20 – 21-го травня Київ приймає 5-ту Пан-європейську конференцію міністрів охорони довкілля, завдання якої – координація дій національних урядів для здійснення транс-європейських природоохоронних проектів; ці проекти фінансуються Світовим банком та Європейським банком реконструкції та розвитку. Проблемам, пов’язаним зі втіленням цих міжнародних проектів, була присвячена прес-конференція директора Світового банку по Україні і Молдові Луки БАРБОНЕ та його колег, що відбулася у вівторок.
Україна – одна з перших держав Центрально-Східної Європи, яка на початку 90-х років долучилась до міжнародного процесу, відомого під назвою “Природа для Європи”. Процес, метою якого є запровадження принципів стійкого розвитку та виховання покоління, котре ставитиметься до природи гуманно, триває донині. І під його егідою проводяться пан-європейські конференції за участю урядовців і фахівців з питань охорони довкілля. Щодо діяльності Світового банку у цій царині, Лука Барбоне нагадав: “Програма Банку у галузі охорони довкілля в Україні розпочалася десять років тому з дослідження наших та українських експертів. Серед пріоритетів, які ми запропонували українському урядові, особливої ваги у ці роки набули наступні проекти: реструктуризація вугільної галузі; охорона біологічного розмаїття дельти Дунаю і Карпатського біосферного заповідника; згортання в Україні виробництва речовин, які руйнують озоновий шар та інші. Зазначу, що останнім часом співпраця між Світовим банком та урядом України у природоохоронній галузі поглибилась”, - наголосив Лука Барбоне.
Він також нагадав, що Україна залучена до здійснення таких проектів Світового банку, як енергетична безпека; боротьба із забрудненням Дунаю та Чорного моря; впровадження водо- та енергозберігаючих технологій у виробництво; вдосконалення національного законодавства у галузі охорони природи та інших.
Ці проекти розглядають учасники 5-тої нинішньої конференції, щоб виокремити пріоритетні для Європи напрямки збереження довкілля. Директор Світового банку з питань охорони довкілля Кристаліна Георгієва повідомила, що йдеться вже не просто про промислове забруднення європейських індустріальних центрів ,а про знищення довкілля, що призведе до складних економічних і соціальних наслідків: “Від початку експертам Банку було зрозуміло, що розглядати довкілля окремо від економіки неможливо, оскільки природа давно вже залучена людиною у виробничі процеси та у повсякденну економічну діяльність окремих людей і цілих міст. Перш за все, це стосується держав колишнього соціалістичного табору, з притаманним йому екстенсивним методом господарювання. Знищення старої системи загострило суперечності між людиною і природою, між індустрією та довкіллям. Упродовж останніх років країни Центрально-Східної Європи намагаються ліквідувати ці протиріччя. Світовий банк має намір і надалі підтримувати проекти, спрямовані на впровадження принципів стійкого розвитку і гуманного ставлення до природи у європейських державах. Це і буде головною темою нинішньої природоохоронної конференції – віднайти спільні можливості для зупинення забруднення і порятунку довкілля”, - зазначила пані Георгієва. Міністри охорони довкілля обговорюють у Києві проблеми, добре знайомі самій Україні: реформування екологічної політики, використання економічних стимулів для залучення інвестицій у природоохоронну діяльність, зменшення “промислового тиску” на природу в урбаністичних центрах тощо.
Україна – одна з перших держав Центрально-Східної Європи, яка на початку 90-х років долучилась до міжнародного процесу, відомого під назвою “Природа для Європи”. Процес, метою якого є запровадження принципів стійкого розвитку та виховання покоління, котре ставитиметься до природи гуманно, триває донині. І під його егідою проводяться пан-європейські конференції за участю урядовців і фахівців з питань охорони довкілля. Щодо діяльності Світового банку у цій царині, Лука Барбоне нагадав: “Програма Банку у галузі охорони довкілля в Україні розпочалася десять років тому з дослідження наших та українських експертів. Серед пріоритетів, які ми запропонували українському урядові, особливої ваги у ці роки набули наступні проекти: реструктуризація вугільної галузі; охорона біологічного розмаїття дельти Дунаю і Карпатського біосферного заповідника; згортання в Україні виробництва речовин, які руйнують озоновий шар та інші. Зазначу, що останнім часом співпраця між Світовим банком та урядом України у природоохоронній галузі поглибилась”, - наголосив Лука Барбоне.
Він також нагадав, що Україна залучена до здійснення таких проектів Світового банку, як енергетична безпека; боротьба із забрудненням Дунаю та Чорного моря; впровадження водо- та енергозберігаючих технологій у виробництво; вдосконалення національного законодавства у галузі охорони природи та інших.
Ці проекти розглядають учасники 5-тої нинішньої конференції, щоб виокремити пріоритетні для Європи напрямки збереження довкілля. Директор Світового банку з питань охорони довкілля Кристаліна Георгієва повідомила, що йдеться вже не просто про промислове забруднення європейських індустріальних центрів ,а про знищення довкілля, що призведе до складних економічних і соціальних наслідків: “Від початку експертам Банку було зрозуміло, що розглядати довкілля окремо від економіки неможливо, оскільки природа давно вже залучена людиною у виробничі процеси та у повсякденну економічну діяльність окремих людей і цілих міст. Перш за все, це стосується держав колишнього соціалістичного табору, з притаманним йому екстенсивним методом господарювання. Знищення старої системи загострило суперечності між людиною і природою, між індустрією та довкіллям. Упродовж останніх років країни Центрально-Східної Європи намагаються ліквідувати ці протиріччя. Світовий банк має намір і надалі підтримувати проекти, спрямовані на впровадження принципів стійкого розвитку і гуманного ставлення до природи у європейських державах. Це і буде головною темою нинішньої природоохоронної конференції – віднайти спільні можливості для зупинення забруднення і порятунку довкілля”, - зазначила пані Георгієва. Міністри охорони довкілля обговорюють у Києві проблеми, добре знайомі самій Україні: реформування екологічної політики, використання економічних стимулів для залучення інвестицій у природоохоронну діяльність, зменшення “промислового тиску” на природу в урбаністичних центрах тощо.
