Белґрад, 11 липня 2002 – У першій половині липня 1995 року скоєно один із найважчих злочинів у кривавих війнах на території колишньої Югославії. Сербські сили, які очолював генерал Ратко Младич, після кількамісячної облоги захопили містечко Сребреніца й ліквідували всіх полонених чоловіків. Ішлося про кілька тисяч осіб, серед яких були й сотні підлітків та людей похилого віку.
Сребреніца – гірниче містечко у східній Боснії, яке було заселене переважно мусульманами. Боснійські мусульмани – слов’яни, які під час турецької влади прийняли іслам. Єдиною провиною мешканців Сребреніци був факт, що містечко знаходиться на території, яка, згідно з сербськими планами, мала стати частиною Великої Сербії.
Вирішальний сербський наступ розпочався ще навесні 1995 року. Оборонці містечка були озброєні лише легкою стрілецькою зброєю, нападники мали в своєму розпорядженні танки й гармати. Приблизно сорок тисяч осіб в анклаві захищав нідерландський батальйон зі складу миротворчих сил ООН. Був це, до речі, лише символічний захист. Штаб-квартира миротворчих сил у Сараєві відкинула вимогу нідерландців застосувати авіацію, й вони без жодного пострілу здали містечко сербським підрозділам.
У Нідерландах щойно цього року оприлюднено матеріал парламентської комісії, яка кілька років провадила розслідування масакру в Сребреніці. З нього виходить, що миротворці були перелякані та що наївно повірили обіцянкам генерала Младича, який стверджував, що всіх полонених буде звільнено після необхідної перевірки.
Проте жодної перевірки не було. Полонених протягом кількох днів розстрілювали в навколишніх лісах. Їхні тлінні останки в масових могилах закидали вапном. За неповними даними, тоді ліквідовано приблизно сім тисяч чоловіків. Жінки й діти тим часом пішки добиралися до Тузли та інших міст, а світові телемережі показували кадри, в яких зухвалий генерал Младич роздає мусульманським дітям шоколадки. Щойно через кілька днів прорвалися у світ вісті про жахливі події.
Міжнародний трибунал у Гаазі досі засудив кількох учасників масакру в Сребреніці. Генерал Ратко Младич та колишній політичний лідер боснійських сербів Радован Караджич іще на волі. Час від часу вони переховуються саме неподалік Сребреніци, в якій 1996 року поселилося кілька тисяч сербів із центральної Боснії.
До Сребреніци сьогодні прибули й представниці жіночих організацій із Сербії і Чорногорії. Проте не було жодного представника уряду. Для більшості сербів Сребреніца – не злочин, а просто неприємний епізод, який вони прагнуть якомога швидше забути.
Сребреніца – гірниче містечко у східній Боснії, яке було заселене переважно мусульманами. Боснійські мусульмани – слов’яни, які під час турецької влади прийняли іслам. Єдиною провиною мешканців Сребреніци був факт, що містечко знаходиться на території, яка, згідно з сербськими планами, мала стати частиною Великої Сербії.
Вирішальний сербський наступ розпочався ще навесні 1995 року. Оборонці містечка були озброєні лише легкою стрілецькою зброєю, нападники мали в своєму розпорядженні танки й гармати. Приблизно сорок тисяч осіб в анклаві захищав нідерландський батальйон зі складу миротворчих сил ООН. Був це, до речі, лише символічний захист. Штаб-квартира миротворчих сил у Сараєві відкинула вимогу нідерландців застосувати авіацію, й вони без жодного пострілу здали містечко сербським підрозділам.
У Нідерландах щойно цього року оприлюднено матеріал парламентської комісії, яка кілька років провадила розслідування масакру в Сребреніці. З нього виходить, що миротворці були перелякані та що наївно повірили обіцянкам генерала Младича, який стверджував, що всіх полонених буде звільнено після необхідної перевірки.
Проте жодної перевірки не було. Полонених протягом кількох днів розстрілювали в навколишніх лісах. Їхні тлінні останки в масових могилах закидали вапном. За неповними даними, тоді ліквідовано приблизно сім тисяч чоловіків. Жінки й діти тим часом пішки добиралися до Тузли та інших міст, а світові телемережі показували кадри, в яких зухвалий генерал Младич роздає мусульманським дітям шоколадки. Щойно через кілька днів прорвалися у світ вісті про жахливі події.
Міжнародний трибунал у Гаазі досі засудив кількох учасників масакру в Сребреніці. Генерал Ратко Младич та колишній політичний лідер боснійських сербів Радован Караджич іще на волі. Час від часу вони переховуються саме неподалік Сребреніци, в якій 1996 року поселилося кілька тисяч сербів із центральної Боснії.
До Сребреніци сьогодні прибули й представниці жіночих організацій із Сербії і Чорногорії. Проте не було жодного представника уряду. Для більшості сербів Сребреніца – не злочин, а просто неприємний епізод, який вони прагнуть якомога швидше забути.
