“Німеччина демонструє значно більший інтерес до Східної Європи, ніж інші країни Євросоюзу, - наголошує газета “Вельт”. - Але як справи з Україною? Досі панувала думка, що на Сході слід передусім зважати на чутливість Москви. Лише через сім років після здобуття Україною незалежності її відвідав федеральний президент Німеччини. І не дивно, що політична еліта в Києві відчуває себе покинутою. Водночас дві держави все ж таки прагнуть прискорити процес просування України в напрямку Заходу. По-перше – це Сполучені Штати Америки. Так, Кіссінджер, Олбрайт, Бжезинський, Райс, які формували американську зовнішню політику, належать до переконаних друзів Києва. Для зміцнення демократії у Східній Європі, вважали вони, політика повинна бути спрямована проти неоімперіалістичних прагнень Москви. У Берліні таку точку зору не могли зрозуміти, не говорячи вже про те, щоб її підтримати”, - зауважує газета “Вельт”. Далі видання пише, що другою державою, яка підтримує Україну, є Польща, оскільки “у Варшаві дивляться на питання демократизації та деімперіалізації так само, як у Вашингтоні”. “Росія ж, навпаки, намагається перетягнути Україну на інший бік”, - вважає “Вельт”: “За Бориса Єльцина це робилося грубо. Тепер за часів Путіна – витончено й прагматично. Старі конфлікти вирішуються шляхом двосторонніх переговорів, реалізовуються спільні проекти. Але братання між Путіним та Кучмою має свою ціну: російські концерни закуповуються в ключових секторах української економіки, а російські політики безцеремонно втручаються в українську політику. А що ж робить Брюссель? Мабуть, невипадково інформаційна кампанія про переваги та недоліки приєднання до ЄС, яку розпочав проводити київський Інститут євроатлантичного партнерства, фінансується Вашингтоном”, - аналізує газета “Вельт” і продовжує: “Свого часу представники Західної Європи пообіцяли східноєвропейським країнам перспективу до співпраці, якщо ті доведуть, що вони є хорошими партнерами. Після такої заявив масово підписувалися угоди про недоторканність кордонів, вирішувалися міжетнічні конфлікти, колишні “закляті вороги” заявляли про примирення, втілювалися реформи. Україна вела себе так само. Її політика щодо сусідів та національних меншин була більш європейською, ніж поведінка окремих балканських країн, де не встигли замовкнути гармати, як вони вже можуть радіти з приводу євроатлантичної інтеграції.” Далі видання звертає увагу на те, що зараз настав час, щоб і Україна отримала перспективу вступу до ЄС. Але у квітні керівник штабу планування Євросоюзу в черговий раз розвіяв надії Києва. І це при тому, що більшість українців – в середньому 58 відсотків – виступають за приєднання їхньої країни до ЄС”, підкреслює газета “Вельт”.
“Україна поза увагою” - під такою назвою німецька газета “Вельт” опублікувала статтю, в якій аналізуються відносини Києва із Заходом та Росією
“Україна поза увагою” - під такою назвою німецька газета “Вельт” опублікувала статтю, в якій аналізуються відносини Києва із Заходом та Росією
Берлін, 9 липня 2002 - Автор, зокрема, критикує вичікувальну позицію Німеччини та Європейського союзу щодо України.
“Німеччина демонструє значно більший інтерес до Східної Європи, ніж інші країни Євросоюзу, - наголошує газета “Вельт”. - Але як справи з Україною? Досі панувала думка, що на Сході слід передусім зважати на чутливість Москви. Лише через сім років після здобуття Україною незалежності її відвідав федеральний президент Німеччини. І не дивно, що політична еліта в Києві відчуває себе покинутою. Водночас дві держави все ж таки прагнуть прискорити процес просування України в напрямку Заходу. По-перше – це Сполучені Штати Америки. Так, Кіссінджер, Олбрайт, Бжезинський, Райс, які формували американську зовнішню політику, належать до переконаних друзів Києва. Для зміцнення демократії у Східній Європі, вважали вони, політика повинна бути спрямована проти неоімперіалістичних прагнень Москви. У Берліні таку точку зору не могли зрозуміти, не говорячи вже про те, щоб її підтримати”, - зауважує газета “Вельт”. Далі видання пише, що другою державою, яка підтримує Україну, є Польща, оскільки “у Варшаві дивляться на питання демократизації та деімперіалізації так само, як у Вашингтоні”. “Росія ж, навпаки, намагається перетягнути Україну на інший бік”, - вважає “Вельт”: “За Бориса Єльцина це робилося грубо. Тепер за часів Путіна – витончено й прагматично. Старі конфлікти вирішуються шляхом двосторонніх переговорів, реалізовуються спільні проекти. Але братання між Путіним та Кучмою має свою ціну: російські концерни закуповуються в ключових секторах української економіки, а російські політики безцеремонно втручаються в українську політику. А що ж робить Брюссель? Мабуть, невипадково інформаційна кампанія про переваги та недоліки приєднання до ЄС, яку розпочав проводити київський Інститут євроатлантичного партнерства, фінансується Вашингтоном”, - аналізує газета “Вельт” і продовжує: “Свого часу представники Західної Європи пообіцяли східноєвропейським країнам перспективу до співпраці, якщо ті доведуть, що вони є хорошими партнерами. Після такої заявив масово підписувалися угоди про недоторканність кордонів, вирішувалися міжетнічні конфлікти, колишні “закляті вороги” заявляли про примирення, втілювалися реформи. Україна вела себе так само. Її політика щодо сусідів та національних меншин була більш європейською, ніж поведінка окремих балканських країн, де не встигли замовкнути гармати, як вони вже можуть радіти з приводу євроатлантичної інтеграції.” Далі видання звертає увагу на те, що зараз настав час, щоб і Україна отримала перспективу вступу до ЄС. Але у квітні керівник штабу планування Євросоюзу в черговий раз розвіяв надії Києва. І це при тому, що більшість українців – в середньому 58 відсотків – виступають за приєднання їхньої країни до ЄС”, підкреслює газета “Вельт”.
“Німеччина демонструє значно більший інтерес до Східної Європи, ніж інші країни Євросоюзу, - наголошує газета “Вельт”. - Але як справи з Україною? Досі панувала думка, що на Сході слід передусім зважати на чутливість Москви. Лише через сім років після здобуття Україною незалежності її відвідав федеральний президент Німеччини. І не дивно, що політична еліта в Києві відчуває себе покинутою. Водночас дві держави все ж таки прагнуть прискорити процес просування України в напрямку Заходу. По-перше – це Сполучені Штати Америки. Так, Кіссінджер, Олбрайт, Бжезинський, Райс, які формували американську зовнішню політику, належать до переконаних друзів Києва. Для зміцнення демократії у Східній Європі, вважали вони, політика повинна бути спрямована проти неоімперіалістичних прагнень Москви. У Берліні таку точку зору не могли зрозуміти, не говорячи вже про те, щоб її підтримати”, - зауважує газета “Вельт”. Далі видання пише, що другою державою, яка підтримує Україну, є Польща, оскільки “у Варшаві дивляться на питання демократизації та деімперіалізації так само, як у Вашингтоні”. “Росія ж, навпаки, намагається перетягнути Україну на інший бік”, - вважає “Вельт”: “За Бориса Єльцина це робилося грубо. Тепер за часів Путіна – витончено й прагматично. Старі конфлікти вирішуються шляхом двосторонніх переговорів, реалізовуються спільні проекти. Але братання між Путіним та Кучмою має свою ціну: російські концерни закуповуються в ключових секторах української економіки, а російські політики безцеремонно втручаються в українську політику. А що ж робить Брюссель? Мабуть, невипадково інформаційна кампанія про переваги та недоліки приєднання до ЄС, яку розпочав проводити київський Інститут євроатлантичного партнерства, фінансується Вашингтоном”, - аналізує газета “Вельт” і продовжує: “Свого часу представники Західної Європи пообіцяли східноєвропейським країнам перспективу до співпраці, якщо ті доведуть, що вони є хорошими партнерами. Після такої заявив масово підписувалися угоди про недоторканність кордонів, вирішувалися міжетнічні конфлікти, колишні “закляті вороги” заявляли про примирення, втілювалися реформи. Україна вела себе так само. Її політика щодо сусідів та національних меншин була більш європейською, ніж поведінка окремих балканських країн, де не встигли замовкнути гармати, як вони вже можуть радіти з приводу євроатлантичної інтеграції.” Далі видання звертає увагу на те, що зараз настав час, щоб і Україна отримала перспективу вступу до ЄС. Але у квітні керівник штабу планування Євросоюзу в черговий раз розвіяв надії Києва. І це при тому, що більшість українців – в середньому 58 відсотків – виступають за приєднання їхньої країни до ЄС”, підкреслює газета “Вельт”.
ЗВЕРНИ УВАГУ
ВИБІР ЧИТАЧІВ
1
«Він не готовий» – у Держдепартаменті США прокоментували ймовірну участь Путіна у переговорах про мир 41291 views
2Ультраправі депутати залишили залу під час виступу Зеленського в парламенті Австрії 13242 views
3Глава МАГАТЕ повернувся з Запорізької АЕС – «Енергоатом» 9598 views
4Байден відреагував на заяву Путіна про тактичну ядерну зброю в Білорусі 9225 views
5ПЦУ призначила нового намісника Києво-Печерської лаври 7941 views
6«Ніхто тікати не збирається» – мер окупованих Олешок про армію РФ 7692 views
7Засуджений за антивоєнний малюнок дочки росіянин, який втік з-під домашнього арешту, затриманий у Мінську 6651 views
8У Харкові було щонайменше шість «прильотів». Влада закликає людей залишатися в укриттях 5496 views
9УПЦ (МП) заборонила в служінні нового намісника Києво-Печерської лаври, який перейшов у ПЦУ 5373 views
10«Україні потрібні F-16» – Залужний оприлюднив відео роботи української авіації 4971 views
ФОТО ТА ВІДЕО
-
Фотогалереї
29 березня – останній день, коли церковники УПЦ (МП) можуть жити у Києво-Печерській лаврі
29 березня закінчується термін дії договору про оренду Національного заповідника «Києво-Печерська Лавра» із Українською православною церквою Московського патріархату. Священослужителі УПЦ (МП) зобов'язані покинути Лавру до цього дня, включно. Останні тижні вони вивозили з Лаври усе майно.
-
Відео
«Буча-Комбуча», редиска «Азовсталь»: патріотичні гасла і назви у рекламі. Буде заборона?
У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт, що забороняє використовувати патріотичні назви чи слогани у назвах брендів чи у їх рекламі. У якому вигляді можуть прийняти документ депутати і яка думка суспільства – чи прийнятні такі слогани – дивіться у відео.