Прага, 3 липня 2002 – Західні оглядачі продовжують коментувати відмову Сполучених Штатів ратифікувати угоду про Міжнародний кримінальний суд, повертаються до проблем нового афганського керівництва, а також порушують інші актуальні теми.
На відміну від інших відгуків із гострою критикою адміністрації США за її відмову підтримати Міжнародний кримінальний суд британська газета «Файненшл таймс» містить коментар Майкла Лінда, який висловлює дещо інший погляд на цю проблему. Попри той факт, що президент США Буш може помилятися в багатьох речах, пише коментатор, Буш має рацію, не підтримавши Міжнародного кримінального суду в його нинішній формі. Розглядати цей крок Буша, як приклад «арогантної однобічності» у зовнішній політиці було би легко, але неправильно, веде далі автор. Ніхто не бажає, щоб справжні воєнні злочинці уникнули покарання. Однак, ідеться тут передусім про те, які методи слід застосовувати. І саме тут постали розбіжності не між Сполученими Штатами і Європою, а між Європою й рештою світу. Жодна із провідних неєвропейських країн не підтримала Міжнародного кримінального суду. Автор наводить при цьому Росію, Китай та Індію, які теж відмовилися ратифікувати угоду про створення суду. На закінчення автор висловлює здивування – чому Міжнародний трибунал в Гаазі підтримали Великобританія й Франція, чиї війська, як і американські, виконують миротворчі місії у різних країнах світу.
Тим часом оглядач німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Петер Мінх коментує розвиток подій в Афганістані, якому, за словами автора, дорога до миру ще надто далека. Попри спроби установити демократичні інституції й урівняти жінок у правах тут і далі тривають міжусобні сутички й орудують загони талібану та Аль-Кайди. Автор пише також про обурення серед населення, яке викликав помилковий обстріл американськими пілотами гостей на заручинах в одній з афганських місцевостей, де переховуються терористи. При цьому автор підкреслює, що, попри цю помилку американська присутність в Афганістані вкрай необхідна. Американські підрозділи, за його словами, залишаються тут єдиною силою, яка може стримати продовження громадянської війни й повернення до влади режиму талібан.
Врешті варто коротко згадати про ще одну подію, яку широко коментує європейська преса – недавню авіакатастрофу російського пасажирського літака і німецького вантажного. Авіадиспетчери звинувачують у трагедії російських пілотів, які не підпорядкувалися розпорядженням із землі, а російська сторона звинувачує диспетчерів. Швейцарська газета «Нойє цюрхер цайтунґ» порушує тим часом інший аспект трагедії. Якщо у порожньому на той нічний час повітряному просторі могли зіштовхнутися два літаки, то чи не слід з інтенсивним розвитком повітряного транспорту, як вважає газета, серйозніше зайнятися безпекою польотів. Газета підкреслює при цьому, що протягом останніх трьох років лише над територією Швейцарії трапилися три серйозні випадки.
На відміну від інших відгуків із гострою критикою адміністрації США за її відмову підтримати Міжнародний кримінальний суд британська газета «Файненшл таймс» містить коментар Майкла Лінда, який висловлює дещо інший погляд на цю проблему. Попри той факт, що президент США Буш може помилятися в багатьох речах, пише коментатор, Буш має рацію, не підтримавши Міжнародного кримінального суду в його нинішній формі. Розглядати цей крок Буша, як приклад «арогантної однобічності» у зовнішній політиці було би легко, але неправильно, веде далі автор. Ніхто не бажає, щоб справжні воєнні злочинці уникнули покарання. Однак, ідеться тут передусім про те, які методи слід застосовувати. І саме тут постали розбіжності не між Сполученими Штатами і Європою, а між Європою й рештою світу. Жодна із провідних неєвропейських країн не підтримала Міжнародного кримінального суду. Автор наводить при цьому Росію, Китай та Індію, які теж відмовилися ратифікувати угоду про створення суду. На закінчення автор висловлює здивування – чому Міжнародний трибунал в Гаазі підтримали Великобританія й Франція, чиї війська, як і американські, виконують миротворчі місії у різних країнах світу.
Тим часом оглядач німецької газети «Зюддойче цайтунґ» Петер Мінх коментує розвиток подій в Афганістані, якому, за словами автора, дорога до миру ще надто далека. Попри спроби установити демократичні інституції й урівняти жінок у правах тут і далі тривають міжусобні сутички й орудують загони талібану та Аль-Кайди. Автор пише також про обурення серед населення, яке викликав помилковий обстріл американськими пілотами гостей на заручинах в одній з афганських місцевостей, де переховуються терористи. При цьому автор підкреслює, що, попри цю помилку американська присутність в Афганістані вкрай необхідна. Американські підрозділи, за його словами, залишаються тут єдиною силою, яка може стримати продовження громадянської війни й повернення до влади режиму талібан.
Врешті варто коротко згадати про ще одну подію, яку широко коментує європейська преса – недавню авіакатастрофу російського пасажирського літака і німецького вантажного. Авіадиспетчери звинувачують у трагедії російських пілотів, які не підпорядкувалися розпорядженням із землі, а російська сторона звинувачує диспетчерів. Швейцарська газета «Нойє цюрхер цайтунґ» порушує тим часом інший аспект трагедії. Якщо у порожньому на той нічний час повітряному просторі могли зіштовхнутися два літаки, то чи не слід з інтенсивним розвитком повітряного транспорту, як вважає газета, серйозніше зайнятися безпекою польотів. Газета підкреслює при цьому, що протягом останніх трьох років лише над територією Швейцарії трапилися три серйозні випадки.
