Чи є українці нащадками стародавніх землеробів з Близького Сходу?

Прага, 7 серпня 2002 – Взаємозв’язок світових культур і особливо регіональних, на кшталт європейських і до них прилеглих, давно відомий і досліджується археологами, антропологами та іншими вченими вже не одне століття. Але важливим принципом цих досліджень є пересторога про фатальність переходу межі достовірності, тобто – спокуси видавати суб’єктивно бажане за дійсне. Якраз така спокуса, як свідчить історія, вже не раз, призводила не лише до ганебних казусів і містифікацій але й до трагедій. Особливо тоді, коли деякі псевдо - учені намагалися, так би мовити, «осучаснити» деякі наукові теорії етногенезу, походження рас і народів і, більше того – зробити ці модернізовані підходи політичною зброєю, наступальною ідеологією.

Одна справа базувати походження людності, рас, народів лише на релігійних джерелах, інша - поєднувати останні з науковими, археологічними, антропологічними розвідками. Таке поєднання, до речі, продемонструвало свою продуктивність. Візьмемо хоча б єгиптологію чи вивчення історії біблейських народів. Серйозні науковці давно знають, що трактування релігійних текстів в релігійних потребах – це одне, а пошук у цих текстах історичного зерна – інше... Ті ж самі числа Старого Заповіту часто носять більше символічне, алегоричне значення і буквальне їх трактування було б щонайменше не зовсім етичним. Але це відомі істини й облишмо менторство. Хоча й сьогодні є чимало азартників щодо суб’єктивного трактування теорії етногенезу й походження різних народів. Можна зустріти чимало таких і в Україні, які виводять українців як націю безпосередньо від Адама, чим, часто не розуміючи того, викликають не лише посмішку у представників інших народів але й співчуття їх щодо хворобливої амбітності таких «збагачувальників і першовідкривачів» історії.

Ні в кого у науковому світі не викликає подиву те, що більшість європейських народів історично тісно пов’язана зі стародавніми цивілізаціями Близького Сходу. Уже кілька років науковцями і в пресі обговорюються наслідки нового наукового дослідження генетичних зв’язків між сучасними європейськими народами і стародавніми землеробами Тіґру та Євфрату. Можна погодитися з тими даними, що, наприклад, жителі Греції й Балкан мають від 70 до 100 відсотків генів стародавніх землеробів Межиріччя, тоді як норвежці чи шведи мають таких генів лише 10 відсотків. Але це не означає, що греки чи македонці є вищими, білішими народами аніж жителі Скандинавії, чи навпаки...Хоча є, на жаль, ще сьогодні фантазери і «нові генії», котрі можуть робити на підставі й наукових розвідок далекосяжні і навіть запаморочливі висновки на кшталт того, що, наприклад, Ісус Христос є месією і «спасителем» не кого - небудь, а саме - «нових арійців», котрими являються ніби-то лише українці, а Київ – центром нових «боголюдей». Слава Богу, що більшість українців мають сьогодні здорове почуття гумору і не сприймають всерйоз отакі «одкровення» деяких своїх самозваних «поводирів». Історії добре відомі подібні «теорії» і «теорійки» і спроби втілювати їх у життя. Однією з прописних істин світу є та, що намагання окремими особами всіляко вивищувати свій народ над іншими людностями свідчить, насамперед, про їх нелюбов до власного народу...

Українська археологія аргументовано довела культурний і генетичний зв’язок українців із стародавніми землеробами Близького Сходу, Межиріччя ще задовго до новітніх генетичних досліджень західних вчених але це не є підставою про якісь сакраментальні для долі українців футурологічні висновки. Так само, як ці історичні зв’язки не є підставою для Саддама Хусейна вважати Україну зоною свого впливу. Такі наукові висновки можуть лише спонукати українців до роздумів про те, чому це вони, нащадки древніх землеробів і господарі такою багатющої землі, пасуть задніх у суспільних, економічних досягненнях серед своїх європейських родичів, тих же греків, македонців чи, тим більше, норвежців та шведів...