Федеральний інститут альпійського сільського господарства, замок Ґумпенштайн, Ірднінґ, Австрія, 2 вересня 2002 - У 1995 році Австрія стала членом Європейського Союзу. Чи не найбільше наслідками вступу до ЄС переймалися австрійські фермери, зокрема ті з них, хто проживає у гірській місцевості - в Альпах, адже ведення господарства у цьому регіоні є доволі специфічним.
Саме гостями гірських фермерів завдяки Австрійському центрові у Львові впродовж тижня була велика група українських науковців, керівників сільгосппідприємств та фахівців «зеленого туризму». Поміж інших проблем гостей із України цікавило, зокрема, і те, як членство в ЄС уплинуло на розвиток австрійського сільського господарства.
Австрійське містечко Ірднінґ, що належить до федеральної землі Штирія, розташоване за 385 кілометрів від Відня. Однак подолати цю відстань в авто є радше задоволення, і не лише тому, що довкола розкішна й багата природа, невирубані ліси, скелясті гори, але і чудова дорога. І тягнеться вона аж до альпійських луків, навіть на висоту 1200 метрів над рівнем моря.
Тут на високогір’ї розташоване фермерське господарство пана Гаґера. Йому належить 85 гектарів лісу, луки, а також десяток корів. Пан Гаґер каже, що він гордий з того, що веде господарство саме в гірській місцевості і продовжує родинну справу. Однак він жалкує, що молоді люди не хочуть займатися сільським гірським господарством, тому що це доволі складно, і воліють жити на рівнині, хоча фермерські господарства, які розташовані на високогір’ї, отримують дотації від держави - значно більші від тих, хто господарює в долині. Скажімо, пан Гаґер отримує гроші від держави за те, що скошує траву на схилах лук, оскільки держава зацікавлена в їхньому збереженні.
Я поцікавилася, як уплинув вступ Австрії до ЄС на ведення сільського господарства в альпійському регіоні. Ось що розповів пан Гаґер: «Зменшилася ціна за збут усіх сільськогосподарських продуктів. Тобто на молоці ми втратили в ціні 40%. Але за рахунок того, що ми отримуємо дотації не за молоко, а за утримання угідь, ведення екологічно чистого господарства, то економічно селянам у високогір’ї стало значно вигідніше після вступу до ЄС».
Однак інший фермер Еріх Ґізельбрехт, який завдяки тваринництву має додатковий бізнес - спалюючи біомаси, він продає своїм сусідам електроенергію і тепло, - каже, що після вступу Австрії до ЄС він почав менше заробляти, оскільки молоко вдвічі впало в ціні. Він повідомив: «Я отримую від держави певні компенсації, але це дуже мало. Раніше я мав більше прибутку. Щодо ведення самого господарства - воно те, що було до ЄС, і після вступу мені не довелося нічого змінювати на фермі. Нині ведеться чіткий контроль за якістю молока, є певні вимоги щодо утримання худоби. Скажімо, не можна тримати телят на ланцюгах, відповідно є визначений час для випасу корів і вимоги щодо годівлі тварин».
Нині Австрія виконує лише половину з усіх норм ведення сільського господарства, визначених Євросоюзом. Після вступу у ЄС малі фермерські господарства об’єдналися у великі. Кількість господарств і тварин у них зменшилася.
Австрійський селянин нагадує підприємця, який виробляє екологічно чистий продукт, а ще дбає й береже навколишнє середовище. Більшість селян працюють у містечках у супермаркетах, на автофірмах, промислових підприємствах, тому не мають необхідності займатися дрібним веденням сільського господарства.
Нині Австрія пропонує нову концепцію - так званої еко-соціальної ринкової економіки. Це поєднання економіки, соціального миру і екології. Баланс цих трьох базових підвалин, на думку деяких політиків і вчених, дасть змогу їхній державі не лише утримати високий рівень життя, але й успішно розвиватися.
Гостей із України цікавив і розвиток сільського туризму в Австрії. Зауважу, що він серед австрійців є популярним ще з давніх часів. І сьогодні тутешні городяни намагаються відпочивати з дітьми на сільських фермах, щоб стати ближче до землі, тварин, побачити працю селян. До речі, сільський туризм в Австрії є значно прибутковішим, ніж ведення в горах сільського господарства.
Як правило, агротуризмом займаються жінки. Оселі, що їх пропонують клієнтам, є досить прості, охайні, по-домашньому затишні. Господині самі власноруч готують їсти, прибирають і ще неодмінно печуть хліб.
Зауважу, що господарі не шкодували добрих слів на адресу України, говорячи про великий прихований потенціал цієї держави. Однак дивно було бачити те, що жоден представник від Міністерства аграрної політики України чи бодай якоїсь облдержадміністрації так і не спромігся прибути на четвертий симпозіум «Україна-Австрія». Цей факт розчарував австрійських урядовців.
Розчаровані діяльністю українського уряду і ті австрійські підприємці, які наважилися інвестувати свої кошти в українську економіку. Але про це я розповім в одній із наступних програм Радіо Свобода.
Саме гостями гірських фермерів завдяки Австрійському центрові у Львові впродовж тижня була велика група українських науковців, керівників сільгосппідприємств та фахівців «зеленого туризму». Поміж інших проблем гостей із України цікавило, зокрема, і те, як членство в ЄС уплинуло на розвиток австрійського сільського господарства.
Австрійське містечко Ірднінґ, що належить до федеральної землі Штирія, розташоване за 385 кілометрів від Відня. Однак подолати цю відстань в авто є радше задоволення, і не лише тому, що довкола розкішна й багата природа, невирубані ліси, скелясті гори, але і чудова дорога. І тягнеться вона аж до альпійських луків, навіть на висоту 1200 метрів над рівнем моря.
Тут на високогір’ї розташоване фермерське господарство пана Гаґера. Йому належить 85 гектарів лісу, луки, а також десяток корів. Пан Гаґер каже, що він гордий з того, що веде господарство саме в гірській місцевості і продовжує родинну справу. Однак він жалкує, що молоді люди не хочуть займатися сільським гірським господарством, тому що це доволі складно, і воліють жити на рівнині, хоча фермерські господарства, які розташовані на високогір’ї, отримують дотації від держави - значно більші від тих, хто господарює в долині. Скажімо, пан Гаґер отримує гроші від держави за те, що скошує траву на схилах лук, оскільки держава зацікавлена в їхньому збереженні.
Я поцікавилася, як уплинув вступ Австрії до ЄС на ведення сільського господарства в альпійському регіоні. Ось що розповів пан Гаґер: «Зменшилася ціна за збут усіх сільськогосподарських продуктів. Тобто на молоці ми втратили в ціні 40%. Але за рахунок того, що ми отримуємо дотації не за молоко, а за утримання угідь, ведення екологічно чистого господарства, то економічно селянам у високогір’ї стало значно вигідніше після вступу до ЄС».
Однак інший фермер Еріх Ґізельбрехт, який завдяки тваринництву має додатковий бізнес - спалюючи біомаси, він продає своїм сусідам електроенергію і тепло, - каже, що після вступу Австрії до ЄС він почав менше заробляти, оскільки молоко вдвічі впало в ціні. Він повідомив: «Я отримую від держави певні компенсації, але це дуже мало. Раніше я мав більше прибутку. Щодо ведення самого господарства - воно те, що було до ЄС, і після вступу мені не довелося нічого змінювати на фермі. Нині ведеться чіткий контроль за якістю молока, є певні вимоги щодо утримання худоби. Скажімо, не можна тримати телят на ланцюгах, відповідно є визначений час для випасу корів і вимоги щодо годівлі тварин».
Нині Австрія виконує лише половину з усіх норм ведення сільського господарства, визначених Євросоюзом. Після вступу у ЄС малі фермерські господарства об’єдналися у великі. Кількість господарств і тварин у них зменшилася.
Австрійський селянин нагадує підприємця, який виробляє екологічно чистий продукт, а ще дбає й береже навколишнє середовище. Більшість селян працюють у містечках у супермаркетах, на автофірмах, промислових підприємствах, тому не мають необхідності займатися дрібним веденням сільського господарства.
Нині Австрія пропонує нову концепцію - так званої еко-соціальної ринкової економіки. Це поєднання економіки, соціального миру і екології. Баланс цих трьох базових підвалин, на думку деяких політиків і вчених, дасть змогу їхній державі не лише утримати високий рівень життя, але й успішно розвиватися.
Гостей із України цікавив і розвиток сільського туризму в Австрії. Зауважу, що він серед австрійців є популярним ще з давніх часів. І сьогодні тутешні городяни намагаються відпочивати з дітьми на сільських фермах, щоб стати ближче до землі, тварин, побачити працю селян. До речі, сільський туризм в Австрії є значно прибутковішим, ніж ведення в горах сільського господарства.
Як правило, агротуризмом займаються жінки. Оселі, що їх пропонують клієнтам, є досить прості, охайні, по-домашньому затишні. Господині самі власноруч готують їсти, прибирають і ще неодмінно печуть хліб.
Зауважу, що господарі не шкодували добрих слів на адресу України, говорячи про великий прихований потенціал цієї держави. Однак дивно було бачити те, що жоден представник від Міністерства аграрної політики України чи бодай якоїсь облдержадміністрації так і не спромігся прибути на четвертий симпозіум «Україна-Австрія». Цей факт розчарував австрійських урядовців.
Розчаровані діяльністю українського уряду і ті австрійські підприємці, які наважилися інвестувати свої кошти в українську економіку. Але про це я розповім в одній із наступних програм Радіо Свобода.
