Володимир Ляшко
Говорить радіо “Свобода”. Ви слухаєте “Тиждень регіонів”. Це – неупереджений погляд наших кореспондентів на події в областях України. Репортажі, коментарі, повідомлення... З київської студії радіо “Свобода” Вас, шановні слухачі, вітають журналіст Володимир Ляшко, звукооператор Михайло Петренко.
В Україні триває обговорення майбутньої реформи політичної системи України. Про це широко інформують державні ЗМІ.
Тим часом за даними опитувань проведених українським центром економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова, які оприлюднені цього тижня, 92,4% українців заявили про те, що не брали участь у всенародному обговоренні політичної реформи, яку оголосив Президент Л.Кучма на початку березня.
Керівник Центру Анатолій Гриценко і директор політико-правових програм Ігор Жданов повідомили, що в обговоренні політреформи взяли участь лише 7,6% населення, при цьому, 3% населення заявили про те, що їх примусили підписати листи, звернення, протоколи на підтримку реформи, 2,1% опитуваних відмовилися відповісти, а 94,9% не ставили свої підписи під такими документами.
Центр ім. Разумкова робить висновок про те, що політична реформа не стільки обговорюється, скільки примусово схвалюється. Разом з тим, дослідження свідчать, що більшість громадян – 61,8% знають про ініціативи Президента Л.Кучми про проведення політреформи, і 38,2% заявили про те, що не чули про реформу.
Ці дослідження проведені соціологічною службою Центру ім. Разумкова з 2 по 7 квітня. Опитано було 2013 старше 18 років у 121 населеному пункті. Соціологічна похибка даних складає 2,3%.
Це, так би мовити, - загальне тло. А ось що повідомляють наші кореспонденти.
“Конгрес Російських общин Криму” – підтримує пропозиції Президента України щодо конституційної реформи в Україні і розпочинає формувати в Криму місцеві органи національного самоврядування – Російських дум. Минулого понеділка на прес-конференції в Симферополі про це заявив лідер “Конгресу” Сергій Шувальников. Повідомляє Володимир Притула.
Володимир Притула
Лідери “Конгресу Російських общин Криму” заявили, що досвід національної самоорганізації кримськотатарського народу курултаю і меджлісу мусять використати етнічні росіяни, які мешкають в Криму.
Сергій Шувальников
Сьогодні структури національного самоврядування татарського народу мають повагу в Криму, в Києві і в міжнародному світовому співтоваристві. Для того, щоб росіяни отримали вплив і стали вирішальним фактором в житті Криму та за його межами необхідні створення органів місцевого самоврядування. Сьогодні ми поставили мету: створення таких органів через скликання зборів виборників. Це не проста робота, але ми вважаємо, що за рік-два проведемо російський національний з’їзд і зуміємо організувати в регіонах Криму місцеві органи самоврядування, ті, що ми називаємо російські думи.
Володимир Притула
Конференція “Конгресу Російських общин Криму”, яка пройшла у Симферополі минулої суботи, ухвалила рішення - розпочати формування таких органів національного самоврядування. Невідомо, чи пропонуватиме “Конгрес” внести зміни до Конституції України, які б легалізували національне самоврядування в Криму. Але конференція цієї організації підтримала президентські ініціативи щодо конституційної реформи в Україні. Аргументує заступник голови “Конгресу Російських общин Криму” Вадим Мордашов.
Вадим Мордашов
Структура держави, яка збудована в Україні, - застаріла. Свого часу вона формувалася поспішно. А на сьогодні у більшості цивілізованих країн світу (у США, в Росії) побудована двопалатна система парламенту. Те, що сьогодні пропонує Президент України це і є принцип палати конгресу і палати сенату. Тому, ми повністю підтримуємо ідею Президента про формування двопалатного парламенту. Це за пропорційною системою дасть можливість висловити думку всім політичним силам. За іншої - це поставить заслін олігархам та місцевим бандитикам.
Володимир Притула
Лідери “Конгресу” висловили здивування тим, що попри запрошення, їхню конференцію не відвідали російські дипломати генерального консульства Росії в Симферополі. Пан Шувальников припустив, що це пов’язано з оприлюдненням ним фактів корупції в “Російській общині Криму”, яка фінансується офіційними структурами Росії.
Сергій Шувальников
Ми не приховуємо того, що російські чиновники готові заробляти і заробляють на тому. Ми прекрасно знаємо, як мільярдні кошти ще за часів прем’єра Чорномирдіна йшли у якісь фонди співвітчизників, які лопнули, а ми тих коштів не бачили. Хочете допомагати? Допомагайте, тільки чесно і відкрито. Не на особняки, не наліво чи направо. Але, якщо ви разом з президентом Путіним декларуватимете такі речі і гарно кричатимете: “Ми думаємо про російських співвітчизників!” – то нам така турбота не потрібна.
Володимир Ляшко
На Галичині реформи, запропоновані Президентом України Л.Кучмою зустріли з пересторогою. Інформує Іван Костюк – наш івано-франківський кореспондент.
Іван Костюк
Зараз проводяться численні соціологічні дослідження, в яких намагаються з’ясувати ставлення громадян України до політичної реформи, що її запропонував Президент. На Івано-Франківщині також триває обговорення політичної реформи. Зокрема, газета “Західний кур’єр” опублікувала кілька листів, де мешканці Прикарпаття нарікають на те, що влада змушує їх у різний спосіб підтримувати політичні ініціативи Л.Кучми. Натомість мас-медіа, які фінансуються з держбюджету активно вміщають матеріали, які схвалюють політичну реформу.
На останній своїй прес-конференції голова івано-франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк підкреслив, що не знає про випадки примусового обговорення майбутньої політичної реформи. Він особисто проти таких методів реформування політичної системи держави. Водночас, на думку М.Вишиванюка, політична реформа в державі назріла давно. Але ні про яке продовження повноважень Президента, звичайно, не йдеться. Політична реформа проводиться задля добробуту самих громадян держави.
Михайло Вишиванюк
Абсолютно вільно обговорюється. Не хочеш слухати – не йди. Хоч послухати – прийди. Але, щоб силою та ще голосувати? Та ніде ніхто цього не вимагав. І резолюцій ніхто не вимагав. Нам необхідно донести для людей саму суть цієї реформи: про що там йдеться.
Іван Костюк
Упродовж тижня в Івано-Франківську працює приймальня, де галичани можуть проконсультуватися щодо змін конституційної реформи, запропонованої Президентом. Однак, до приймальні ще жоден івано-франківець не звернувся. Ситуацію коментує Ганна Галібчак – керівник відділу зв’язків з громадськістю івано-франківського міськвиконкому.
Ганна Галібчак
Поки-що я бачу, що пасивні громадяни до цього проекту закону України про внесення змін до Конституції, але будемо намагатися організувати роботу так, щоб активніше виражали своє ставлення. Проте я не можу порушувати право на вираження своєї думки чи позиції громадян, не можу нікого заставляти.
Іван Костюк
За словами Ганни Галібчак громадська приймальня готова працювати навіть у вихідні. Однак, поки-що, іванофранківці не виявляють жодного бажання обговорити перспективи політичної реформи. Разом з тим, щоденно треба звітувати про обговорення до обласної держадміністрації. А що ж думають звичайні громадяни?
Респондент 1
Я не думаю, що моє рішення буде враховане.
Респондент 2
...як буде дальше проводитися така політика, тому що мені це не подобається. Ситуація залежить від верхів: будуть зміни у верхах, тоді будуть зміни і в нас. Тоді зміниться стан в економіці на позитивне.
Респондент 3
Там немає нічого серйозного. Я Президентові не вірю.
Іван Костюк
Обласний форум опозиційних сил, до якої входять партії опозиційної Четвірки, провів власне громадське обговорення політичних ініціатив Л.Кучми. Звичайно, на зібранні рішуче виступили проти внесення будь-яких змін до Конституції і переконані, що політичні реформи в державі зараз не на часі.
Володимир Ляшко
У вівторок, під час представлення свого щорічного послання до ВР: “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”, Президент Л.Кучма докладно зупинився на необхідності реформування Основного Закону України.
Він закликав депутатів погодитися з тим, що: “Плебісцити з результатами прямої дії – це вища форма народовладдя”, а значить –“слід чіткіше відпрацювати механізми прямої дії всенародного референдуму відносно змін до Конституції, враховуючи при цьому світовий досвід і демократичні стандарти”.
Ці та низка інших висловлювань Л.Кучми викликали бурхливу реакцію опозиції, яка вбачає у наступному референдумі механізм “протягування” шляхом фальсифікації результатів голосування, різних змін до Конституції, котрі дозволять продовжити перебування на президентській посаді Л.Кучми.
Депутати з опозиційних фракцій почали носити на трибуну, за якою виголошував своє послання до ВР Л.Кучма, величезні стоси книг Послання. Цього року воно містило 2 розділи і 6 тематичних доповідей, і тому являло собою досить грубезний том.
Поволі томи завалювали трибуну, і, розгубленому Президенту, поволі неможливо було далі читати текс Послання. Цю суєту наважився показати увечері “Новий канал”. А виручили Президента депутати з парламентської більшості, які швиденько почали забирати з трибуни стоси “Президентського Послання”.
Далі події набули трагікомічного характеру. 1-й національний канал оголосив, що після новин у 21 годині, він передасть виступ Президента України. Зрозуміло, що всі сцени, з розгубленим Л.Кучмою і стосами книг з Посланнями на трибуні, були вирізані. З 23 хвилин звернення глядачі побачили 10, які супроводжувалися коментарем журналіста телеканалу.
Голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко розцінив цей факт як спробу застосувати цензуру до висвітлення діяльності Президента України, бо відповідно до ст. 10 і ст. 15 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ”. Національна телекомпанія України зобов’язана в повному обсязі здійснювати трансляцію щорічного Послання Президента України до ВР України.
Депутат М.Томенко повідомив, що в підготовленому ним депутатському запиті, він вимагатиме від прем’єр-міністра та генпрокурора України встановити посадових осіб винних у порушенні чинного законодавства та, враховуючи суспільну значимість цього виступу Президента, повідомити про результати здійсненної перевірки громадськість та Комітет ВР з питань свободи слова та інформації.
Завершуючи тему Конституційної реформи та Всеукраїнського референдуму, зазначу, що проти президентських ідей рішуче виступив співголова Конгресу місцевої та регіональної влади України, київський голова О.Омельченко. Відповідне рішення ухвалено на засіданні Ради Конгресу в Києві, яке відбулося у середу.
Олександр Омельченко
Щодо референдуму я не хочу наголошувати на те, що над власним народом, а він – наш такий, як є. Чим він бідніший, чим більше в нього недоліків, така історія у нього, що є ці недоліки, там - де бідність, там все інше є, але ми повинні тим більше поважати і любити цей народ. Він – наш.
Експерименти робити – вже робили раз: референдум був. Це ж експеримент був. Обманені люди були: результати референдуму ніде і ніким узаконені не були, і в життя нічого не потрапило. Просто провели, гроші витратили, людей обманули, принизили. Це – злочин, політичний і службовий.
Знову пропаганда: найвищий рівень референдум народу, провести, затвердити. Я думаю, що це є не лише недоцільно, але ганебно і злочинно проводити пропаганду щодо всенародного референдуму, бо вдруге експлуатувати і не поважати людей, це – злочин, не можна цього робити.
Тому наша думка і принципове рішення також повинне мати місце. Є Конституція, є ВР, прийняття нових законів, внесення змін до діючих, а тим більше, зміни до Конституції виписані чітко – не менше від третини депутатів.
Володимир Ляшко
15 квітня у Дніпропетровську відбулися урочистості з нагоди 85-роковин з дня народження Олеся Гончара. Репортаж Геннадія Сахарова.
Геннадій Сахаров
Згідно з біографічним довідником, всесвітньо відомий український письменник Олесь Гончар, визнаний ЮНЕСКО “Людиною другого тисячоліття”, народився на Полтавщині 3 квітні 1918 року. Проте Дніпропетровські історики знайшли в архівах метричну книгу Покровської церкви селища Лемівка, згідно з записами у якій, майбутній письменник народився 11 квітня у Лемівці, яка зараз входить, майже, до Дніпропетровська. Це підтверджує і його старша сестра Олександра Терентіївна Сова, у будинку якої О.Гончар проживав з 1945 по 1947 роки. Цей будинок за №25 досі стоїть на вулиці Клубній і у ньому проживає 89-літня сестра письменника.
На ювілейні урочистості до Дніпропетровська приїхала дружина О.Гончара, пані Валентина Гончар, його колеги зі Спілки письменників, рідні.
15 квітня у Національному гірничому університеті у Дніпропетровську урочисто відкритий Центр української мови та культури ім. О.Гончара. На одному з будинків Дніпропетровського національного університету встановлена меморіальна дошка з погруддям письменника. У театрі ім. Шевченка відбулися урочисті збори. На зборах оголошено про плани створення у Дніпропетровську літературно-меморіального комплексу Олеся Гончара. Нещодавно ім’ям письменника названа одна з вулиць старого центра міста.
Дніпропетровськ був не лише місцем літературного зростання О.Гончара, а й місцем, де у 70 роки, розпочалося паплюження його імені після виходу в світ роману “Собор”. Кампанію гоніння на письменника розпочав перший секретар дніпропетровського обкому КПУ Ватченко, котрий, за певним збігом подій своєї біографії, як каже сестра О.Гончара, випадковим, зідентифікував себе з героєм роману Володькою Лободою.
На урочистих зборах народний депутат України Анатолій Клименко зазначив, що Дніпропетровщина, точніше її колишнє керівництво, грішно завинила перед Гончаром, перед його рідними та близькими та перед Україною.
Нажаль, не було нічого сказано про те, що перший протест проти переслідувань письменника походив теж з Дніпропетровська. Автори цього протесту, відомого як “Лист творчої молоді Дніпропетровська” теж зазнав гонінь та утисків. Поет Іван Сокульський, пізніше член української Гельсінкської групи і Гельсінкської спілки, відбув 13 років у тюрмах і мордовських таборах.
Варто зазначити, що старий козацький собор у Новомосковську, описаний Гончаром у романі, знову мало не постраждав. Церквам Московського патріархату, якими, нащадка сумної пам’яті Вадченка, був переданий козацький собор минулого року заходилася копати котловани, щось будувати на території унікальної пам’ятки архітектури збудованої з дерева без жодного цвяха.
Громадськість Новомосковська собор захистила – будівництво припинено. Мало не зникла і Лемівка. На початку 90-х її намагалися зносити. І Народний Рух тоді протестував проти знищення будинку, пов’язаного з пам’яттю письменника. Лемівка і будинок, де Гончар писав свої перші твори, збережені.
На зборах у театрі ім. Шевченка був показаний фрагмент з твору “Собор”, вперше поставлений за романом Гончара у дніпропетровському “Молодіжному Театрі”. Дружина письменника - Валентина Гончар по закінченні зборів сказала.
Валентина Гончар
Чесно кажучи, я не сподівалася, що Дніпропетровськ так пошанує Олеся Терентійовича. Тому що, свого часу йому тут діставалося. Як один місцевий поет сказав: “Вимазували його дьогтем, піддавали критиці “Собор”. А тепер ви бачите, самі переконалися як шанують, я б, навіть, відважилася сказати, деякі читачі ще люблять Олеся Гончара.
Геннадій Сахаров
Про Олеся Гончара згадує Олександра Сова.
Олександра Сова
Він дуже був віруючий, він дуже вірив в Бога. Ми прожили з ним, це 15 років не бачилися, а коли зустрілися в 35 році, в нас тоді мамам вмерла, а вже потім в 38-му і вже в 45-му році зустрілися і вже не розлучалися до самої смерті.
Геннадій Сахаров
Слухачам Олександра Сова побажала...
Олександра Сова
Щоб один одного шанували і батьків шанували. Щоб ніколи ні на кого ворожнечі не мали, а тільки добро людям робили.
Володимир Ляшко
ЗМІ жваво коментують дискусії українсько-польського експертно-журналістського форуму “Події на Волині: як жити з цим тягарем?” Форум відбувся в Національному університеті “Острозька Академія”.
З Рівного – репортаж Валентини Одарченко.
Валентина Одарченко
Організатори форуму, а це – посольство Польщі в Україні та Національний університет “Острозька академія”, ініціюючи питання волинського протистояння поляків та українців часів Другої Світової війни, ризикували зустріти опір українських радикалів, котрих не влаштовували кандидатури науковців запрошених до Острога. Власне, так і сталося. Учасники пікетів біля входу до академії, влаштованих на другий день роботи форуму, тримали плакати: “УПА – це спротив окупантам!”, “УПА – боролися на своїй землі!”, “Волинь – колиска України!”, “Польща покайся за своїх синів!”. Як вважає голова молодого руху Рівненщини Сергій Одарченко...
Сергій Одарченко
Це - ініціативи польської сторони за допомогою української влади, Адміністрації Президента. Відбувається наукова конференція, яку намагаються спрямувати лише в сторону покаяння з боку українців. Нас це не влаштовує. Ми – проти цього.
Валентина Одарченко
Чи було це справді так на форумі? В найближчі дні громадськість зможе дізнатися від кількох десятків журналістів українських і польських видань далеко не завжди лояльно налаштованих до доповідачів. Серед яких – польський історик Гжегош Мотика та український Ігор Іллюшин, політологи – Максим Стріха та Анжей Фрішке, соціолог Барбара Шацька та філософ Мирослав Попович.
Журналісти запитували організаторів про причини відсутності на ньому відомого дослідника польсько-української теми Володимира Сергійчука. На що професор Анжей Фрішке відповів: “Це сталося тому, що сюди не запросили з польського боку Семашків, авторів книги, яка, власне, і спричинила широке обговорення в двох суспільствах теми Волинського конфлікту.
Дискусія стосувалася впливу історичних подій на нинішні польсько-українські стосунки. Було зазначено, що неабияку роль у формуванні стереотипів страхів і упереджень, нажаль, нині відіграють публікації у відомих виданнях. Тож аналіз стану історичних досліджень і мас-медіа обох держав волинської проблематики, котрий зробили Андрій Павлишин та Богуміла Бердиховська, мав на меті заповнити прогалини і наблизити баланс до якого, як зазначали самі присутні, поки-що, далеко українським журналістам і науковцям.
Самі запитання і репліки іноді важили не менше ніж відповіді. Скажімо, чому про 50-річчя трагедії ніхто не згадував, а нині їй приділено стільки уваги? Дискусію розпочав львівський журналіст Антон Бурковський.
Антон Бурковський
Якщо візьму послуговуватися двотомником Семашки, то ми будемо бачити певну кількість. Нещодавно ми отримали доступ до спогадів подій на Волині, зібраних Ярославом Царуком (це під проводом Інституту українознавства ім. Крип’якевича, який корує академік Христиєвич). Час від часу цифри розходяться настільки, що навіть, коли йдеться про те, що дане село, яке наводили як знищене і помордоване, те село було просто полишене мешканцями, наприклад, в 44-му чи в 45-му році. Йдеться тут і про деяку критичність.
Йосип Вакула (м. Рівне, Гуманітарний університет)
Шановні, як Ви ставитеся до публікації Боровського і Семашки? Там, де я міг знайти матеріали, де вдалося самостійно дослідити, там з десяти прикладів тільки 2-3 можна підтвердити і тільки 2-3 під великим сумнівом.
Валентина Одарченко
Редактор журналу “Критика” Микола Рябчук.
Микола Рябчук
Націоналістичні видання і в Польщі, і в Україні є подібними. Вони є дзеркальним відображенням один одного. Вони оперують одними і тими ж самими документами. Вони в, більш менш, однаковий спосіб розпалюють ворожнечу. В той час ситуація з ліберальними виданнями є різною. Мабуть, це зв’язано з тим, що польський ринок з центральними мас-медіа є більш стабілізований. Натомість в Україні він ще розщеплений, розпорошений. Тут немає ще по-справжньому українського ринку мас-медіа, тому що він є, великою мірою, опанований російським мас-медіа.
Валентина Одарченко
Інформація, яку вдалося почути від доповідачів, багато в чому є унікальною і тому є надзвичайно цінною для журналістів, які, все ж таки, намагаються висвітлювати обговорення болючої теми об’єктивно, не втрачаючи власної національної гідності. В тім, народний депутат Василь Червоній, котрий не міг собі дозволити обминути форум, нагадав про пам’ятник жертвам геноциду з боку українців, котрий збираються відкрити у Варшаві, наголосивши, що докладе зусиль у відкритті пам’ятника протилежного змісту в Україні.
Окрім цього виступу, який попсував нерви президії, порушивши запланований нею порядок форуму, ніщо інше не потьмарило оптимізм посла Польщі в Україні Марека Зюлковські. Він вважає, що синтез української і польської культур, який увібрав у себе древній Острог, психологічно допомагає подолати труднощі.
У ході форуму журналісти зійшлися в єдиному: немає виправдань вбивству мирних людей; ті, хто їх здійснював є злочинцями. Зрештою, як зазначила польський соціолог Б.Шацька, вона також готова вибачитися за своїх співвітчизників, котрі чинили наругу над українцями на польських землях. Усвідомлення цього на своєму власному рівні кожним поляком та українцем є єдиним шляхом у добросусідському існуванню в спільній Європі.
Власне, саме таким був один із ініціаторів заходу, котрий мав би бути з нами - лідер польсько-українського клубу “Без упереджень” Олександр Кривенко. Пам’ять колеги вшанували хвилиною мовчання.
Володимир Ляшко
У четвер, до речі, виповнилося 9 днів з дня загибелі Олександра Кривенка. Сумно, але факт: моніторинг засвідчує, що професія журналіста в Україні, як і раніше, залишається однією з найнебезпечніших. Про це повідомила Уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова. Вона зазначила, що журналісти в Україні гинуть частіше, ніж у країнах, де проходять військові конфлікти.
За 10 років, за словами Н.Карпачової, в Україні загинуло 38 працівників ЗМІ. Вона зазначила, що масовими стали побиття, шантаж та залякування журналістів, блокування рахунків видань та видавництв, арешти працівників, вилучення та викрадення тиражів газет, посилення тенденції до монополізації ЗМІ.
Цією констатацією я і завершую огляд подій тижня.
До ефіру програму підготував Володимир Ляшко. Оператор у студії – Михайло Петренко.
Бажаю слухачам приємних вихідних!
Говорить радіо “Свобода”. Ви слухаєте “Тиждень регіонів”. Це – неупереджений погляд наших кореспондентів на події в областях України. Репортажі, коментарі, повідомлення... З київської студії радіо “Свобода” Вас, шановні слухачі, вітають журналіст Володимир Ляшко, звукооператор Михайло Петренко.
В Україні триває обговорення майбутньої реформи політичної системи України. Про це широко інформують державні ЗМІ.
Тим часом за даними опитувань проведених українським центром економічних та політичних досліджень ім. О.Разумкова, які оприлюднені цього тижня, 92,4% українців заявили про те, що не брали участь у всенародному обговоренні політичної реформи, яку оголосив Президент Л.Кучма на початку березня.
Керівник Центру Анатолій Гриценко і директор політико-правових програм Ігор Жданов повідомили, що в обговоренні політреформи взяли участь лише 7,6% населення, при цьому, 3% населення заявили про те, що їх примусили підписати листи, звернення, протоколи на підтримку реформи, 2,1% опитуваних відмовилися відповісти, а 94,9% не ставили свої підписи під такими документами.
Центр ім. Разумкова робить висновок про те, що політична реформа не стільки обговорюється, скільки примусово схвалюється. Разом з тим, дослідження свідчать, що більшість громадян – 61,8% знають про ініціативи Президента Л.Кучми про проведення політреформи, і 38,2% заявили про те, що не чули про реформу.
Ці дослідження проведені соціологічною службою Центру ім. Разумкова з 2 по 7 квітня. Опитано було 2013 старше 18 років у 121 населеному пункті. Соціологічна похибка даних складає 2,3%.
Це, так би мовити, - загальне тло. А ось що повідомляють наші кореспонденти.
“Конгрес Російських общин Криму” – підтримує пропозиції Президента України щодо конституційної реформи в Україні і розпочинає формувати в Криму місцеві органи національного самоврядування – Російських дум. Минулого понеділка на прес-конференції в Симферополі про це заявив лідер “Конгресу” Сергій Шувальников. Повідомляє Володимир Притула.
Володимир Притула
Лідери “Конгресу Російських общин Криму” заявили, що досвід національної самоорганізації кримськотатарського народу курултаю і меджлісу мусять використати етнічні росіяни, які мешкають в Криму.
Сергій Шувальников
Сьогодні структури національного самоврядування татарського народу мають повагу в Криму, в Києві і в міжнародному світовому співтоваристві. Для того, щоб росіяни отримали вплив і стали вирішальним фактором в житті Криму та за його межами необхідні створення органів місцевого самоврядування. Сьогодні ми поставили мету: створення таких органів через скликання зборів виборників. Це не проста робота, але ми вважаємо, що за рік-два проведемо російський національний з’їзд і зуміємо організувати в регіонах Криму місцеві органи самоврядування, ті, що ми називаємо російські думи.
Володимир Притула
Конференція “Конгресу Російських общин Криму”, яка пройшла у Симферополі минулої суботи, ухвалила рішення - розпочати формування таких органів національного самоврядування. Невідомо, чи пропонуватиме “Конгрес” внести зміни до Конституції України, які б легалізували національне самоврядування в Криму. Але конференція цієї організації підтримала президентські ініціативи щодо конституційної реформи в Україні. Аргументує заступник голови “Конгресу Російських общин Криму” Вадим Мордашов.
Вадим Мордашов
Структура держави, яка збудована в Україні, - застаріла. Свого часу вона формувалася поспішно. А на сьогодні у більшості цивілізованих країн світу (у США, в Росії) побудована двопалатна система парламенту. Те, що сьогодні пропонує Президент України це і є принцип палати конгресу і палати сенату. Тому, ми повністю підтримуємо ідею Президента про формування двопалатного парламенту. Це за пропорційною системою дасть можливість висловити думку всім політичним силам. За іншої - це поставить заслін олігархам та місцевим бандитикам.
Володимир Притула
Лідери “Конгресу” висловили здивування тим, що попри запрошення, їхню конференцію не відвідали російські дипломати генерального консульства Росії в Симферополі. Пан Шувальников припустив, що це пов’язано з оприлюдненням ним фактів корупції в “Російській общині Криму”, яка фінансується офіційними структурами Росії.
Сергій Шувальников
Ми не приховуємо того, що російські чиновники готові заробляти і заробляють на тому. Ми прекрасно знаємо, як мільярдні кошти ще за часів прем’єра Чорномирдіна йшли у якісь фонди співвітчизників, які лопнули, а ми тих коштів не бачили. Хочете допомагати? Допомагайте, тільки чесно і відкрито. Не на особняки, не наліво чи направо. Але, якщо ви разом з президентом Путіним декларуватимете такі речі і гарно кричатимете: “Ми думаємо про російських співвітчизників!” – то нам така турбота не потрібна.
Володимир Ляшко
На Галичині реформи, запропоновані Президентом України Л.Кучмою зустріли з пересторогою. Інформує Іван Костюк – наш івано-франківський кореспондент.
Іван Костюк
Зараз проводяться численні соціологічні дослідження, в яких намагаються з’ясувати ставлення громадян України до політичної реформи, що її запропонував Президент. На Івано-Франківщині також триває обговорення політичної реформи. Зокрема, газета “Західний кур’єр” опублікувала кілька листів, де мешканці Прикарпаття нарікають на те, що влада змушує їх у різний спосіб підтримувати політичні ініціативи Л.Кучми. Натомість мас-медіа, які фінансуються з держбюджету активно вміщають матеріали, які схвалюють політичну реформу.
На останній своїй прес-конференції голова івано-франківської облдержадміністрації Михайло Вишиванюк підкреслив, що не знає про випадки примусового обговорення майбутньої політичної реформи. Він особисто проти таких методів реформування політичної системи держави. Водночас, на думку М.Вишиванюка, політична реформа в державі назріла давно. Але ні про яке продовження повноважень Президента, звичайно, не йдеться. Політична реформа проводиться задля добробуту самих громадян держави.
Михайло Вишиванюк
Абсолютно вільно обговорюється. Не хочеш слухати – не йди. Хоч послухати – прийди. Але, щоб силою та ще голосувати? Та ніде ніхто цього не вимагав. І резолюцій ніхто не вимагав. Нам необхідно донести для людей саму суть цієї реформи: про що там йдеться.
Іван Костюк
Упродовж тижня в Івано-Франківську працює приймальня, де галичани можуть проконсультуватися щодо змін конституційної реформи, запропонованої Президентом. Однак, до приймальні ще жоден івано-франківець не звернувся. Ситуацію коментує Ганна Галібчак – керівник відділу зв’язків з громадськістю івано-франківського міськвиконкому.
Ганна Галібчак
Поки-що я бачу, що пасивні громадяни до цього проекту закону України про внесення змін до Конституції, але будемо намагатися організувати роботу так, щоб активніше виражали своє ставлення. Проте я не можу порушувати право на вираження своєї думки чи позиції громадян, не можу нікого заставляти.
Іван Костюк
За словами Ганни Галібчак громадська приймальня готова працювати навіть у вихідні. Однак, поки-що, іванофранківці не виявляють жодного бажання обговорити перспективи політичної реформи. Разом з тим, щоденно треба звітувати про обговорення до обласної держадміністрації. А що ж думають звичайні громадяни?
Респондент 1
Я не думаю, що моє рішення буде враховане.
Респондент 2
...як буде дальше проводитися така політика, тому що мені це не подобається. Ситуація залежить від верхів: будуть зміни у верхах, тоді будуть зміни і в нас. Тоді зміниться стан в економіці на позитивне.
Респондент 3
Там немає нічого серйозного. Я Президентові не вірю.
Іван Костюк
Обласний форум опозиційних сил, до якої входять партії опозиційної Четвірки, провів власне громадське обговорення політичних ініціатив Л.Кучми. Звичайно, на зібранні рішуче виступили проти внесення будь-яких змін до Конституції і переконані, що політичні реформи в державі зараз не на часі.
Володимир Ляшко
У вівторок, під час представлення свого щорічного послання до ВР: “Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2002 році”, Президент Л.Кучма докладно зупинився на необхідності реформування Основного Закону України.
Він закликав депутатів погодитися з тим, що: “Плебісцити з результатами прямої дії – це вища форма народовладдя”, а значить –“слід чіткіше відпрацювати механізми прямої дії всенародного референдуму відносно змін до Конституції, враховуючи при цьому світовий досвід і демократичні стандарти”.
Ці та низка інших висловлювань Л.Кучми викликали бурхливу реакцію опозиції, яка вбачає у наступному референдумі механізм “протягування” шляхом фальсифікації результатів голосування, різних змін до Конституції, котрі дозволять продовжити перебування на президентській посаді Л.Кучми.
Депутати з опозиційних фракцій почали носити на трибуну, за якою виголошував своє послання до ВР Л.Кучма, величезні стоси книг Послання. Цього року воно містило 2 розділи і 6 тематичних доповідей, і тому являло собою досить грубезний том.
Поволі томи завалювали трибуну, і, розгубленому Президенту, поволі неможливо було далі читати текс Послання. Цю суєту наважився показати увечері “Новий канал”. А виручили Президента депутати з парламентської більшості, які швиденько почали забирати з трибуни стоси “Президентського Послання”.
Далі події набули трагікомічного характеру. 1-й національний канал оголосив, що після новин у 21 годині, він передасть виступ Президента України. Зрозуміло, що всі сцени, з розгубленим Л.Кучмою і стосами книг з Посланнями на трибуні, були вирізані. З 23 хвилин звернення глядачі побачили 10, які супроводжувалися коментарем журналіста телеканалу.
Голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації Микола Томенко розцінив цей факт як спробу застосувати цензуру до висвітлення діяльності Президента України, бо відповідно до ст. 10 і ст. 15 Закону України “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ”. Національна телекомпанія України зобов’язана в повному обсязі здійснювати трансляцію щорічного Послання Президента України до ВР України.
Депутат М.Томенко повідомив, що в підготовленому ним депутатському запиті, він вимагатиме від прем’єр-міністра та генпрокурора України встановити посадових осіб винних у порушенні чинного законодавства та, враховуючи суспільну значимість цього виступу Президента, повідомити про результати здійсненної перевірки громадськість та Комітет ВР з питань свободи слова та інформації.
Завершуючи тему Конституційної реформи та Всеукраїнського референдуму, зазначу, що проти президентських ідей рішуче виступив співголова Конгресу місцевої та регіональної влади України, київський голова О.Омельченко. Відповідне рішення ухвалено на засіданні Ради Конгресу в Києві, яке відбулося у середу.
Олександр Омельченко
Щодо референдуму я не хочу наголошувати на те, що над власним народом, а він – наш такий, як є. Чим він бідніший, чим більше в нього недоліків, така історія у нього, що є ці недоліки, там - де бідність, там все інше є, але ми повинні тим більше поважати і любити цей народ. Він – наш.
Експерименти робити – вже робили раз: референдум був. Це ж експеримент був. Обманені люди були: результати референдуму ніде і ніким узаконені не були, і в життя нічого не потрапило. Просто провели, гроші витратили, людей обманули, принизили. Це – злочин, політичний і службовий.
Знову пропаганда: найвищий рівень референдум народу, провести, затвердити. Я думаю, що це є не лише недоцільно, але ганебно і злочинно проводити пропаганду щодо всенародного референдуму, бо вдруге експлуатувати і не поважати людей, це – злочин, не можна цього робити.
Тому наша думка і принципове рішення також повинне мати місце. Є Конституція, є ВР, прийняття нових законів, внесення змін до діючих, а тим більше, зміни до Конституції виписані чітко – не менше від третини депутатів.
Володимир Ляшко
15 квітня у Дніпропетровську відбулися урочистості з нагоди 85-роковин з дня народження Олеся Гончара. Репортаж Геннадія Сахарова.
Геннадій Сахаров
Згідно з біографічним довідником, всесвітньо відомий український письменник Олесь Гончар, визнаний ЮНЕСКО “Людиною другого тисячоліття”, народився на Полтавщині 3 квітні 1918 року. Проте Дніпропетровські історики знайшли в архівах метричну книгу Покровської церкви селища Лемівка, згідно з записами у якій, майбутній письменник народився 11 квітня у Лемівці, яка зараз входить, майже, до Дніпропетровська. Це підтверджує і його старша сестра Олександра Терентіївна Сова, у будинку якої О.Гончар проживав з 1945 по 1947 роки. Цей будинок за №25 досі стоїть на вулиці Клубній і у ньому проживає 89-літня сестра письменника.
На ювілейні урочистості до Дніпропетровська приїхала дружина О.Гончара, пані Валентина Гончар, його колеги зі Спілки письменників, рідні.
15 квітня у Національному гірничому університеті у Дніпропетровську урочисто відкритий Центр української мови та культури ім. О.Гончара. На одному з будинків Дніпропетровського національного університету встановлена меморіальна дошка з погруддям письменника. У театрі ім. Шевченка відбулися урочисті збори. На зборах оголошено про плани створення у Дніпропетровську літературно-меморіального комплексу Олеся Гончара. Нещодавно ім’ям письменника названа одна з вулиць старого центра міста.
Дніпропетровськ був не лише місцем літературного зростання О.Гончара, а й місцем, де у 70 роки, розпочалося паплюження його імені після виходу в світ роману “Собор”. Кампанію гоніння на письменника розпочав перший секретар дніпропетровського обкому КПУ Ватченко, котрий, за певним збігом подій своєї біографії, як каже сестра О.Гончара, випадковим, зідентифікував себе з героєм роману Володькою Лободою.
На урочистих зборах народний депутат України Анатолій Клименко зазначив, що Дніпропетровщина, точніше її колишнє керівництво, грішно завинила перед Гончаром, перед його рідними та близькими та перед Україною.
Нажаль, не було нічого сказано про те, що перший протест проти переслідувань письменника походив теж з Дніпропетровська. Автори цього протесту, відомого як “Лист творчої молоді Дніпропетровська” теж зазнав гонінь та утисків. Поет Іван Сокульський, пізніше член української Гельсінкської групи і Гельсінкської спілки, відбув 13 років у тюрмах і мордовських таборах.
Варто зазначити, що старий козацький собор у Новомосковську, описаний Гончаром у романі, знову мало не постраждав. Церквам Московського патріархату, якими, нащадка сумної пам’яті Вадченка, був переданий козацький собор минулого року заходилася копати котловани, щось будувати на території унікальної пам’ятки архітектури збудованої з дерева без жодного цвяха.
Громадськість Новомосковська собор захистила – будівництво припинено. Мало не зникла і Лемівка. На початку 90-х її намагалися зносити. І Народний Рух тоді протестував проти знищення будинку, пов’язаного з пам’яттю письменника. Лемівка і будинок, де Гончар писав свої перші твори, збережені.
На зборах у театрі ім. Шевченка був показаний фрагмент з твору “Собор”, вперше поставлений за романом Гончара у дніпропетровському “Молодіжному Театрі”. Дружина письменника - Валентина Гончар по закінченні зборів сказала.
Валентина Гончар
Чесно кажучи, я не сподівалася, що Дніпропетровськ так пошанує Олеся Терентійовича. Тому що, свого часу йому тут діставалося. Як один місцевий поет сказав: “Вимазували його дьогтем, піддавали критиці “Собор”. А тепер ви бачите, самі переконалися як шанують, я б, навіть, відважилася сказати, деякі читачі ще люблять Олеся Гончара.
Геннадій Сахаров
Про Олеся Гончара згадує Олександра Сова.
Олександра Сова
Він дуже був віруючий, він дуже вірив в Бога. Ми прожили з ним, це 15 років не бачилися, а коли зустрілися в 35 році, в нас тоді мамам вмерла, а вже потім в 38-му і вже в 45-му році зустрілися і вже не розлучалися до самої смерті.
Геннадій Сахаров
Слухачам Олександра Сова побажала...
Олександра Сова
Щоб один одного шанували і батьків шанували. Щоб ніколи ні на кого ворожнечі не мали, а тільки добро людям робили.
Володимир Ляшко
ЗМІ жваво коментують дискусії українсько-польського експертно-журналістського форуму “Події на Волині: як жити з цим тягарем?” Форум відбувся в Національному університеті “Острозька Академія”.
З Рівного – репортаж Валентини Одарченко.
Валентина Одарченко
Організатори форуму, а це – посольство Польщі в Україні та Національний університет “Острозька академія”, ініціюючи питання волинського протистояння поляків та українців часів Другої Світової війни, ризикували зустріти опір українських радикалів, котрих не влаштовували кандидатури науковців запрошених до Острога. Власне, так і сталося. Учасники пікетів біля входу до академії, влаштованих на другий день роботи форуму, тримали плакати: “УПА – це спротив окупантам!”, “УПА – боролися на своїй землі!”, “Волинь – колиска України!”, “Польща покайся за своїх синів!”. Як вважає голова молодого руху Рівненщини Сергій Одарченко...
Сергій Одарченко
Це - ініціативи польської сторони за допомогою української влади, Адміністрації Президента. Відбувається наукова конференція, яку намагаються спрямувати лише в сторону покаяння з боку українців. Нас це не влаштовує. Ми – проти цього.
Валентина Одарченко
Чи було це справді так на форумі? В найближчі дні громадськість зможе дізнатися від кількох десятків журналістів українських і польських видань далеко не завжди лояльно налаштованих до доповідачів. Серед яких – польський історик Гжегош Мотика та український Ігор Іллюшин, політологи – Максим Стріха та Анжей Фрішке, соціолог Барбара Шацька та філософ Мирослав Попович.
Журналісти запитували організаторів про причини відсутності на ньому відомого дослідника польсько-української теми Володимира Сергійчука. На що професор Анжей Фрішке відповів: “Це сталося тому, що сюди не запросили з польського боку Семашків, авторів книги, яка, власне, і спричинила широке обговорення в двох суспільствах теми Волинського конфлікту.
Дискусія стосувалася впливу історичних подій на нинішні польсько-українські стосунки. Було зазначено, що неабияку роль у формуванні стереотипів страхів і упереджень, нажаль, нині відіграють публікації у відомих виданнях. Тож аналіз стану історичних досліджень і мас-медіа обох держав волинської проблематики, котрий зробили Андрій Павлишин та Богуміла Бердиховська, мав на меті заповнити прогалини і наблизити баланс до якого, як зазначали самі присутні, поки-що, далеко українським журналістам і науковцям.
Самі запитання і репліки іноді важили не менше ніж відповіді. Скажімо, чому про 50-річчя трагедії ніхто не згадував, а нині їй приділено стільки уваги? Дискусію розпочав львівський журналіст Антон Бурковський.
Антон Бурковський
Якщо візьму послуговуватися двотомником Семашки, то ми будемо бачити певну кількість. Нещодавно ми отримали доступ до спогадів подій на Волині, зібраних Ярославом Царуком (це під проводом Інституту українознавства ім. Крип’якевича, який корує академік Христиєвич). Час від часу цифри розходяться настільки, що навіть, коли йдеться про те, що дане село, яке наводили як знищене і помордоване, те село було просто полишене мешканцями, наприклад, в 44-му чи в 45-му році. Йдеться тут і про деяку критичність.
Йосип Вакула (м. Рівне, Гуманітарний університет)
Шановні, як Ви ставитеся до публікації Боровського і Семашки? Там, де я міг знайти матеріали, де вдалося самостійно дослідити, там з десяти прикладів тільки 2-3 можна підтвердити і тільки 2-3 під великим сумнівом.
Валентина Одарченко
Редактор журналу “Критика” Микола Рябчук.
Микола Рябчук
Націоналістичні видання і в Польщі, і в Україні є подібними. Вони є дзеркальним відображенням один одного. Вони оперують одними і тими ж самими документами. Вони в, більш менш, однаковий спосіб розпалюють ворожнечу. В той час ситуація з ліберальними виданнями є різною. Мабуть, це зв’язано з тим, що польський ринок з центральними мас-медіа є більш стабілізований. Натомість в Україні він ще розщеплений, розпорошений. Тут немає ще по-справжньому українського ринку мас-медіа, тому що він є, великою мірою, опанований російським мас-медіа.
Валентина Одарченко
Інформація, яку вдалося почути від доповідачів, багато в чому є унікальною і тому є надзвичайно цінною для журналістів, які, все ж таки, намагаються висвітлювати обговорення болючої теми об’єктивно, не втрачаючи власної національної гідності. В тім, народний депутат Василь Червоній, котрий не міг собі дозволити обминути форум, нагадав про пам’ятник жертвам геноциду з боку українців, котрий збираються відкрити у Варшаві, наголосивши, що докладе зусиль у відкритті пам’ятника протилежного змісту в Україні.
Окрім цього виступу, який попсував нерви президії, порушивши запланований нею порядок форуму, ніщо інше не потьмарило оптимізм посла Польщі в Україні Марека Зюлковські. Він вважає, що синтез української і польської культур, який увібрав у себе древній Острог, психологічно допомагає подолати труднощі.
У ході форуму журналісти зійшлися в єдиному: немає виправдань вбивству мирних людей; ті, хто їх здійснював є злочинцями. Зрештою, як зазначила польський соціолог Б.Шацька, вона також готова вибачитися за своїх співвітчизників, котрі чинили наругу над українцями на польських землях. Усвідомлення цього на своєму власному рівні кожним поляком та українцем є єдиним шляхом у добросусідському існуванню в спільній Європі.
Власне, саме таким був один із ініціаторів заходу, котрий мав би бути з нами - лідер польсько-українського клубу “Без упереджень” Олександр Кривенко. Пам’ять колеги вшанували хвилиною мовчання.
Володимир Ляшко
У четвер, до речі, виповнилося 9 днів з дня загибелі Олександра Кривенка. Сумно, але факт: моніторинг засвідчує, що професія журналіста в Україні, як і раніше, залишається однією з найнебезпечніших. Про це повідомила Уповноважений ВР з прав людини Ніна Карпачова. Вона зазначила, що журналісти в Україні гинуть частіше, ніж у країнах, де проходять військові конфлікти.
За 10 років, за словами Н.Карпачової, в Україні загинуло 38 працівників ЗМІ. Вона зазначила, що масовими стали побиття, шантаж та залякування журналістів, блокування рахунків видань та видавництв, арешти працівників, вилучення та викрадення тиражів газет, посилення тенденції до монополізації ЗМІ.
Цією констатацією я і завершую огляд подій тижня.
До ефіру програму підготував Володимир Ляшко. Оператор у студії – Михайло Петренко.
Бажаю слухачам приємних вихідних!