
Колегія Генерального штабу й командувачі корпусів Збройних сил Югославії після кількагодинної розмови з Коштуніцею виявили готовність виконувати усі завдання й накази Верховної ради оборони й президента. Іншими словами, вони відмовилися підтримати генерала Павковича, який стверджував, що армія не погоджується з його несподіваним звільненням. Учасники зустрічі, як зазначається в повідомленні яке передає сьогоднішня преса, “висловили впевненість, що Збройні сили спроможні протистояти можливим спробам надужиття й політичних маніпуляцій”. Хто міг би зловживати армію та маніпулювати нею – в повідомленні не сказано.
Кабінет міністрів Сербії тим часом звернувся до Коштуніци з вимогою підтвердити або спростувати заяву генерала Павковича про те, що “президент та група його співробітників торік вимагали від армії захопити комунікаційний центр республіканського уряду”. Коштуніца поки що не відповів на вимогу. Уряд Сербії вимагає, щоби союзний парламент Югославії провів розслідування у зв’язку з цим та іншими твердженнями Павковича.
Белградські коментатори в першу чергу зазначають, що не стався пуч, а лише черговий скандал. Найбільш несподіваним є факт, що за звільненого генерала заступився прем’єр-міністр Сербії Зоран Джінджич, який раніше вимагав відставки Павковича. Причина в тому, що президент і прем’єр півтора року тому чітко розділили повноваження: перший за армію, інший за поліцію. Отож, Павкович заважав Джінджичу поки він слухняно виконував накази Коштуніци. Коли ж відмовився прийняти указ глави держави, Джінджич став його союзником. Але, для генерала тоді було надто пізно: він залишився без війська.
Павковичу залишилося ще зерно надії: він подав скаргу до Конституційного суду Югославії й звернувся до союзного парламенту з вимогою захистити його права. Газета “Бліц” у зв’язку з цим передає заяву Коштуніци, який стверджує, що указ про звільнення генерала базується саме на Конституції.
Немає сумніву, що генерал Павкович став козлом відпущення у боротьбі за владу між Коштуніцею й Джінджичем та що в цій боротьбі буде ще чимало маніпуляцій, скандалів і політичних жертв. Газета “Політика” зробила цікавий висновок: “Хоча Сербія хаотична, вона все ж не Пакистан, а Павкович, на щастя – не Мушарраф”. Іншими словами, щастя в тому, що в армії немає сильної людини.
Колегія Генерального штабу й командувачі корпусів Збройних сил Югославії після кількагодинної розмови з Коштуніцею виявили готовність виконувати усі завдання й накази Верховної ради оборони й президента. Іншими словами, вони відмовилися підтримати генерала Павковича, який стверджував, що армія не погоджується з його несподіваним звільненням. Учасники зустрічі, як зазначається в повідомленні яке передає сьогоднішня преса, “висловили впевненість, що Збройні сили спроможні протистояти можливим спробам надужиття й політичних маніпуляцій”. Хто міг би зловживати армію та маніпулювати нею – в повідомленні не сказано.
Кабінет міністрів Сербії тим часом звернувся до Коштуніци з вимогою підтвердити або спростувати заяву генерала Павковича про те, що “президент та група його співробітників торік вимагали від армії захопити комунікаційний центр республіканського уряду”. Коштуніца поки що не відповів на вимогу. Уряд Сербії вимагає, щоби союзний парламент Югославії провів розслідування у зв’язку з цим та іншими твердженнями Павковича.
Белградські коментатори в першу чергу зазначають, що не стався пуч, а лише черговий скандал. Найбільш несподіваним є факт, що за звільненого генерала заступився прем’єр-міністр Сербії Зоран Джінджич, який раніше вимагав відставки Павковича. Причина в тому, що президент і прем’єр півтора року тому чітко розділили повноваження: перший за армію, інший за поліцію. Отож, Павкович заважав Джінджичу поки він слухняно виконував накази Коштуніци. Коли ж відмовився прийняти указ глави держави, Джінджич став його союзником. Але, для генерала тоді було надто пізно: він залишився без війська.
Павковичу залишилося ще зерно надії: він подав скаргу до Конституційного суду Югославії й звернувся до союзного парламенту з вимогою захистити його права. Газета “Бліц” у зв’язку з цим передає заяву Коштуніци, який стверджує, що указ про звільнення генерала базується саме на Конституції.
Немає сумніву, що генерал Павкович став козлом відпущення у боротьбі за владу між Коштуніцею й Джінджичем та що в цій боротьбі буде ще чимало маніпуляцій, скандалів і політичних жертв. Газета “Політика” зробила цікавий висновок: “Хоча Сербія хаотична, вона все ж не Пакистан, а Павкович, на щастя – не Мушарраф”. Іншими словами, щастя в тому, що в армії немає сильної людини.
